Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/3823/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6822/23 Справа № 185/3823/23 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В.А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, - В С Т А Н О В И Л А : У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював тривалий час у шкідливих підземних умовах праці у відповідача. За час роботи у відповідача отримав виробничу травму 26.02.1992 року. 28.02.1992 року підприємством затверджений акт № 9 по ф. Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався 26.02.1992 року. 13.04.2010 року йому встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 40%. Стан здоров`я погіршився після виробничої травми він після виписки постійно проходив лікування, реабілітацію, вживав ноотропи, транквілізатори, серцеві, судинні препарати, антиконвульсанти. Неодноразово проходив лікування у неврологічному відділенні, надалі стан його здоров`я лише погіршувався зростала головний біль, запаморочення, дратівливість, почастішали пароксизми з підйомом температури, ознобоподібним тремтінням всього тіла. Стан здоров`я позивача після травми не дозволяв працювати в шахті в підземних умовах праці. Позивач вимушений був звільнитися. В наслідок професійного захворювання йому було завдано моральної шкоди. В нього було порушено нормальні життєві зв`язки. Він вимушений лікуватися, постійно відчуває фізичні страждання та біль, має погане самопочуття. Відчуває психологічний дискомфорт. Не має можливості займатись тяжкою фізичною роботою, виконувати важку працю по дому. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 241 000,00 грн без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000,00 (вісімдесят тисяч гривень нуль копійок) грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 800,00 (вісімсот ) грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з 80 000 грн до 40 000 грн. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у шкідливих умовах у відповідача. Вказаний факт підтверджено копією трудової книжки (а.с.16-18). 28.02.1992 року підприємства затверджений акт № 9 по ф. Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався 26.02.1992 року (а.с. 19-20). 13.04.2010 року йому встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 40%. Внаслідок виробничої травми позивачу було завдано моральної шкоди. В нього було порушено нормальні життєві зв`язки. Він вимушений лікуватися, постійно відчуває фізичні страждання та біль, має погане самопочуття. Відчуває психологічний дискомфорт. Не має можливості займатись чоловічими справами, спортом, виконувати важку працю по дому. Все це призвело до порушення його звичного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40% та третю групу інвалідності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Встановлено, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 80 000 грн. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2023 року, в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: