Постанова 4803 № 185/3253/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7399/23 Справа № 185/3253/23 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він більше 33 років працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав як, професійні захворювання, так і виробничу травму. Висновком МСЕК йому первинно-повторно, а потім і безстроково, встановлено 55% втрати професійної працездатності за профзахворювання та за виробничою травмою, з визначенням з 01.04.2015 року третьої групи інвалідності. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 245 000,00 грн, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 110 000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 100 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 33 роки 7 місяців 13 днів. 21 січня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений відповідачем за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (ч. 1 ст.38 КЗпП України). 06 лютого 2014 року в.о. начальника Павлоградського міськрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, в.о. головного державного санітарного лікаря м. Павлограду, Павлоградського та Юрьївського районів Петленко Г.М. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 06.02.2014 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 та встановила діагноз: 1) остеоартроз, в поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ст.) і ліктьових (ПФ другого ст.) суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФС другого ст.) (М17-М19); 2) радикулопатія попереково-крижова L5, S1 зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами (М 54.1). Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причини виникнення професійного захворювання: важка фізична праця: підіймання та переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни становить 10-20 кг, сумарна маса вантажу, що переміщується протягом кожної години зміни підлоги 200-300 кг, динамічне навантаження більше 40000кг/м у професії електрослюсаря підземного дільниці ШТ, в професії прохідника підземного 5 розряду дільниці підготовчих робіт підіймання, переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни становить 60 кг, сумарно маса вантажу, що переміщується протягом кожної години зміни з підлоги 600-800 кг, робоча поза з поклонами тулуба більше 30 град до 101 разів за зміну у професії електрослюсаря підземного дільниці ШТ, в професії прохідника підземного 5 розряду дільниці підготовчих робіт робоча поза з похилами тулуба більше 30 град 358 разів за зміну, умови праці шкідливі, клас 2-3.3. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені. Крім того, 29.12.1997 року директором шахти «Павлоградська» ОСОБА_2 затверджено акт № 126 про нещасний випадок, який трапився 28.11.1997 року, о 10 годині, на шахті «Павлоградська» з ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у потерпілого, при завантаженні секції перевантажувача, великий палець лівої руки був притиснутий до вагону. Внаслідок якого потерпілий втратив н/фалангу І лівої кісті. Причини нещасного випадку: необережність потерпілого. Працівники, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів праці: потерпілий ОСОБА_1 порушення інструкції з охорони праці прохідника, пункт 1.1. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 24.03.2014 року, серії АБ, № 0006136, ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено з 17.03.2014 року третю групу інвалідності, а також 55% відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 30 відсотків - радикулопатія; первинно 10 відсотків - деф. артроз, повторно 15 відсотків трудове каліцтво, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 10 ААГ, № 017634; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 005509 від 10.03.2015 року ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено з 01.04.2015 року третю групу інвалідності, а також 55 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30 відсотків - радикулопатія; 10 відсотків - деф. артроз, 15 відсотків трудове каліцтво. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: нагляд і лікування у невролога, ортопеда-травматолога, стаціонарне лікування. Встановлена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне та санаторне лікування. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 55% та третю групу інвалідності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Встановлено, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 55 % втрати професійної працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 110 000 грн. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2023 року, в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: