Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/3457/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3854/26 Справа № 185/3457/25 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Пищиди М.М. суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю. за участю секретаря судового засідання Літвінова І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він працював на підприємстві відповідача в тому числі у шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах. За час роботи на підприємстві відповідача отримав трудове каліцтво та хронічні професійні захворювання, а саме: радикулопатія; хронічне обструктивне захворювання легень, туговухість. Крім того, на підприємстві відповідача 11.09.2005 року з позивачем стався нещасний випадок. 03.02.2017 року позивача було звільнено за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі. Згідно з довідкою МСЕК йому встановлено ІІІ група інвалідності, 65% втрати працездатності сукупно: 40 % - радикулопатія; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - туговухість, 10 % - трудове каліцтво від 11.08.2005. Вказані діагнози отриманих на підприємстві професійних захворювань підтверджені та встановлені ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» з 11.04.2017 року. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 28.04.2017 року встановлено, що хронічне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Причинами виникнення професійного захворювання важкість праці, перевищення рівня пилу, шуму та вологості повітря. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Позивач оцінює моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн., виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, і просить стягнути цю суму з відповідача. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120 000 гривень 00 копійок. В іншій частині - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши моральну шкоду до 55 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Під час роботи на підприємстві відповідача 11.08.2005 року о 05.25 год. з позивачем стався нещасний випадок. Актом про нещасний випадок на виробництві № 25 форми Н-1 встановлені обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 11.08.2005 року о 05.25 год., визначені його причини та встановлені особи що допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме ОСОБА_1 . 03.02.2017 року ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України. 28.04.2017 року Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що позивачу 11.04.2017 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини м. Кривий Ріг встановлені діагнози: радикулопатія; хронічне обструктивне захворювання легень, нейросенсорна приглухуватість. Даним актом встановлені обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту Причинами виникнення хронічного професійного захворювання є важкість праці, перевищення вмісту пилу в повітрі робочої зони, перевищення рівню відносної вологості повітря та рівню шуму. Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки Серії ДНА-02 № 015359 від 19.10.2006 року позивачу первинно встановлено 15 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом. Випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія ДНА-02 № 020817 від 15.11.2007 року позивачу повторно встановлено 15 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом. Випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія ДНА-02 № 029115 від 11.12.2008 року позивачу повторно встановлено 10 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом. Довідкою до акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 046743 від 08.06.2017 року позивачу первинно-повторно встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких: первинно 40 % - радикулопатія; первинно 10 % - ХОЗЛ; первинно 5 % - туговухість; повторно 10 % - за актом № 23 від 11.08.2005, встановлена 3 група інвалідності. Випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 051906 від 05.06.2018 року позивачу повторно встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких: 40 % - радикулопатія; 10 % - ХОЗЛ; 5 % - туговухість; 10 % - за актом № 23 від 11.08.2005 за трудовим каліцтвом. Довідкою до акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 058392 від 01.06.2020 року позивачу повторно встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких: 40 % - радикулопатія; 10 % - ХОЗЛ; 5 % - туговухість; 10 % - за актом № 23 від 11.08.2005, безстроково. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 65 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 120 000 грн. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 120 000 грн. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то суд їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 13 травня 2026 року. Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року. Судді