Ухвала КЦС ВС № 757/42452/20

Ухвала 19 вересня 2023 року м. Київ справа № 757/42452/200 провадження № 61-11837ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Коцюбою Олексієм Вікторовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення процентів, 3 % річних та пені, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, стягнення процентів, 3 % річних та пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у якому просила стягнути з відповідача відсотки за договорами за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року, а саме: 3 005,88 доларів США - відсотки за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844; 3 557,26 доларів США - відсотки за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 та 3 675,84 доларів США відсотків за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283. Також просила стягнути 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року, а саме: 924,89 доларів США за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844, 1 333,97 доларів США за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 та 1 378,44 доларів США за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283. Крім того, просила стягнути з відповідача пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року, у загальному обсязі 245 400,00 доларів США. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 : за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844: 3 005,88 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 924,89 доларів США - 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 500 000,00 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року; за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268: 3 557,26 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 3 557,26 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 1 333,97 доларів США - 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 300 000,00 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року; за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283: 3 675,84 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 1 378,44 доларів США - 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року; 300 000,00 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року. Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення відсотків за договорами банківських вкладів:від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844, від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 та від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283, за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дугіновим Д. А., залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишено без змін. АТ КБ «Приватбанк» 07 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Коцюбою О. В., на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 22 серпня 2023 року ці недоліки було усунуто, зокрема, подано уточнену касаційну скаргу, у якій АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення пені. В уточненій касаційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 757/54155/19. Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України). Оскаржена постанова Київського апеляційного суду ухвалена 24 січня 2023 року. Постанова Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 757/54155/19, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, ухвалено та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженого судового рішення. Тому посилання на указану постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Коцюбою Олексієм Вікторовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 757/54155/19, повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат