Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3958/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3958/23 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Шевчук О. А., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі відповідач, Департамент), в якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови підготувати та надати до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» далі - Закон № 2262-ХІІ) з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022; - зобов`язати відповідача перерахувати розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також оформити і надати до ГУ ПФУ в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ. Позивач указує, що він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати до пенсійного органу довідку про розмір його грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року для проведення перерахунку пенсії, однак отримав відмову із посиланням на відсутність підстав для перерахунку пенсії. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки з ухваленням рішення у справі № 826/6453/18 відновлена попередня редакція пункту 4 Постанови №704, яка зобов`язує роботодавця встановлювати розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, для перерахунку пенсії. При цьому, позивач звертає увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та поданні до ГУ ПФУ у Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2022, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262- XII з врахуванням положень Постанови № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022. Зобов`язано Департамент з урахуванням положень Постанови №704 підготувати та подати до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 із зазначенням посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2022. Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку що відмова Департаменту у видачі довідки про розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням норм Закону № 2262-ХII та Постанови № 704 є протиправною. Суд виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в Законах України про Державний бюджет, у військовослужбовців є право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням оновлених даних При цьому, суд вважав, що розмір посадового окладу позивача має визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, на відповідний тарифний коефіцієнт. Такий висновок суд аргументував тим, що в законодавстві про Державний бюджет міститься окремий пункт щодо розміру прожиткового мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Саме цей пункт, за висновками суду, має бути застосований при визначенні розміру посадового окладу позивача, який отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХII. Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд вважав, що необхідно визнати протиправною відмову у видачі довідки та зобов`язати Департамент оформити та направити таку довідку до органу Пенсійного фонду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині визначення розміру прожиткового мінімуму для обрахунку грошового забезпечення . В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Посилаючись на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, скаржник наполягав на тому, що відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. На переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував, що чинним законодавством, зокрема Законом України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії» визначене поняття прожиткового мінімуму, який є базовим державним стандартом, встановленим законом та на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти, натомість Законами України про Державний бюджет України на 2021 та 2022 роки фактично запроваджений новий вид прожиткового мінімуму та в іншому розмірі. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. ГУ ПФУ в Одеській області не скористалось своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію, відповідно до Закону № 2262-ХІ. Позивач 17.01.2023 звернувся до Департаменту із заявою про направлення до органу Пенсійного фонду довідки про розмір його грошового забезпечення із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно положень додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, для проведення перерахунку розміру пенсії. На адресу позивача, Департамент надіслав листа від 06.02.2023, в якому посилався на відсутність підстав для видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки станом на цей час, розміри посадових окладів та окладів за військовим званням встановлюються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (а.с.7). Як зазначив відповідач, посадові оклади та оклади за військовим званням розраховуються військовослужбовцям, які у цей час перебувають на військовій службі, із застосуванням в якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначений законом на 01.01.2018. Отже, як вважає відповідач, аналогічна розрахункова величина повинна застосовуватися і для позивача. Позивач, вважаючи протиправною відмову у видачі довідки, звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. По-перше, стосовно дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 112 КАС України та перегляду оскаржуваного рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним звернутися до позиції Верховного Суду , викладеної у постанові від 20.01.2022 у справі № 826/12308/18. Так, суд касаційної інстанції, надаючи оцінку питанню чи може з суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем пропущений строк звернення до суду, з власної ініціативи скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду, дійшов висновку, що розгляд судом справи, позов у якій подано за межами строків звернення, не відноситься до порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, у зв`язку з чим наявність таких обставин не дає суду апеляційної інстанції повноважень для скасування рішення суду, якщо доводи про пропуск строку звернення до суду не були підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Наявність у суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду не надає права суду апеляційної інстанції застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Аналогічні висновки щодо застосування статей 308, 319 КАС України в подібних правовідносинах викладені також у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №0440/6027/18, від 12 січня 2021 року у справі №1640/2719/18, від 23 лютого 2021 року у справі №420/1927/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від вказаної правової позиції під час розгляду цієї справи. Отже, беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що не має підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині дотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки таке питання не стало підставою для оскарження рішення суду. Стосовно суті спірних правовідносин, слід зазначити, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду у справі №440/6017/21, за результатами якого ухвалена постанова від 02.08.2022. У згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків: - з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; - через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у справах №120/8603/21-а у постанові від 31.08.2022, №500/1813/21 у постанові від 12.09.2022 та №500/3840/21 у постанові від 22.09.2022. Отож, суд першої інстанції, висновуючись з наведеної практики Верховного Суду, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправної відмови Департаменту у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії та зобов`язання її підготувати та надати до пенсійного органу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, спірним є питання, який саме із видів прожиткового мінімуму, перелік яких міститься у Законі України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», слід використовувати для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовців, під час складання відповідної довідки, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХII та з врахуванням положень Постанови №

704. Для вирішення цього проблемного питання слід звернутися до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III), в якому визначені правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Згідно положень статті 1 Закону № 2017-III у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні: - державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. - прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. У свою чергу, відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Також колегія суддів звертається до положень Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, статтею 1 якого встановлено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. На переконання суду апеляційної інстанції, перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України «Про прожитковий мінімум» є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Так, в Законі України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» абзац 3 частини 1 статті 7 визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01 січня становить 2481 грн. Натомість абзац 5 частини 1 статті 7 цього Закону, встановлює розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами з 1 січня - 2102 грн. Досліджуючи обставини розповсюдження даної норми на військовослужбовців, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до норм частини 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. За приписами частини 2 статті 3 цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Отже, юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що військова служба має особливий характер, полягає у діяльності пов`язаній із обороною України, її незалежності і територіальної цілісності, а відтак, військовослужбовці не вважаються працівниками державного органу. За таких умов, прожитковий мінімум встановлений для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами до військовослужбовців, не застосовується. Вищенаведене у сукупності надає підстави для висновку, що позивач має право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про державний бюджет України станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Також колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, висновки якого в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також встановив, що розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, як помилково вважає суд першої інстанції. Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому наявні підстави для її задоволення. Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є неправильне застосування норм матеріального права. У даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню. За таких обставин, оскільки суд першої інстанції помилково визначив розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає, що судове рішення слід змінити в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуте рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не передбачений. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року викласти у наступній редакції: «Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, надбавок та премій для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2022». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя О. А. Шевчук суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 14.09.2023.