Постанова 4857 № 500/3034/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3034/23 пров. № А/857/12551/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року про передачу справи за підсудністю до іншого адміністративного суду (головуючий суддя Мірінович У.А., м.Тернопіль) у справі № 500/3034/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі,- В С Т А Н О В И В: 13.06.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Наказ в.о. Директора Бюро економічної безпеки України від 22.05.2023 №125-к/ДСК-ДП «Про застосування дисциплінарного стягнення»; визнати протиправним та скасувати Наказ в.о. Директора Бюро економічної безпеки України від 23.05.2023 № 126-к/ДСК-ДП «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді Старшого аналітику відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року передано адміністративну справу №500/3034/23 позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, - на розгляд до Київського міського окружного адміністративного окружного адміністративного суду. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що з кінця травня 2023 року мешкає разом із дружиною та сином у Тернопільській області за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що цією адресою: проживання став на облік як внутрішньо перемішена особа у органі місцевого самоврядування - Заводської селищної ради. Також став на облік як військовозобов`язаний у Чортківському РТЦК та СП Тернопільської області. Вказує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період, тобто фактично реєструє місце проживання, а тому вважає, що підставно звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду за захистом свої прав та інтересів. Крім того, звертає увагу, що Київський міський окружний адміністративний суд здійснення правосуддя не розпочав, оскільки у складі цього суду на даний час немає жодного судді. 28.07.2023 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що на підтвердження адреси фактичного проживання апелянтом додано до позовної заяви копію довідки Заводської селищної ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31.05.2023 № 6115-7001798369 за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 . Вказує, що апелянт на час звернення до суду так і на час видачі довідки, має постійне місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку у місті Києві. Щодо доводів апелянта в частині направлення позовної заяви ОСОБА_1 до Київського міського окружного адміністративного суду відповідач зазначає, що на сьогодні питання чи повинен суддя при винесенні рішення встановлювати факт наявності чи відсутності суддів Київського міського окружного адміністративного суду для передачі справи за підсудністю не висвітлено. Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції вірно передав адміністративну справу за підсудністю до Київського міського окружного адміністративному суду (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача). Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави. Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи за підсудністю до іншого адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що позаяк, жодна зі сторін не має зареєстрованого місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території Тернопільської області, то дана судова справа не підсудна Тернопільському окружному адміністративному суду. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частиною першою статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Положеннями частини першої статті 25 КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. З аналізу вищенаведеної правової норми вбачається, що для рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які допущені стосовно конкретної фізичної особи, встановлена альтернативна підсудність - за вибором позивача. Альтернатива полягає у вільному виборі позивачем суду, до якого він може звернутися: за його місцем реєстрації (проживання) або за місцезнаходженням відповідача. Разом з тим, відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до новою місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному орган) реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленим) Кабінетом Міністрів України. За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документом, що підтверджує місце реєстрації та проживання особи є довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Апеляційний суд вважає, що зазначені вищі норми законодавства вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період, тобто фактично реєструє місце проживання. Колегія суддів зазначає, що до позовної заяви представником позивача додано документ під назвою «Довідка від « 31» травня 2023 року № 6115-7001798369 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», виданий Заводською селищною радою. Зі змісту вказаного документу слідує, що позивач із місцем реєстрації « АДРЕСА_3 » взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у Тернопільській області, зокрема, за адресою: село Шманьківці, вул. Зелена.

5. Таким чином, з урахуванням наданої позивачем на підтвердження свого місця проживання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що дана адміністративна справа підсудна Київському міському окружному адміністративному суду. Крім того, Указом Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16.11.2004 № 1417/2004 був утворений Окружний адміністративний суд міста Києва. Відповідно до зазначеного Указу на територію міста Києва поширюються повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва. Однак, відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва припинив здійснення правосуддя з 15.12.2022 року та натомість був утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Згідно з п.2 розділу II цього Закону до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Разом з тим, 28.02.2023 року згідно записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був зареєстрований Київський міський окружний адміністративний суд. Однак, на даний час Київський міський окружний адміністративний суд здійснення правосуддя не розпочав. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя. Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо). Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про передачу справи за підсудністю до іншого адміністративного суду. З врахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.ст.308, 312, 320, 322, 328,329, 331 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі № 500/3034/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний