Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/9/23 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №160/9/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акта, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 23 грудня 2022 року звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким, просить: - визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування, проведений інженером інформаційно-телекомунікаційного вузла зв`язку старшим лейтенантом ОСОБА_2 , та затверджений командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 , на підставі якого винесений наказ №3778 від 24.10.2022 року «Про результати службового розслідування» стосовно солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №3778 від 24.10.2022 року «Про результати службового розслідування» стосовно солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 негайно нарахувати та виплатити солдату резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 : грошове забезпечення з 11.10.2022 року по 13.10.2022 року включно, премію за жовтень 2022 року в розмірі 100 відсотків, додаткову винагороду за жовтень 2022 року. Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно позбавив позивача права на отримання грошового забезпечення з 11.10.2022 року по 13.10.2022 року включно, премії за жовтень 2022 року в розмірі 100 відсотків, додаткової винагороди за жовтень 2022 року зважаючи на те, що в діях позивача відсутній факт самовільного залишення військової частини. Також, позивач зазначає про те, що висновки службового розслідування по факту самовільного залишення позивачем військової частини 11.10.2022 року не відповідають дійсності та є надуманими, а сама ОСОБА_1 територію Військової частини НОМЕР_1 не залишала та на ранкові шикування з`являлася своєчасно, що свідчить про необхідність визнання протиправними та скасування акта службового розслідування та наказу №3778 від 24.10.2022 року «Про результати службового розслідування». Зазначає позивач і про допущення процедурних порушень під час оформлення результатів службового розслідування. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що недоліки в оформленні відповідачем матеріалів службового розслідування не спростовують факту відсутності позивача у Військовій частині НОМЕР_1 з 11.10.2022 року по 13.10.2022 року, включно, і не порушили його право на захист і доведеність своєї невинуватості. Позивачем не доведено, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2022 року суперечить нормам права та прийнято всупереч встановленої форми. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи не повно встановив обставини справи, які вплинули на правильність її вирішення. Зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою клопотання позивача щодо допиту свідків та не звернув увагу на те, що позивач у позовній заяві наголошувала на тому, що у період з 11.10.2022 року по 14.10.2022 року вона перебувала у Військовій частині. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді кухара їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону Військовій частині НОМЕР_1 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2022 року №3512 «Про призначення службового розслідування» інженером інформаційно-телекомунікаційного вузла зв`язку старшим лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов відсутності на військовій службі кухара їдальні, з метою встановлення причин та умов відсутності на військовій службі кухара їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . За результатами проведеного розслідування стосовно позивача складено акт службового розслідування б/н та дати, яким встановлено, що солдатом резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було порушено вимоги, передбачені абзацами 1, 2, 3 ст. 11, ст. 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацами ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які покладають на кожного військовослужбовця обов`язки свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків (а.с.19-22). У Наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2022 року №3778 «Про результати службового розслідування» зазначено: - командиру 16 запасної роти за порушення вимог абзаців 1, 2, 3 ст. 11, ст. 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацами ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдату резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани. У зв`язку з можливою наявністю ознак військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, скласти та направити протокол про адміністративне правопорушення відносно солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу протягом 24 годин з моменту підписання наказу; - помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби згідно з п. 15 розділу І наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» солдату резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 11.10.2022 року та поновити 14.10.2022 року; - начальнику стройової частини внести солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 у загальний проект наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про преміювання військовослужбовців» до пункту, який передбачає виплату премії у розмірі нуль відсотків за жовтень 2022 року; не включати на виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року, відповідно до ПКМУ №168 від 24.02.2022 року та п. 9 (п.п.9.4) окремого доручення Міністра Оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року, за невихід на військову службу без поважних причин солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ; - заступнику командира бригади з морально-психологічного забезпечення начальнику відділення додатково провести заняття з усіма категоріями військовослужбовців, щодо недопущення військових злочинів під час дії воєнного стану (а.с.72-74). Законність та обґрунтованість акта службового розслідування та наказу №3778 від 24.10.2022 року «Про результати службового розслідування» є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ). Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України. Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Відповідно до вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Згідно з вимогами пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Як вбачається з матеріалів справи, з прийняттям 24.10.2022 оскаржуваного наказу, яким позивача визнано таким, що з 11.10.2022 року самовільно залишив військову частину та знято з всіх видів забезпечення такої частини, військова служба позивача фактично призупинена. Натомість, службове розслідування за фактом залишення позивачем місця розташування підрозділу було призначено 13.10.2022 року та завершено 24.10.2022 року. Питання щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не ініціювалось. Однак, в силу вимог ст. 24 Закону №2232-XII саме день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про військовослужбовця обумовлено як можливість початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила військову частину. За відсутності факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини чи місця проходження служби, у військової частини відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати позивачу грошового забезпечення. Отже, визнаючи оскаржуваним наказом позивача таким, що самовільно залишив військову частину та позбавляючи його всіх видів забезпечення 11.10.2022 року, відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII та Порядку №

260. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу №3778 від 24.10.2022 року «Про результати службового розслідування» в частині позбавлення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення з 11.10.2022 року. Згідно пунктів 1, 3 розділу ХVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Відповідно до розділу ХVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей. Зважаючи на те, що за приписами Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби, суд апеляційної інстанції вважає, що командир Військової частини НОМЕР_1 встановлюючи позивачу премію у розмірі нуль відсотків за жовтень 2022 року виходив з показника особистого внеску ОСОБА_1 в загальні результати служби. Доказів того, що позивач мала кращий показник особистого внеску в загальні результати служби ніж військовослужбовці, яким було призначено таку премію матеріали справи не містять, а тому підстав для визнання протиправним та скасування наказу в частині встановлення ОСОБА_1 такого розміру премії не має. Відповідно до п. 17 розділу І вказаного Порядку, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до п.п. 9.4 п. 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 щодо врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з акта службового розслідування, встановлено, що ОСОБА_1 11.10.2022 року о 09:30 год відмовилась слідкувати на полігон та самовільно, без зброї, залишила територію військової частини (а.с.19). Зазначену обставин було встановлено на підставі рапорту командира 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 13.10.2022 року за вих.1432. Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Суд апеляційної інстанції зауважує, що сам факт відмови позивача слідкувати на полігон за наказом відповідного командира (начальника) є самовільним залишенням ОСОБА_1 місця служби, що в свою чергу є підставою для не виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168, а тому позов в частині визнання протиправним та скасування наказу щодо припинення виплати позивачу такої винагороди задоволенню не підлягає. При цьому слід зазначити про те, що факт встановлення самовільного залишення позивачем військові частини має досліджуватися в рамках розгляду протоколу про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Також, суд апеляційної інстанції вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування акта службового розслідування, зважаючи на те, що такий акт є документом внутрішнього користування, що фіксує певні обставини та не є рішення суб`єкта владних повноважень. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №160/9/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №3778 від 24.10.2022 року «Про результати службового розслідування» в частині позбавлення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення з 11 жовтня 2022 року. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 11 вересня 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва