Постанова 4856 № 160/15116/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 160/15116/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 12 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 22 жовтня 2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Розгляд справи було призначено на 03 грудня 2024 року. В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити. Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. Заслухавши думку представника позивача, суд вирішив здійснювати розгляд справи за даною явкою сторін. Під час розгляду справи, суд заслухавши доводи представника позивача, дослідивши позицію інших сторін та матеріали справи вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 06.10.2000 року проходить військову службу за контрактом. З 03.12.2018 року позивач проходив військову службу у військовій частина НОМЕР_1 на посаді інженера відділу, військове звання - головний сержант. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 вересня 2020 року №27-РС позивача призначено на посаду начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 , ВОС-789504А. Згідно з наказом військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2020 року № 230 з 25 вересня 2020 року призначений на посаду начальника групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 , здав, а посаду начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини цієї ж частини прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, тарифний розряд - 5, шпк "молодший сержант". Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.12.2022 року №68, у військовій частині НОМЕР_1 проводилася інвентаризація в період з 10 грудня 2022 року по 10 березня 2023 року, комісією у складі: голова комісії підполковник Яцюра О.В. та членів комісії головний сержант Клопот А.В, старший сержант ОСОБА_2 , старший сержант ОСОБА_3 , старший солдат ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 . Під час проведення інвентаризації виявлено нестачу майна яке рахується за складом речового майна військової частини НОМЕР_1 на суму 563540 гривень 00 коп. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.03.2023 №23 "Про підсумки проведення інвентаризації у військовій частині НОМЕР_1 за 2022 рік" та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 11.04.2023 №68 "Про продовження службового розслідування", заступником командира військової частини НОМЕР_1 головним інженером підполковником ОСОБА_6 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли нестачі майна на речовому складі на суму 563540 гривні 00 копійок. Відповідно до акту інвентаризаційної комісії по перевірці майна речової служби військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року та акту інвентаризаційної комісії по перевірці майна речової служби військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2021 року під час проведення інвентаризації встановлено, що матеріальні засоби знаходяться на відповідальному зберіганні матеріально відповідальних осіб військової частини, інформації щодо нестачі речового майна на складі не виявлено. В ході проведення службового розслідування встановлено, що неправомірні дії головного сержанта ОСОБА_1 виразились у неналежному виконанні службових обов`язків, неналежній організації видачі речового майна особовому складу та командирам підрозділів, безконтрольної видачі матеріальних засобів без оформлення встановлених документів, що призвело до втрати військового майна. Неправомірні дії головного сержанта ОСОБА_1 , на думку відповідача, виражені у порушенні наступних вимог: пункту 3.2.40. "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 (зі змінами), а саме, начальники складів частини відповідають за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах. Вони підпорядковані відповідним начальникам служб частини, а з питань бойової підготовки, виконання розпорядку дня та внутрішнього порядку - командиру взводу тилового забезпечення частини; - пункту 3.2.41. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 (зі змінами), а саме, начальники складів повинні: знати номенклатуру матеріальних засобів, які зберігаються на складі, слідкувати за їх комплектністю, наявністю та якісним станом; суворо виконувати правила приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач; приймати та видавати матеріальні засоби за встановленими документами; вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі; слідкувати за своєчасним поновленням матеріальних засобів, що зберігаються на складі; своєчасно здавати склад під охорону, а під час приймання складу з під охорони старанно перевіряти цілісність стін, даху, дверей та вікон, наявність, цілісність замків та пломб (відбитків печаток); підтримувати склад у постійній готовності до швидкого виходу для роботи у польових умовах; пункту 3.2.42. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 (зі змінами), а саме, начальник складу частини виконує роботи щодо приймання, зберігання, видавання, здавання і обліку матеріальних засобів та прибирання складу за вказівками начальника служби. Якщо начальник відповідає за окреме сховище чи склад, він виконує обов`язки та несе відповідальність за зберігання матеріальних засобів відповідно до обов`язків начальника складу частини; - абзацу 2 статті 11 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України згідно якого військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України статті 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; - статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, згідно якої, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів. За результатами проведення службового розслідування було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.05.2023 №32 Про результати службового розслідування відповідно до якого за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 3.2.40., пункту 3.2.41., пункту 3.2.42. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 (зі змінами), начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом д статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пониження в посаді. На підставі статті 3, статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, за шкоду заподіяну державі притягнуто начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та утримується з головного сержанта ОСОБА_1 заподіяна шкода державі на загальну суму 563540 гривні 00 копійок. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 року №106 "Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 відповідно до їх особистого внеску у загальні результати служби за травень місяць 2023 року", військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 не виплачувати премію відповідно до їх особистого внеску у загальні результати служби за травень 2023 року, а саме: головному сержанту ОСОБА_1 , начальнику сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення 0%. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 року №32. Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 02.06.2023 року №36 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 10.05.2023 року №32. Пункт 5 викладено в новій редакції: "На підставі ст.3, ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", за шкоду заподіяну державі притягнути начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та утримати з головного сержанта ОСОБА_1 заподіяну шкоду державі з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна на загальну суму 542 570,57 грн. (п`ятсот сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят гривень 57 копійок); Пункт 7 викладено в наступній редакції: "Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної списати з книг обліку балансову вартість майна речової служби на суму 563 540 грн 00 копійок, згідно з довідкою №15 про вартість майна, що належить до відшкодування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №23 станом на 10.03.2023 року, у зв`язку із нестачею на речовому складі військової частини НОМЕР_1 та занести до Книги обліку нестач військової частини залишкову вартість втраченого майна речової служби військової частини НОМЕР_1 на суму 542 570,57 грн., згідно з відомостями залишкової вартості військового майна речової служби, що рахується як нестача на речовому складі". Позивач вважаючи вказані накази протиправними, звернувся до суду для їх скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 № 1075-XIV (далі - Закон 1075-XIV, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 Закону №1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Статтею 3 Закону №1075-XIV передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 7 Закону №1075-XIV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі". Згідно із частиною першою статті 1 Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі": матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано. Відповідно до ч.1, 2 статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, зокрема, в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Апелянт в своїх доводах зазначає, що його пояснення були надані під тиском, однак судом апеляційної інстанції не встановлено таких обставин, у зв`язку із відсутністю будь яких належних доказів про здійснення тиску під час відібрання письмових пояснень. Відповідно до пояснення позивач був ознайомлений зі статтею 63 Конституції України, а також був ознайомлений зі статтею 383 КК України, про що позивачем поставлено відповідні підписи. В своїх поясненнях головний сержант ОСОБА_1 повідомляє, що йому стало відомо, що в ході проведення щорічної інвентаризації, виявлено нестачу на суму 563540 грн. Головний сержант ОСОБА_1 пояснив, що у зв`язку із відсутністю фактичного обліку військового майна, фактично нестачу встановлено не було. З 23 березня 2022 року для створення умов та подальшого забезпечення майна особового складу та підрозділів військової частини майном, за вказівкою старшого лейтенанта ОСОБА_7 головний сержант ОСОБА_1 був переміщений до АДРЕСА_1 . З того часу разом із начальником служби до червня 2022 року місяця розбудовували місце зберігання та приймання майна. Паралельно з цим, наявне майно перераховувалося для подальшого визначення втрат. Облік вівся за фактом. Суд звертає увагу, що в наданих поясненнях головний сержант ОСОБА_1 визнає свою провину, що полягає у неналежному виконанні своїх посадових та функціональних обов`язків, що призвело до втрати майна речової служби. Відповідно до пояснення начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 стало відомо що для полегшення роботи начальника складу, старшим лейтенантом ОСОБА_8 було роздруковано журнал обліку військового майна (склад, підрозділ), згідно Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України №440 від 17.08.2017 року, яка мала вестися відповідно до фактичної наявності військового майна, проте після зроблених старшим лейтенантом ОСОБА_8 записів в подальшому книга не велась, а весь облік начальником складу вівся на паперах які не зберігались. Колегія суддів зазначає, що в ході проведення службового розслідування встановленні складові що були підставами для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а саме: заподіяння шкоди у вигляді нестачі на складі; протиправна поведінка особи у зв`язку з неналежнім виконанням службових обов`язків, що виражається у порушенні вимог пунктів 3.2.40., 3.2.41., 3.2.42 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 (зі змінами); абзацу 2 статті 11, статті 16 Статуту Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою: неналежне виконання службових обов`язків, організації видачі речового майна особовому складу та командирам підрозділів, безконтрольної видачі матеріальних засобів без оформлення встановлених документів, що призвело до втрати військового майна. Вина особи що виразилась у формі недбалості. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1993 № 548-ХIV (далі - Статут внутрішньої служби). Статтею 16 Статуту внутрішньої служби установлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі Положення №300) усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні, зокрема: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням. Згідно з пунктом 3.1.12 Положення №300 посадові особи, які постійно чи тимчасово відають військовим (корабельним) господарством, не можуть посилатися на незнання діючих законів, наказів, положень, настанов, керівництв та інструкцій, що визначають норми, порядок забезпечення військ, а також порядок обліку, зберігання та використання матеріальних засобів. Відповідно до пункту 3.2.40 Положення №300 начальники складів частини відповідають за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах. Вони підпорядковані відповідним начальникам служб частини, а з питань бойової підготовки, виконання розпорядку дня та внутрішнього порядку - командиру взводу тилового забезпечення частини. Згідно пункту 3.2.41 Положення №300 закріплено, що начальники складів повинні, зокрема: суворо виконувати правила приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач; приймати та видавати матеріальні засоби за встановленими документами; вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі; щоденно подавати у діловодство частини прибутково-видаткові документи за минулий день. Відповідно до пункту 3.2.42 Положення №300, начальник складу частини виконує роботи щодо приймання, зберігання, видавання, здавання і обліку матеріальних засобів та прибирання складу за вказівками начальника служби. Якщо начальник відповідає за окреме сховище чи склад, він виконує обов`язки та несе відповідальність за зберігання матеріальних засобів відповідно до обов`язків начальника складу частини. З матеріалів справи встановлено, що позивач займає посаду начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 тобто, позивач несе повну матеріальну відповідальність за ввірене йому майно згідно займаної посади. Порядок проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748 (далі - Положення №748). Згідно пунктів 3, 6 Положення №748 метою проведення інвентаризації є встановлення фактичної наявності військового майна, його якісного стану (категорійності) і комплектності, виявлення обсягів нестачі, надлишку та надлишкового військового майна, а також відображення результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна (далі - інвентаризаційний опис). Інвентаризації підлягає все військове майно, закріплене за військовими частинами, незалежно від його технічного стану, у тому числі те, що перебуває у ремонті, на реконструкції, модернізації, в запасі, а також передане в оренду. Відповідно до пункту 11 Положення №748, наявність військового майна встановлюється під час інвентаризації шляхом проведення обов`язкового його підрахунку, зважування, обміру. Згідно пункту 14 Положення №748 інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов`язковою участю матеріально відповідальних осіб. Пунктом 20 Положення №748 передбачено, що результати інвентаризації за кожним видом військового майна відображаються у інвентаризаційному описі окремо за місцезнаходженням цього майна і за матеріально відповідальними особами. Згідно з пунктом 22 Положення №748 на кожному інвентаризаційному описі матеріально відповідальною особою виконується напис такого змісту: "Усе військове майно, пойменоване в цьому інвентаризаційному описі, перевірено інвентаризаційною комісією у моїй присутності та внесено до опису. Претензій до комісії не маю. Майно, зазначене в описі, знаходиться на моєму відповідальному зберіганні". Напис засвідчується підписом цієї особи. У разі наявності претензій у напису зазначається їх зміст. Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в актах інвентаризації міститься підпис позивача на лицевому аркуші інвентаризаційних описів в графі "Матеріально відповідальна особа" а також на останьому листі інвентаризаційного опису в графі "Особа відповідальна за збереження основних засобів", "Матеріально відповідальна особа". Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №197 від 21.08.2021 року головний сержант ОСОБА_1 , начальник сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 вважався таким що вибув у щорічну основну відпустку за 2021 рік на 45 календарних днів з 23 серпня по 08 жовтня 2021 року (з урахуванням однієї святкової доби). Тимчасове виконання обов`язків за не вакантною посадою начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 було покладено на водія інженерно-саперного відділення інженерно технічного взводу роти забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_9 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №238 від 08.10.2021 року головний сержант ОСОБА_1 , начальник сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 вважався таким, що прибув з щорічної основної відпустки за 2021 рік. Згідно Акту прийому посади начальника сховища речового майна військової частини НОМЕР_1 (вх.№3829 від 12.10.2021 року) Внутрішньою перевірочною комісією при прийманні (здаванні) посади матеріально відповідальними особами у складі: голова комісії майор ОСОБА_10 , та членів комісії: підполковник ОСОБА_11 , капітан ОСОБА_12 , старший лейтенант ОСОБА_13 , лейтенант ОСОБА_14 , а також передаючий посаду начальника сховища речового майна військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_15 , та приймаючий посаду головний сержант ОСОБА_16 , склали цей акт, про те, що на період відпустки перший здав, а другий прийняв посаду начальника сховища речового майна військової частини НОМЕР_1 . Внаслідок прийому встановлено: 1) Майно зберігається згідно керівних документів; 2) Облік на складі відповідає дійсності, розбіжностей не виявлено. 3) Звірки з службою проводяться у встановлений строк. До акту додаються додатки: Інвентаризаційний опис необоротних активів, на 6-х аркушах. Інвентаризаційний опис запасів, на 4-х аркушах. Суд звертає увагу, що оскільки законодавством не встановлено єдиного зразка акту прийому-передачі у випадку вибуття та прибуття з відпустки, цей акт складається в довільній формі. Для зручності було взято Інвентаризаційні описи необоротних активів. На останній сторінці зазначених актів вбачаються підписи комісії, а також запис про те що Позивач прийняв справу та посаду. Відповідно до накладної №144 від 01.08.2022 року, накладної №Х-1/2740 від 01 грудня 2021 року, накладної 142 від 01.09.2022 року, накладної №Х-1/1313 від 08.06.2021 року вбачається майно, яке було відсутнє в акті прийому передачі посади. Відповідно до статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій. Колегія суддів звертає увагу, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.05.2023 №32 Про результати службового розслідування на зворотному аркуші наказу міститься підпис про ознайомлення ОСОБА_1 а також є підпис про ознайомлення з матеріалами службового розслідування (кінцевий лист акту службового розслідування). Отже, позивач ознайомився з наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності та поставив свій підпис про ознайомлення, причому жодних зауважень, скарг та заяв не мав, тобто був згодний з усіма висновками особи, що проводила службове розслідування, так і притягнення до відповідальності, сам наказ не оскаржував до вищестоящого командування, що, на думку військової частини НОМЕР_1 , є достатнім для надання оцінки рішенням (наказом) на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України. Судом також встановлено, що на підставі висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3281/3282/23-26 від 21.03.2024 року стало відомо що підпис в накладній на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 №141 від 10.08.2022 року в графі Отримав виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відповідно до пункту 11 розділу V Наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 "Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі - Інструкція), облік військового майна ведеться загалом за підрозділ у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ), у якій на кожний вид військового майна виділяється окремий розділ. Первинні записи у цій книзі проводяться у відповідній службі забезпечення військової частини і завіряються підписом начальника служби забезпечення. Наступні записи проводяться командиром підрозділу (матеріально відповідальною особою). Військове майно, яке надійшло до підрозділу чи відправлено (здано) з підрозділу, ставиться на облік (знімається з обліку) у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ) у той самий день. Дані цієї книги обліку повинні щоденно відображати достовірну наявність військового майна. Відповідно до пояснення щодо оформлення книги обліку наявності та руху військового майна (склад, підрозділ) (Додаток 13 до Інструкції), книга обліку наявності та руху військового майна (склад, підрозділ) призначена для обліку наявності та руху озброєння, техніки, боєприпасів, пального, продовольства, інструментів та іншого військового майна в підрозділі, на складі, у сховищі, майстерні та на інших об`єктах військового (корабельного) господарства. Операції, пов`язані з надходженням та витратою військового майна, у книзі відображаються щодня. Записи даних у графах становить виконуються тільки для того військового майна, яке мало рух. Відмітки про звірку облікових даних записуються наступним рядком. У цьому випадку записуються: у графі 1 дата звірки, у графі 2 звірено, у графах становить залишки військового майна на день звірки. Особи, які проводили звірку, ставлять підпис у графі

4. Відповідно до пункту 3.2.41 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 начальники складів повинні вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі. З матеріалів справи встановлено, що в книзі обліку наявності та руху військового майна речового складу військової частини НОМЕР_1 на 21 сторінці наявний запис щодо накладної №141 від 01.08.2022 року та в графах "Надійшло" зазначена кількість майна яка була вказана в спірній накладній. Таким чином, доводи вказані у висновку проведення судово-почеркознавчої експертизи щодо підпису в накладній №141 від 10.08.2022, не спростовують висновки службового розслідування, зокрема підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи зокрема, книгою обліку наявності та руху військового майна речового складу військової частини НОМЕР_1 , а також актом інвентаризаційної комісії по перевірці майна речової служби військової частини НОМЕР_1 від 10 березня 2023 року, який є також в матеріалах службового розслідування. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що при прийомі-передачі справ та посади начальника сховища групи забезпечення речовим майном мобільного відділення забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 були складені та підписані акти прийому-передачі посади, з переліком речового майна, але у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на підставі пункту 9.3. Наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 "Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України" зазначені документи були знищені що підтверджується Актом № 1 від 10.03.2022 року "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (запис №46). Як зазначалось вище, військовою частиною НОМЕР_1 було подано Акт прийому посади начальника сховища речового майна військової частини НОМЕР_1 з переліком майна який приймав під звіт Позивач, а також накладні про прийом військового майна. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем особисто був підписаний акт про прийняття справ та посади з переліком майна та у тексті вказаного акту прийняття будь яких зауважень не міститься. Також підтвердженням того, що майно було на відповідальному зберіганні позивача є відповідний підпис позивача на останній сторінці Інвентаризаційного опису від 10.03.2023 року, який є в матеріалах службового розслідування. Позивач у письмових поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, визнав себе винним, стверджуючи, що втрата майна речової служби виникла у зв`язку з його неналежним виконанням своїх посадових та функціональних обов`язків. Також в зазначених поясненнях він зазначав, що речове майно зі складу він приймав та видавав. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 № 32 щодо притягнення позивача до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки під час проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли нестачі майна, встановлені неправомірні дії позивача, що виразились у неналежному виконанні службових обов`язків, організації видачі речового майна особовому складу та командирам підрозділів, безконтрольної видачі матеріальних засобів без оформлення встановлених документів, що призвело до втрати військового майна, внаслідок чого спричинено матеріальні збитки. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони від 07 червня 2018 року № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197) (далі Порядок № 260). Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XVI Порядку № 260, командири військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Тобто, преміювання здійснюється з метою підвищення матеріальної зацікавленості військовослужбовців за їх особистий внесок у загальні результати служби, сумлінне виконання службових обов`язків та бездоганну дисципліну. Відповідно до положень пункту 5 Розділу XVI Порядку № 260, щомісячна премія не виплачуються у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; а також, у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності. Як встановлено з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.05.2023 № 32 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності (накладено дисциплінарне стягнення "пониження в посаді"), а також, до повної матеріальної відповідальності. За таких обставин доводи апелянта про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 № 106 щодо невиплати позивачу щомісячної премії відповідно до особистого внеску в загальні результати служби за травень 2023 року є безпідставними. Враховуючи наведені вище обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні накази винесені відповідно до норм чинного законодавства України та на підставі матеріалів службового розслідування, а тому відсутні підстави для їх скасування. Оскільки позивач порушив службову дисципліну, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді пониження в посаді. Таким чином, в даному випадку оскаржувані накази були винесені правомірно з дотриманням належної процедури та з врахуванням вчинених позивачем порушень, а тому відсутні підстави для їх скасування. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.