Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25902/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25902/23 Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:01.05.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 про: - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі за період з 22 травня 2022 року по 07 червня 2022 року, з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168); - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі за період з 22 травня 2022 року по 07 червня 2022 року, з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року відповідно до Постанови №168; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням участі у бойових діях з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року відповідно до Постанови №168; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням участі у бойових діях з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року відповідно до Постанови №168; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за листопад 2022 року, зокрема щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. відповідно до Постанови №168 та щомісячної премії відповідно до "Положення про Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом МОУ 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260); - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за листопад 2022 року, зокрема щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. відповідно до Постанови №168 та щомісячну премію відповідно до Порядку №260. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що проходить військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України з 24 липня 2020 року. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09 грудня 2022 року №680-РС солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця охорони в/ч НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 грудня 2022 року №352 солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що посаду здав та вибув до нового місця служби. За час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 позивачу не виплачено грошове забезпечення в повному обсязі. Бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати грошового забезпечення в повному обсязі позивач вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №1384 за відмову виконувати бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 15 жовтня 2022 року солдатом ОСОБА_2 , що призвело до порушення вимог ст.ст. 6, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на останнього вирішено накласти дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА". Крім того, вказаним наказом зобов`язано помічника командира з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби, відповідно до п.4 розділу 16 наказу МОУ №260 "Про Порядок затвердження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07 червня 2018 року (далі Порядок №260) та окремого доручення МОУ №912/з/29 від 23 червня 2022 року здійснити перерахунок грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 , не виплачувати додаткову винагороду за жовтень 2022 року, передбачену Постановою №168, виплатити щомісячну премію за листопад 2022 року в абсолютному розмірі 80 % у зв`язку з накладеним дисциплінарним стягненням. З пояснень ОСОБА_3 , які наявні у матеріалах службового розслідування, останній визнає факт відмови від виконання бойового розпорядження. Відповідач зазначав, що позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за березень 2022 року було виплачено в розмірі 30 000 грн, що вбачається з картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_3 за 01/2022-12/2022. Виплата Додаткової винагороди за березень 2022 року здійснювалась двома частинами: перша частина в березні 2022 (пропорційно дням за лютий 2022 року та перша частина березня 2022 року), а друга частина за березень 2022 року в квітні 2022 року. Так, з картки особового рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що позивачу було виплачено в наступному місяці за попередній 16 970,04 грн +18 387,10 грн = 35 357,14 грн. (тобто за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року). В досліджуваний період діяло Окреме доручення Міністра оборони України №248/1298 від 25 березня 2022 року (далі Окреме доручення - №248/1298), яким було врегульовано питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Позивачу було виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за березень 2022 року в розмірі 30 000 грн., що узгоджується з приписами Постанови №168 та Окремого доручення. В/ч НОМЕР_1 посилається на те, що відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1077 від 27 квітня 2023 року позивач приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації в періоди з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 та з 08 червня 2022 року по 13 червня 2022 року. Довідка сформована, зокрема на підставі рапорту командира НОМЕР_4 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 вх. №5499 від 04 травня 2022 року, та являється достатнім документом для підтвердження фактів участі у бойових діях та/або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Таким чином, позивачем не доведено та не додано жодного доказу про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у спірний період. Отже, у спірному періоді за березень 2022 року, позивач не приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає виплату йому додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. Також відповідач вказував, що як вбачається з картки особового рахунку № НОМЕР_3 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100 000 грн. в травні 2022 року за квітень 2022 року та в липні 2022 за червень 2022 року пропорційно дням участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що узгоджується із довідкою від 27 квітня 2023 року №1077. Відповідач також вказував, що з доданих до адміністративного позову медичних документів не вбачається взаємозв`язку із травмуванням позивача, яке мало місце бути 13 березня 2022 року, про що видана довідка від 27 квітня 2023 року №1077. Більше того, лікування позивача почалось з 22 травня 2022 року, тобто з моменту отримання травмування позивачем та початком його лікування пройшло більше двох місяців. В позовних вимогах про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачу додаткову винагороду в збільшеному до 100 000 грн. розмірі за період лікування, а саме: з 22 травня 2022 року по 07 червня 2022 року та з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року слід відмовити в зв`язку з необґрунтованістю та протиправністю такої вимоги. Однак, позивачем не доведено та не додано жодного доказу про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Крім того, позовні вимоги в частині перерахунку розміру грошового забезпечення позивача відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року клопотання в/ч НОМЕР_1 про розгляд справи №420/25902/23 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу залишено без задоволення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року повторно витребувано у в/ч НОМЕР_1 інформацію про розмір посадового окладу ОСОБА_1 із вказівкою його складових розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та тарифного коефіцієнту, матеріали службового розслідування за фактом отриманої військовослужбовцем 13 березня 2022 року мінно-вибухової травми, витяг з бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 12 березня 2022 року №120, витяг з наказу (наказів) по стройовій частині про залучення військовослужбовця ОСОБА_1 до виконання бойових завдань в період з 12 березня 2022 року, витяг з журналу бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або рапорт (донесення) командира підрозділу за період з 13 березня 2022 року по 30 березня 2022 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 заяву представника позивача про уточнення та збільшення позовних вимог залишено без задоволення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 клопотання в/ч НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду повернуто без розгляду. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 : - під час розв`язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон №1774-VIII) та п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова №103) перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили. Оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, немає законодавчо визначених підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Отже, позовні вимоги в частині перерахунку розміру грошового забезпечення позивача відповідно до п.4 Постанови №704 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, командування в/ч НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства і тому бездіяльність в/ч НОМЕР_1 не є протиправною, як це зазначає позивач. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 : - 13 березня 2022 року поблизу населеного пункту Прибузьке Миколаївського району Миколаївської області позивач одержав травмування: Мінно-вибухова травма, цефалгічний синдром, хронічна лівобічна сенсоневральна приглухуватість ІІ ступеня. За наслідками проведеного в/ч НОМЕР_1 службового розслідування за фактом отриманого 13 березня 2022 року позивачем поранення, визначено, що вищевказані ушкодження пов`язані із виконанням військової служби із захисту Батьківщини, про що видана довідка №256/п від 31 грудня 2022 року. У медичній виписці стаціонарного хворого ОСОБА_1 , виданої КНМ Одеський обласний клінічний центр №1053 вказано серед інших діагнозів стан після перенесеної ЧМТ (13 березня 2022 року), зокрема цефалгічний синдром, який було встановлено внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Таким чином, позивач беззаперечно має право на додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн., розмірі за період з 25 травня 2022 року по 07 червня 2022 року, але така виплата відповідачем не проведена; - відповідно до наданих разом із відзивом на позов відповідачем документів відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №1384 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відмову від виконання бойового завдання. З даним наказом позивача не було ознайомлено. Про наявність вищевказаного наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало відомо з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву. Таким чином, строк звернення до суду щодо оскарження наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №1384 про притягнення солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не пропущений або пропущений з незалежних від нього причин. Отже, позивач вважає даний наказ протиправним виходячи з нижчевикладеного. Але всупереч встановлених обставин до солдата ОСОБА_1 застосовано занадто сурове покарання Сувора догана, що не відповідає характеру вчиненого порушення. Крім того, солдат ОСОБА_1 відповідно до висновку ВЛК визнаний обмежено придатним до військової служби та не може залучатися до виконання бойових завдань у зв`язку із станом здоров`я. Також, відповідно до виписного епікризу Центральної районної лікарні ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 19 вересня 2022 року по 26 вересня 2022 року з діагнозом: консолідований перелом правої гомілки, стан після МОС та 20 вересня 2023 року йому було проведено операцію з видалення металоконструкції з правої гомілки. Виписаний ОСОБА_1 зі стаціонарного лікування з вказівкою на обмеження фізичних навантажень на праву гомілку на 4 тижні. Таким чином, в період з 27 вересня 2022 року по 25 жовтня 2023 року позивач також не міг виконувати жодних бойових розпоряджень у зв`язку із станом здоров`я. Під час проведення службового розслідування визначено, що вина солдата ОСОБА_1 виражається у формі непрямого умислу та наявні пом`якшуючі обставини погіршення стану фізичного та психічного здоров`я у зв`язку із отриманням бойового травмування; - Постановою №168 було передбачено право позивача на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. щомісячно. Натомість, відповідач при розрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період за 2020-2022 роки не включив щомісячну додаткову грошову винагороду, в тому числі у 2022 року передбачену Постановою №168. Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови №168 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З огляду на наведене, бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2020, 2021, 2022 роки є протиправною. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини: ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України з 24 липня 2020 року. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09 грудня 2022 року №680-РС солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця охорони в/ч НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 грудня 2022 року №352 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що посаду здав та вибув до нового місця служби. Вважаючи, що під час військової служби неправильно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення та додаткова винагорода відповідно до Постанови №168, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу за період з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року відповідачем застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, - 1 762,00 грн. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року ОСОБА_1 має право на визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на тарифні коефіцієнти, визначені Постановою №704. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено та не надано жодного доказу про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у спірний період. Посилання позивача на регулювання правовідносин щодо виплати додаткової винагороди у березні 2022 року Порядком №260, в редакції наказу Міністерства оборони України №44 від 25 січня 2023 року є безпідставними, оскільки положення наказу Міністерства оборони України №44 від 25 січня 2023 року застосовуються з 01 лютого 2023 року. Таким чином, позивач не має права на виплату додаткової винагороду у розмірі збільшеному до 100 000 грн. за період з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції зазначив, що з наданих медичних виписок та зазначених у них діагнозів не вбачається, що перебування позивача на лікуванні у період з 22 травня 2022 року по 24 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 07 червня 2022 року та з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року було пов`язане за медичними показниками із отриманим раніше пораненням. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки наявними у справі доказами не підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення "Сувора догана" позивачу не виплачувалася додаткова винагорода за жовтень 2022 року, яка передбачена Постановою №168, а також виплачено щомісячну премію за листопад 2022 року у розмірі 80%. Таким чином, відповідачем правомірно не виплачено додаткову винагороду у розмірі до 30 000 грн. за жовтень 2022 року та нараховано щомісячну премію за листопад 2022 року у розмірі 80%. У позовній заяві позивач зазначає, що додаткова винагорода у розмірі до 30 000 грн. йому не виплачена за листопад 2022 року, натомість судом встановлено, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем за жовтень 2022 року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, п.п.1, 2-1Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", п.п.2-1, 4 "Положення про Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом МОУ 07 червня 2018 року №260, п.п.2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пп.9.7 п.9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Щодо доводів апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 про відсутність законодавчо визначених підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, колегія суддів зазначає наступе. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі Постанова №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошеве та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим знанням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно п.4 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядовою, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з п. 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. На момент набрання чинності Постанови №704 (01 березня 2018 року) п.4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова №103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Отже, станом на 01 січня 2018 року та 01 січня 2019 року п.4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін. Отже, з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, п.6 Постанови №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч.2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. З урахуванням вищенаведеного, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до п.4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Як вбачається з матеріалів справи, при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу за період з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року відповідачем застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, - 1 762 грн. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що починаючи з 24 липня 2020 року по 30 грудня 2022 року ОСОБА_1 має право на визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на тарифні коефіцієнти, визначені Постановою №704. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність в нього підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. відповідно до Постанова №168, колегія суддів зазначає наступне. Указами Президента України від 24 березня 2022 року №64/2022 та №69/2022 на території України введено воєнний стан та оголошена загальна мобілізація. У зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". 28 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 Відповідно п.1 Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Крім того, п.1 Постанови №168 з 01 квітня 2022 року (застосовується з 24 лютого 2022 року) доповнено наступними абзацами, а саме: відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298. За приписами п.1 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; - бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; - бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; - бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; - бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); - виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; - виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; - здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; - здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; - виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. - Відповідно п.2 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217 на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: - 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); - 30 000 гривень іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів врегульовано ч.3 п.3 рішення №248/1217, яким визначений наступний перелік документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, поза термінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Пунктом 5 рішення №248/1217 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів: - командирів (начальників) військових частини (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; - керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Аналогічні за змістом положення містить рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за березень 2022 року в розмірі 30 000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує, що підставою для виплати, передбаченої Постановою №168, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Крім того, протягом 2022 року, питання виплати додаткової винагороди було врегульоване телеграмою від 25 березня 2022 року №243/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/в/29. Зазначені документи додатково роз`яснюють, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженням; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою, здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій). Відповідно до п.3 Окремого доручення, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу. Таким чином, відповідно Постанови №168 та Окремого доручення Міністра оборони України №912/в/29, питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням). Тільки командування відповідної військової частини, питання безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, підтверджено бути не може. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що документи передбачені п.3 Окремого доручення про безпосередню участь позивача у бойових діях, за періоди з 22 травня 2022 року по 07 червня 2022 року, з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, військовою частиною не складалися, наказ командира військової частини про виплату додаткової грошової винагороду в розмірі 100 000 грн., стосовно позивача не виносився. Колегія суддів зазначає, що 13 березня 2022 року позивач отримав бойове травмування в ході виконання бойового завдання під час здійснення противником артилерійського обстрілу підрозділів НОМЕР_5 ОМБР в районі Прибузьке Миколаївського району Миколаївської області. Відповідно до виписок №1120, №2745, №1053 позивач проходив лікування з 22 травня 2022 року по 24 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 07 червня 2022 року та з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року. Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав бойове травмування 13 березня 2022 року, а лікування проходив з 22 травня 2022 року по 24 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 07 червня 2022 року та з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року, більше ніж через два місяці після отримання травмування. Із наданих медичних виписок та зазначених у них діагнозів не вбачається, що перебування позивача на лікуванні у період з 22 травня 2022 року по 24 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 07 червня 2022 року та з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року було пов`язане за медичними показниками із отриманим раніше пораненням. Більш того, навіть перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин наступними документами: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові у справі №200/2297/23 від 07 листопада 2024 року. Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в досліджуваних правовідносинах ОСОБА_1 не набув права на отримання, передбаченої Постановою №168, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період з 22 травня 2022 року по 07 червня 2022 року, з 13 червня 2022 року по 29 липня 2022 року 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, адже жодних доказів, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови №168, колегія суддів вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне. Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до пп.9.7 п.9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Згідно п.14 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року це доручення застосовується з 01 червня 2022 року (крім абз.3 п.1, абз.4 п.7 та пп.9.11 п.9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовується з 24 лютого 2022 року). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №1384 за відмову виконувати бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 15 жовтня 2022 року солдатом ОСОБА_2 , що призвело до порушення вимог ст.ст. 6, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на солдата ОСОБА_3 солдата резерву 4 запасної роти, відповідно до п."в" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення "Сувора догана". Відповідно п.4 вказано наказу помічнику командира фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби, відповідно до п.4 розділу 16 Порядку №260 та окремого доручення МОУ №912/з/29 від 23 червня 2022 року наказано здійснити перерахунок грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 , не виплачувати додаткову винагороду за жовтень 2022 року, передбачену Постановою №168, та виплатити щомісячну премію за листопад 2022 року в абсолютному розмірі 80% у зв`язку з накладеним дисциплінарним стягненням. Відповідно до Розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії. Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці). Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей. Колегія суддів вказує, що у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення "Сувора догана" позивачу не виплачувалася додаткова винагорода за жовтень 2022 року, яка передбачена Постановою №168, а також виплачено щомісячну премію за листопад 2022 року у розмірі 80%. Таким чином, відповідачем правомірно не виплачено додаткову винагороду у розмірі до 30 000 грн. за жовтень 2022 року та нараховано щомісячну премію за листопад 2022 року у розмірі 80%. Щодо посилань апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що позивача не було ознайомлено з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №1384 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відмову від виконання бойового завдання, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1, 5 ст. 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання щодо протиправності наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №1384 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за відмову від виконання бойового завдання не є предметом розгляду в даній справі, а тому дослідження в порядку апеляційного провадження відповідно до ч.5 ст. 308 КАС України не підлягає. З урахування вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.