Постанова Київський апеляційний суд № 382/719/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5043/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 вересня 2023 року місто Київ справа № 382/719/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кисіль О.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах, - В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: повністю звільнити його від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 згідно виконавчого листа №1028/754/12 від 08 грудня 2012 року по рішенню Яготинського районного суду від 29 листопада 2012 року; звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 згідно виконавчого листа №382/754/12 від 08 грудня 2012 року по рішенню Яготинського районного суду від 29 листопада 2012 року; стягнути щомісячно із ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4300 грн. щомісячно. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що з 01 вересня 2006 року він з ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що після розірвання шлюбу дочкапевний час проживала із відповідачемі він сплачував аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їх дитини. Зазначав, що починаючи, приблизно із середини 2016 рокудочка стала проживати разом з ним та з цього часу дитина знаходиться на повному його утриманні, він забезпечує дочку всім необхідним. Посилався на те, що відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Вказував, що він за підписом старшого державного виконавця Джалалової А.А. отримав із Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримав документи про наявність у нього заборгованості із виплати аліментів згідно виконавчого листа №1028/754/12 від 08 грудня 2012 року по рішенню Яготинського районного суду від 29 листопада 2012 року. Вважає, що він не повинен сплачувати в якості аліментів грошові кошти за той період, з якого дочка постійно проживала з ним з 2015 року. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №382/754/12 від 08 грудня 2012 року на час проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 . Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом №382/754/12 від 08 грудня 2012 року починаючи з червня 2016 року. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 2700 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 17 червня 2021 року та подовжувати до досягнення дитиною повноліття. В межах стягнення платежу за один місяць допущено негайне виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким: звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №382/754/12 від 08 грудня 2012 року на час проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 ; звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом №382/754/12 від 08 грудня 2012 року, починаючи з грудня 2019 року; стягнути щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1300 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 17 червня 2021 року та подовжувати до досягнення дитиною повноліття. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції було не вірно надано оцінку показам свідків та з незрозумілих на те причин, враховано лише покази свідка ОСОБА_5 , яка на думку суду не є зацікавленою стороною. Вказувала, що свідки та сама дочка повідомляли суд, що місцем проживання дитини, з їх слів з 2016 року, було і у батька і у матері, а тому факт періодичного відвідування батька з 2016 року не може слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам за вказаний період по грудень 2019 року, оскільки саме з грудня 2019 року ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання до батька. Зазначала, що покази свідків, в тому числі і неповнолітньої ОСОБА_3, спростовують зазначені дані в акті обстеження умов проживання від 18 січня 2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 проживає разом із батьком з 2015 року. Посилалася на те, що суд першої інстанції задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, необгрунтував, з яких саме підстав та доказів ним було зроблено висновок щодо розрахунку стягнутих аліментів в розмірі 2700 грн. та не врахував, що вона на даний час не працює та перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14 лютого 2023 року від позивача надійшла заява, в якій останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне і обґрунтоване. 13 червня 2023 року від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, з 01 вересня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року. Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 листопада 2012 року у справі №1028/754/12 стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 19 листопада 2012 року та подовжувати до досягнення дитиною повноліття. Позивач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно акту обстеження, складеного депутатом Яготинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_8 від 20 травня 2021 року, фактично за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_9 . Відповідно до довідки від 14 травня 2021 року №0000000002 вбачається, що ОСОБА_2 працює в Дочірньому підприємстві «Кий пропагандз» з 24листопада 2017 року, займає посаду водій автотранспортних засобів, дохід за період з 01 травня 2020 року по 01 січня 2021 року склав 37541,24 грн. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно копії свідоцтва про шлюб відповідач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб 25 липня 2020 року з ОСОБА_10 у Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №58. Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_10 народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки УПСЗН Бориспільської РДА Яготинського відділення соціального захисту населення від 17 вересня 2021 року №162 про отримання допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини з 01 серпня 2020 року по 01 вересня 2023 року та відповідно до довідки №671 від 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 860 грн. Згідно довідки Київського обласного центру зайнятості Яготинської районної філії від 16 вересня 2021 року №367 ОСОБА_10 станом на 16 вересня 2021 року не перебуває на обліку та не отримує допомогу по безробіттю. З акту обстеження умов проживання від 18 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 з 2015 року, будинок має 5 кімнат, цегляний, газифікований, центральний водопровід. Для дитини є окрема кімната, облаштована меблями та технікою. Відповідно до листа Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) на запит адвоката Вак О.В. від 15 жовтня 2021 року №16181, проведеною перевіркою АСВП встановлено, що станом на 12 жовтня 2021 року виконавчий лист по справі №1028/754/12 до відділу не надходив. Постановою старшого державного виконавця Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМ УЮ (м. Київ) Джалаловою А.А.від 05 січня 2022 року відкрито виконавче провадження №68050628 по виконавчому листу №1028/754/12 від 08 грудня 2012 року. 24 січня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМ УЮ (м. Київ) з заявою, в якій просив зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68050628 до винесення рішення судом по справі, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах, оскільки донька проживає разом з ним з 2015 року, а він сплачує аліменти відповідачу. При пред`явленні позову позивачем було надано письмові докази сплати грошових коштів в якості аліментів на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 за період із січня 2013 року по жовтень 2016 року включно (т.1 а.с.81-89). Відповідно до повідомлення Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМ УЮ (м. Київ) від 10 лютого 2022 року старшим державним виконавцем Джалаловою А.А., яке було направлено на адресу позивача, вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №1028/754/12 від 08 грудня 2012 року, яка станом на 31 січня 2022 року складає 171499,32 грн. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що з 2015 року дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 переїхала проживати до нього, а тому вважає, що він не повинен сплачувати аліменти на користь відповідача за той період, з якого дочка проживає з ним. Зазначав, що у зв`язку з наведеним відсутні підстав для стягнення з нього заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 згідно виконавчого листа №1028/754/12 від 08 грудня 2012 року по рішенню Яготинського районного суду від 29 листопада 2012 року. Також посилався на те, що оскільки дочка проживає з ним і перебуває на його утриманні, а відповідач не надає матеріальну допомогу, яка необхідна на утримання дитини, вважає, що остання повинна сплачувати аліменти. Частково заперечуючи проти позову, відповідач посилалася на те, що вона розуміє свій обов'язок щодо утримання неповнолітньої дитини та не має наміру від нього ухилятися, проте визначений позивачем розмір аліментів щомісячно є для неї непосильним, оскільки на даний час вона не працює та перебуває в дикретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Зазначала, що єдиним її доходом є щомісячна одноразова допомога при народженні дитини. Вказувала, що вона перебуває виключно на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_10 . Вважає, що посильним для неї розміром аліментів є мінімальний гарантований, встановлений Законом розмір, а саме 1300 грн. щомісячно, так, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку. Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 грн., з 01 липня - 2510 грн., з 01 грудня - 2618 грн. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено у 2022 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить: з 01 січня - 2618 грн., з 01 липня - 2744 грн., з 01 грудня - 2833 грн. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 2833 грн. Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду. Процесуальними нормами ч.4 ст.273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Статтею 188 СК України передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Вищезазначені норми не визначають чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів. Відповідно до ч.1 ст.274 СК України визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім`ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадяться відповідно до положень, встановлених статтями 194-197 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. За змістом ст.ст.180, 182 СК України право на одержання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. У ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вірно врахував пояснення самої неповнолітньої ОСОБА_3 та свідків, які не є зацікавленими особами сторін по справі: ОСОБА_5 (сусідка), ОСОБА_11 (фахівець з соціальної роботи ЦСС), ОСОБА_12 (фахівець з соціальної роботи ЦСС), з яких встановив факт проживання ОСОБА_3 разом з батьком з червня 2016 року. Посилання в апеляційній скарзі на те, що свідки та сама дочка повідомляли суд, що місцем проживання дитини, з їх слів з 2016 року, було і у батька і у матері, а тому факт періодичного відвідування батька з 2016 року не може слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам за вказаний період по грудень 2019 року, оскільки саме з грудня 2019 року ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання до батька, колегія суддів відхиляє, оскільки стороною відповідача будь-якихналежних доказів на спростування вказаного факту щодо проживання дитини разом з батьком з червня 2016 року ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було. Отже, проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою для стягнення аліментів з позивача на користь відповідача. Долучені стороною відповідача до матеріалів справи фото, що датовані 21травня 2016 року, 02 січня 2016 року, 14грудня 2016 року, 21 травня 2016 року, 08липня 2016 року, 11 березня 2017 року, 13травня 2017 року, 29 грудня 2016 року, 06березня 2018 року, 10 червня 2017 року, 16листопада 2018 року (зображення лише дитини), 24квітня 2017 року, 09 липня 2019 року(зображення лише дитини), 10 грудня 2018 року (зображення лише дитини), 17 серпня 2019 року (зображення лише дитини), а також фото без дати не підтверджують факту проживання неповнолітньої ОСОБА_3 саме до грудня 2019 року з матір'ю ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на підставі ч.4 ст.273 ЦПК України ОСОБА_2 підлягає звільненню від сплати аліментів, визначених рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 листопада 2012 року, що стягуються на підставі виконавчого листа №1028/754/12, виданого 08 грудня 2012 року Яготинським районним судом Київської області, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 19 листопада 2012 року та подовжувати до досягнення дитиною повноліття- на час проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 . Відповідно наявні правові підстави для звільненняОСОБА_2 від сплати заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом №1028/754/12, виданим 08 грудня 2012 року Яготинським районним судом Київської області починаючи з червня 2016 року. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 2700 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 17 червня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття, оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі дочка сторін проживає разом з батьком, ОСОБА_1 є її матір'ю та на неї покладено однаковий з ОСОБА_2 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення їх дитини. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, необгрунтував, з яких саме підстав та доказів ним було зроблено висновок щодо розрахунку стягнутих аліментів в розмірі 2700 грн. та не врахував, що вона на даний час не працює та перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів вважає зазначити наступне. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 03 жовтня 2020 року (тобто після народження відповідачем дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 зареєструвалася як фізична особа-підприємець, а 28 жовтня 2022 року було здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням. При цьому, відповідачем доказів на підтвердження того, що вона як ФОП не мала доходу за період з 03 жовтня 2020 року по 28 жовтня 2022 року, а відтак не мала можливості сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, остання не надала. В судовому засіданні апеляційного суду 16 травня 2023 року відповідач зазначила, що вона на час народження другої дитини офіційно ніде не працювала. Відсутність постійного заробітку не звільняє ОСОБА_1 , як матір, від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини. Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року. Головуючий: Судді: