Постанова 4824 № 752/815/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року м. Київ Справа № 752/815/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13582/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Машкевич К.В. 27 липня 2021 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В В січні 2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітня дочка сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Відповідач не дбає про матеріальне становище доньки, не надає коштів на її утримання. При цьому у відповідача відсутні інші особи на утриманні, він працездатний, отримує дохід, має у власності нерухоме майно та транспортний засіб, останній використовується ним для отримання додаткового заробітку. На підставі вищевикладеного просила задовольнити позов. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн щомісяця, починаючи з 28 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем. Однак, позивачем до суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу у розмірі заявлених позовних вимог на утримання малолітньої доньки, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України. Отже, приймаючи до уваги вік дитини сторін у справі, бажання та можливості матері щодо забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини, суд прийшов до висновку, що відповідач може сплачувати аліменти на дитину в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. Не погодився із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у такому розмірі, так як його дохід становить 8000 грн та він має кредитні зобов`язання. Враховуючи викладене просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та ухвалити нове, яким визначити аліменти в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлені, та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданм виконкомом Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (а.с.5,55). Малолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою про реєстрацію її місця проживання (а.с.54). Вказане не заперечується і сторонами у справі. На підтвердження доводів апеляційної скарги до неї відповідачем долучені: § копія свідоцтва про право на спадщину, витяг з Спадкового реєстру та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачаються обставини прийняття відповідачем у спадщину 1/6 частини від 45/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 ; довідка про доходи відповідача, де його сукупний дохід за період з лютого по липень 2021 року визначений в сумі 65281,16 грн без урахування податків і зборів, а після їх утримання становить 51898,50 грн; § копії квитанцій АТ «ПриватБанк» про поповнення рахунку ОСОБА_2 : 08 вересня 2019 року на суму 1886 грн, 17 жовтня 2019 року на суму 1740,67 грн, 18 листопада 2019 року на суму 2020,05 грн, 19 грудня 2019 року на суму 2020,05 грн, 26 грудня 2019 року на суму 356,76 грн, 17 січня 2020 року на суму 1211,03 грн, 18 лютого 2020 року на суму 1361,78 грн, 07 березня 2020 року на суму 507,51 грн, 18 березня 2020 року на суму 1615,04 грн, 05 червня 2020 року на суму 1250 грн, 25 серпня 2020 року на суму 1311,53 грн, 24 вересня 2020 року на суму 1311,53 грн, 30 грудня 2020 року на суму 1300 грн, 08 квітня 2021 року на суму 1200 грн, 12 травня 2021 року на суму 1220 грн, 07 серпня 2021 року на суму 2000 грн. Якість копій ще трьох квитанцій не дає можливості визначити дату чи суму здійснених переказів. Також наявні копії квитанцій про здійснення поповнення рахунку ОСОБА_3 на суму 305 грн та 200 грн в грудні 2020 року; § виписка по рахунку відкритого на ім`я відповідача в АТ «Ідея Банк», з якої вбачається наявність кредитного ліміту в розмірі 15000 грн, здійснення списання коштів на погашення кредитної заборгованості. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Положеннями ч. 1 ст. 184 СК України визначено право суду за заявою одержувача визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. В порядку ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. В порядку ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ч.ч. 3-5 ст. 83 ЦПК України визначений обов`язок відповідача подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Однак, згідно з ч. 8 цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В силу ч. 3 ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з ч.5 цієї норми законодавства обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 14 Постанови Пленуму № 12 від 24.10.2008 «Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суду повинен врахувати як вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. А отже процесуальний закон зобов`язує суд повно і всебічно з`ясувати обставини справи та встановити характер правовідносин, що виникли між сторонами. З наведених обставин справи вбачається, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з позивачем. В ході розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справ були відсутні дані про участь відповідача в матеріальному забезпеченні дитини, а отже суд виходив з того, що дитина перебуває на утриманні позивача, так як вона проживає разом з нею. Матеріали справи також не містять даних, на які посилалась позивач обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення аліментів в сумі 5000 грн, а саме відсутні дані про наявність у власності відповідача рухомого чи нерухомого майна, розмір його доходів та ін.. Врахувавши наведені вище положення законодавства, встановивши, що малолітня дитина проживає разом із позивачем і перебуває на її утримані, а батьки в добровільному порядку не домовились про участь в утриманні дитини, суд першої інстанції з урахуванням інтересів та потреб дитини визначив розмір аліментів в сумі 3000 грн. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у такому розмірі, так як його дохід становить 8000 грн та він має кредитні зобов`язання. Також відповідач посилається на те, що ним щомісячно здійснюються витрати на утримання дитини, шляхом поповнення карткового рахунку позивача на суму від 1000 грн до 2000 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідачем подані докази, проте вони подані з порушенням порядку встановленого процесуальним законом. У доводах апеляційної скарги відповідач не вказує поважних причин неподання їх до суду першої інстанції, наголошує виключно на обов`язку суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 03 лютого 2021 року було відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи без повідомлення сторін. Копія позовної заяви та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлялись відповідачу судом, проте одержані ним не були, повернуті поштовим відділенням «за закінченням терміну зберігання». В матеріалах справи наявний фіскальний чек про здійснення поштового відправлення на ім`я відповідача від 01 червня 2021 року та витяг з електронного ресурсу «Укрпошти» про вручення відправлення адресату 07 червня 2021 року. Проте у цих документах відсутні дані про вміст цього відправлення, в клопотанні представника позивача вказано про направлення копії позовної заяви. Таким чином, матеріали справи не містять даних про направлення відповідачу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, де було роз`яснено порядок подання відзиву на позовну заяву, порядок подання доказів та порядок розгляду справи. Вказане у свою чергу свідчить про те, що вимоги ст.190 ЦПК України щодо направлення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою не були додержані. А виходячи з положень ст.278 ЦПК України саме з моменту вручення копії ухвали про відкриття провадження починається відлік строку на подання відповідачем відзиву на позовну заяву і, відповідно, строку на подання доказів. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач був позбавлений можливості подати докази в порядку визначеному процесуальним законом, а тому долучені ним до апеляційної скарги докази приймаються апеляційним судом і підлягають оцінці. Так, надані відповідачем копії квитанцій АТ «ПриватБанк» про поповнення рахунку ОСОБА_2 свідчать про те, що відповідач приймає участь в утриманні дитини. Проте, з матеріалів справи не вбачається, що сторони досягли домовленості щодо розміру грошових сум такої участі, тобто відповідачем на власний розсуд визначена сума грошових коштів на утримання дитини. При цьому з наданих копій квитанцій вбачається, що ці суми є мінливими і не є систематичними в 2020-2021 роках. А отже позивач має право на одержання аліментів в судовому порядку. Посилання відповідача на наявність кредитних зобов`язань не приймається до уваги суду, так як вказана обставина не є такою, що має впливати на порядок утримання батьками їх дітей та, відповідно, визначення розміру аліментів. Надана відповідачем довідка про доходи свідчить про те, що його сукупний дохід за шість місяців 2021 року становить 65281,16 грн без урахування податків і зборів, а після їх утримання становить 51898,50 грн, тобто середньомісячний дохід відповідача становить 8649,79 грн. У вимогах апеляційної скарги відповідач просить визначити аліменти в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 1 липня 2021 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить - 2510 грн. Але даний показник визначає мінімальний рівень для дитини. Натомість відповідач не відноситься до категорії соціально незахищених громадян, він є працездатним і його заробіток не є мінімальним. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що позивач «безпідставно не працює», офіційного доходу не має. Разом з цим відповідач несе витрати на утримання дитини в розмірі приблизно половини від прожиткового мінімуму. Вказане у свою чергу свідчить про відсутність з боку відповідача врахування інтересів і потреб власної дитини при здійсненні витрат на її утримання. Посилання відповідача на те, що позивач несе необґрунтовані витрати на відпочинок за межами країни не приймаються до уваги апеляційним судом, так як ці обставини не є такими, що впливають на обов`язки відповідача по утриманню дитини. Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимоги відповідача про визначення розміру аліментів у частці - 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Позовні вимоги були заявлені про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі - 5000 грн, судом першої інстанції ці вимоги задоволено частково та визначений розмір аліментів в сумі 3000 грн. Позивачем рішення суду не оскаржується. Разом з тим, визначений судом першої інстанції розмір аліментів - 3000 грн, є завеликим з огляду на офіційний щомісячний дохід позивача, рівності прав і обов`язків обох батьків, а також потреб дитини виходячи з її віку і відсутності даних щодо її особливих потреб. А тому з урахуванням принципів законності, справедливості, рівності, а також з урахуванням прав та інтересів дитини колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір аліментів до 2500 грн. Виходячи з положень ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно штампу суду позов був поданий безпосередньо до суду 14 січня 2021 року, а отже саме ця дата є початком визначення аліментів за рішенням суду, тобто судом першої помилково була визначена дата 28 грудня 2020 року, ця дата є датою підписання позовної заяви але не є датою пред`явлення позову. Обов`язок по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини припиняється при досягнення нею повноліття, як то вірно визначив суд першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановивши обставини щодо наявності обов`язку відповідача по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вірно застосував норми матеріального права, проте має місце неповне з`ясування обставин справи в частині майнового стану відповідача, яке є наслідком порушення судом норм процесуального права і потягло за собою невірне визначення суми аліментів, що підлягає до сплати щомісячно. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково. Апеляційним судом усунуті допущені судом першої інстанції порушення Однак, апеляційний суд, з урахуванням наведених обставин, вважає за доцільне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, визначивши її в розмірі 2500 грн та дати з якої вони мають сплачуватись. В іншій частині рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Питання судових витрат вірно вирішено судом першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо цієї частини рішення. Апеляційний суд, враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, лише часткового задоволення апеляційної скарги і обставини звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України та визначеного нею принципу пропорційності, не вбачає підстав для компенсації відповідачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року - змінити в частині визначення розміру аліментів та дати з якої вони мають сплачуватись, у зв`язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн щомісяця, починаючи з 14 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: В.А. Нежура Н.В. Поліщук