Ухвала КЦС ВС № 559/2469/18

Ухвала 08 вересня 2023 року м. Київ справа № 559/2469/18 провадження № 61-13017ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» про припинення договору іпотеки та зняття заборони відчуження, ВСТАНОВИВ: 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду, оскільки не у повній мірі відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У касаційній скарзі заявник указує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження 14-53цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження 14-112цс19). Разом з цим за змістом оскарженої постанови суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, врахувавши відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , застосував норму права з урахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. Тому відсутні підстави вважати про підтвердження заявником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, заявником не сплачено судовий збір у порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір». Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання первісного позову - 2019 рік) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 1 921,00 грн та не більше 672 350,00 грн). Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання зустрічного позову - 2019 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 768,40 грн. У частині третій, шостій статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс») є вимога майнового характеру (звернення стягнення на майно). Відповідно до висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні пред`явленого позову. Зміст вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Тож, вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. У вказаній справі позивач за первісним позовом ставив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 19 251,60 доларів США, що станом на 09 листопада 2018 року (дата звернення з позовом) становило 536 157,06 грн. Отже судовий збір за подання касаційної скарги в частині вимоги майнового характеру становить 16 084, 70 грн ((536 157,06 грн.* 1,5%)*200%). Судовий збір за подання касаційної скарги в частині позову ОСОБА_1 , в якому заявлено дві вимоги немайнового характеру становить 3 073,60 грн ((768,4 грн.* 2)*200%). Таким чином судовий збір за подання касаційної скарги становить 19 158,30 грн (16 084,70 грн + 3 073,60 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 394 ЦПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков