Постанова 4857 № 300/3290/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3290/23 пров. № А/857/11427/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій щодо оспорюваного факту перебування ОСОБА_1 разом з її дочкою ОСОБА_2 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3 , який загинув захищаючи Батьківщину 15 грудня 2022 року, та зобов`язання визнати такий факт для набуття цими особами права на звернення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в сумі 15000,00 гривень, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, що перебували на його утриманні. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку і просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та відкрити провадження у справі. В апеляційній скарзі зазначає, що першим абзацом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», передбачено: установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Відповідно до статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» -у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Згідно із абзацом 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). А у відповідності до абзацу 1 статті 31 цього ж Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. У відповідності до ст.ст. 315 - 318 ЦПК кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів перебування на утриманні, якщо вони мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення особистих немайнових чи майнових прав. Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Надавши до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання про закриття провадження у цивільній справі № 346/1544/23, Міністерство оборони України таким чином заявило про наявність між даним центральним органом виконавчої влади і військового управління та заявницею ОСОБА_1 спірних правових відносин, а також, що вказаний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Дані обставини свідчать про те, що Міністерство оборони України не визнає факт перебування ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2 , на утриманні її рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув захищаючи Батьківщину 15 грудня 2022 року, щоб не виплачувати вказаним особам одноразову грошову допомогу в сумі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень, як членам сім`ї загиблого військовослужбовця, які перебували на його утриманні, що є неправомірним. Аналізуючи вищевказану постанову Верховного Суду України у справі № 290/289/22, необхідно зазначити, що суд прийшов до висновку, що в подібній ситуації вимоги пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Верховний суд також врахував, що між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тому у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Окрім цього, Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. На підтвердження вищевказаного, Коломийським місьрайонним судом Івано-Франківської області 13 червня 2023 року, було винесено ухвалу у цивільній справі № 346/1544/23 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 ,заінтересовані особи - Міністерство оборони України та Коломийський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій конкретно зазначається, що суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Апелянт зазначає, що в мотивувальній частині цієї ж ухвали, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області цитує пункти 33-35 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 30.01.2020 р. у справі № 287/167/18-ц, а саме: «

33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній ». Таке цитування Постанови Верховного Суду Коломийським міськрайонним судом у даному випадку є дещо недоречним, оскільки громадянка ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2 перебувала на утриманні у свого рідного брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовослужбовець захищаючи Батьківщину. Проте підтвердженням факту перебування на утриманні в особи військовослужбовця може бути або нотаріально посвідчений правочин, або ж рішення суду, що якраз і було зазначено у відповіді на мій адвокатський запит Коломийським ТЦК СП (вих. № 560 від 02.02.2023 р). Оскільки нотаріально посвідчений правочин щодо перебування ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2 на утриманні у свого рідного брата ОСОБА_3 не оформлявся і нотаріально не засвідчувався, тому безальтернативним підтвердженням зазначеного факту перебування на утриманні даних осіб в загиблого військовослужбовці ОСОБА_3 , може бути тільки відповідне рішення суду. Крім того, мотивацією закриття провадження Коломийським міськрайонним судом була саме наявність публічно-правового характеру заявлених ОСОБА_1 вимог, які, як на переконання суду, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в зв`язку із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2023 р. у справі № 290/289/22-ц, щодо подібних правовідносин, яку я також приводив як аргумент в своїй позовній заяві, направленій на розгляд Івано-Франківського окружного адміністративного суду. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вірно врахував, що статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Таким чином, як правильно зауважив в суд першої інстанції, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. В свою чергу, Цивільний процесуальний кодекс передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК). Відповідно до частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. При цьому, згідно з частиною 7 статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Таким чином, справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні розглядаються в порядку окремого провадження цивільного судочинства. Згідно позовної заяви, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту перебування ОСОБА_1 разом з її дочкою ОСОБА_2 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3 , який загинув захищаючи Батьківщину 15 грудня 2022 року, для подальшого отримання грошової допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, з метою встановити юридичний факт перебування на утриманні рідного брата і в подальшому подати заяву до органів Міністерства оборони України про отримання одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 . Як правильно зауважив суд першої інстанції, до юрисдикції адміністративних судів згідно з вимогами статті 19 КАС України не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно з розділом IV Цивільного процесуального кодексу України. Справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору. Саме тому такі справи розглядаються в порядку непозовного цивільного судочинства, але аж ніяк не в порядку адміністративного судочинства. Суд першої інстанції вірно вважав, що у цій справі позовні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, не є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті адміністративним судом. Відповідно, розгляд адміністративним судом такої справи з позиції Європейського Суду з прав людини трактуватиметься як розгляд справи неуповноваженим судом. Також, судом першої інстанції враховано, що Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.03.2023 по справі № 290/289/22-ц викладено наступну позицію згідно якої: «Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Верховний Суд врахував, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. …». Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд посилається на висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №539/4118/19. Як зазначено у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19: «Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у видачі (заміні) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходить з потреби визначати правову природу відносин, що виникли між учасниками справи, віддаючи цьому питанню першочергове значення. Питання про вирішення юрисдикційності спору з`ясовується судами на стадії відкриття провадження у справі, а якщо на стадії відкриття допущено помилку або неможливо було з`ясувати питання юрисдикції, тоді суд на будь-якій стадії розгляду справи вправі закрити провадження з підстав помилкового обрання відповідної юрисдикції. Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватися судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань…Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у видачі (заміні) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи....». Ураховуючи позиції Верховного Суду, суд першої інстанції вірно зауважив, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, розглядаючи який суд може встановити певні факти, зокрема, щодо соціально-правового статусу особи, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням саме з метою розгляду публічно-правового спору. Однак, виходячи з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що її самостійною метою є встановлення факту перебування на утриманні, а не вирішення публічно-правового спору з будь-яким суб`єктом владних повноважень. Тож, вказані вимоги, як самостійні та єдині, не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді без вимоги про вирішення публічно-правового спору. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у даній справі, оскільки відсутність позовних вимог до суб`єкта владних повноважень на які поширюється юрисдикція адміністративних судів згідно зі статті 19 КАС України, свідчить про те, що цю справу (в межах заявлених вимог) не можна вважати справою адміністративної юрисдикції. Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження по справі №300/3290/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.І. Мікула А.Р. Курилець повний текст складено 07.09.2023