Постанова Чернігівський апеляційний суд № 735/394/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 вересня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 735/394/23 Головуючий у першій інстанції - Грушко О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1234/23 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем - Шкарупою Ю.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Коропська селищна рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Міністерство оборони України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2023 року (місце ухвалення - смт Короп) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без шлюбу у період з серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Коропського районного суду від 20.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України. Ухвалою Коропського районного суду від 01.08.2023 провадження у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, закрито. Ухвала суду обґрунтована тим, що у спірних правовідносинах суд враховує правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу і який в свою чергу має значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. При постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції був врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Коропського районного суду від 01.08.2023, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що встановлення факту позивачу необхідно для реалізації конституційного права спадкування, про що було зазначено в позові, оскільки коло спадкового майна буде визначено на підставі рішення суду, яким вона набуде права спадкоємця першої черги - дружини померлого. Заявниця не погоджується з позицією Міністерства оборони України про те, що спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства, оскільки судом було прийнято позов та відкрито провадження у справі. Також вважає необґрунтованим висновок суду про те, що підставою позову є встановлення правової можливості звернутись за отриманням компенсації внаслідок загибелі військовослужбовця, оскільки в позові зазначені підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю, зокрема право на спадкування. Крім того, посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22, є недоречним, оскільки касаційним судом розглядався спір між заявником та Міністерством оборони України. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від представника Міністерства оборони України О.Б. Матієнка до апеляційного суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Коропського районного суду від 01.08.2023 - залишити без змін. В обґрунтування посилається, що суд першої інстанції правильно застосував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023, та те, що між позивачем та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці. Заявник погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не зазначила на яке конкретно спадкове майно вона претендує після загибелі ОСОБА_3 , що підтверджує підстави звернення до суду за отриманням компенсації внаслідок загибелі військовослужбовця, а тому спір існує в публічно-правовій сфері і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також вказує, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а подані докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття спільного майна тощо. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила встановити юридичний факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без шлюбу період з серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 позивачка посилалась на те, що з серпня 2015 року вона проживала з ОСОБА_2 як подружжя без реєстрації шлюбу у його матері за адресою: АДРЕСА_1 , а з 2019 року - у власному житлі за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що наприкінці 2022 року ОСОБА_2 став на захист Батьківщини від російського агресора і ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під м. Покровськ. Також у позові вказує, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу однією сім`єю їй необхідно для отримання спадщини та виплати компенсації внаслідок загибелі чоловіка при захисті України. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах суд враховує правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу і який в свою чергу має значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. При постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції був врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц. З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №

975. Частиною 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Вбачається, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд враховує, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України (третя особа) виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. При цьому у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Аналогічні по висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22, у простанові від 10.08.2023 у справі № 177/787/23. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З наведених обставин справи вбачається, що заявниця, згідно обставин, викладених у позовні заяві, просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та визнати її членом сім`ї ОСОБА_3 з метою отримання можливості подання заяви на отримання одноразової грошової допомоги від держави у разі смерті військовослужбовця як члену сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання спадщини. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Як вказує Верховний Суд у своїх постановах, у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимоги ОСОБА_1 пов`язані з публічно-правовими відносинами позивачки з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим є недопустимим. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях, підлягає вирішенню у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом було прийнято позов та відкрито провадження у справі, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Коропського районного суду від 20.06.2023 підготовче засідання у справі було призначено на 11.07.2023 і 11.07.2023 було відкладено на 01.08.2023, коли і була постановлена оскаржувана ухвала. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що якщо спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви, у даному випадку на стадії підготовчого судового засідання) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства. Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини є цивільно-правовими, оскільки стосуються права на спадщину, і не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства слід визнати безпідставними, враховуючи що ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивачкою не надано належних і допустимих доказів наявності спадкового майна після померлого ОСОБА_3 , а також доказів належності спадкового майна саме померлому ОСОБА_3 . Крім того, апеляційний суд враховує, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 необхідне їй для отримання спадщини та виплату компенсації внаслідок загибелі її чоловіка при захисті України (а.с. 2-4). Твердження ОСОБА_1 про недоречність застосування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22, оскільки касаційним судом розглядався спір між заявником та Міністерством оборони України, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, враховуючи, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у цій справі є підтвердження певного соціального статусу для можливості реалізації прав у сфері соціального забезпечення і такий статус має значення виключно у публічно-правових відносинах. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 18.09.2023. Головуючий: Судді: