Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/831/23

Справа № 348/831/23 Провадження № 33/4808/391/23 Категорія ст.130ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Клименка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тисменичани Надвірнянського району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнуто судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп., в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 22 березня 2023 року о 21:15 годині в с. Камінне по вул. Грона 6 Надвірнянського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник адвокат Клименко О.І. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2023 року та на підставі ст. 247 КУпАП закрити провадження в справі. Вважає, постанова суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування та не роз`яснено право на отримання юридичної допомоги. Таким чином, поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності. Однак, суд не звернув увагу на зазначені обставини і не врахував їх при винесенні оскаржуваної постанови. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Клименко О.І. не з`явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд провадження. При цьому, ОСОБА_1 було подано заяву в який він вказав, що хоче «відмовитись від апеляційного суду, який був поданий раніше» та просив переглянути його справу. Разом з тим, під час повідомлення ОСОБА_1 про розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, останній стверджував, що не відмовляється від апеляційної скарги та просив розглянути справу за його відсутності та відсутності його захисника. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства та усталеній судовій практиці, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд приймає до уваги, що захисник адвокат Клименко О.І. знає про те, що в провадженні апеляційного суду перебуває на розгляді його скарга та приймав учсать у судовому засіданні 31.05.2023 року , яким було відкладено розгляд провадження за його клопотанням у зв`язку із необхідністю забезпечення участі в судовому засіданні ОСОБА_1 . Однак, в подальшому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Клименко О.І. в судові засідання суду апеляційної інстанції не з`являлись та не повідомляли про бажання приймати участь у судовому засіданні. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги адвоката Клименко О.І. може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності». Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту не заперечує факту керування 22.03.2023 року ОСОБА_1 транспортним засобом та правомірності його зупинки працівниками патрульної поліції. Тому у відповідній частині оскаржувана постанова, в силу приписів процесуального законодавства, не переглядається. Захисник посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також стверджує, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення ААД №191907 від 22.03.2023, відеозаписом та іншими матеріалами справи. Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, вважає за належне повторно дослідити наявні в матеріалах справи докази. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №191907 від 22.03.2023 року, 22 березня 2023 року о 21:26 годині в с. Камінне по вул. Франка 6 Надвірнянського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с.1). Протокол складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП капралом поліції Фуштей Д.В., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та підписаний уповноваженою на те особою та особисто ОСОБА_1 , що стверджено власноручним підписом останнього. При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Згідно даних протоколу, ОСОБА_1 надав пояснення на окремому аркуші, який долучено до адміністративних матеріалів. Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, містить достатні та переконливі дані, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій, свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутих обвинувачень, наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів у відповідності до приписів законодавства. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що водій транспортного засобу не має права вимагати участі адвоката під час проведення огляду водія на стан сп`яніння, оскільки за своїм правовим змістом проведення такого огляду є виконанням обов`язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника про невідповідність дій працівників поліції вимогам КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та не передано керування іншій уповноваженій особі. Так, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №191907 долучено зобов`язання про відсторонення від керування транспортним засобом ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 , підписане ОСОБА_1 (а.с. 3) та розписку, за змістом якої, ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 та передав його для керування громадянину ОСОБА_2 , про що засвідчив особистим підписом. (а.с. 4). Також до протоколу про адміністративне правопорушення долучено направлення в КНП ПНЦ ІФОР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 22.03.2023 року о 21 год. 20 хв.(а.с.2). Таким чином доводи захисника про не долучення до матеріалів справи вищевказаного направлення, не відповідають дійсності. Апеляційний суд вважає, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду та направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливають на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, складання відповідного направлення на огляд водія у медичному закладі не є обов`язковим, оскільки за своїм правовим значенням вищевказаний документ є правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу. Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд водія ОСОБА_1 необхідно було провести у зв`язку з виявленими в останнього ознак алкогольного сп`яніння: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Огляд не проводився (а.с. 5). За змістом письмового пояснення від 22.03.2023 року, ОСОБА_1 пояснив, що сьогодні близько 21:20 год. його зупинили працівники поліції за те, що він виїжджав на другорядну дорогу та при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, працівникам поліції пояснив, що забув його увімкнути, а також, що випив бутилку пива алкогольного, однак відмовився від проходження тесту на місці зупинки та проїхати в медичний заклад, свою вину визнав. (а.с. 6) Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджується власноручно написаними поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки прямо вказують на те, що після повідомлення правопорушнику про зміст висунутого йому обвинувачення, останній не змінив свого психологічного ставлення щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння та повністю підтвердив свою відмову проходити огляд на стан сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що власноручний підпис ОСОБА_1 в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено про те, що такий огляд не проводився, додатково підтверджує відмову водія транспортного засобу проходити такий огляд. Апеляційний суд вважає, що сам факт не проведення огляду на стан сп`яніння, за наявності певних ознак перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, які належним чином зафіксовані сукупністю належних та допустимих доказів, вказує на те, що такий огляд не було проведено саме у зв`язку із відмовою водія транспортного засобу проходити такий огляд. Крім того, апеляційним судом були досліджені два відеозаписи на диску, що долучені працівниками патрульної поліції до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 9). Зокрема, на одному із відеозаписів зафіксовано, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, а саме: не ввімкнув сигнал світлового покажчика повороту при зміні напрямку руху. ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинки, з якою він погодився. Під час спілкування із водієм у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, на запитання працівника поліції «Чи вживали сьогодні спиртні напої?» ОСОБА_1 відповів, що «випив одне алкогольне пиво», у зв`язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або в медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, проте в подальшому відмовився його проходити як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Після чого працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП. При оформленні протоколу працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оголошено зміст протоколу та порядок його розгляду у суді. Також працівником поліції складено акт огляду. Крім того, ОСОБА_1 написав пояснення, а також зобов`язання не керувати транспортним засобам і розписку про передачу керування іншій особі ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції вважає, що відеозапис є вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, а відтак надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій. Відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, на законну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкотестера «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов`язками з метою захисту своїх інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди/відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціалізованому медичному закладі; ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого обвинувачення та дій працівників поліції; отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення, тощо. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Таким чином, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 на правомірну пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Алкотестера «Драгер» та у відповідному медичному закладі відмовився. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження та досліджених відеозаписів вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було недотримання ним ПДР України щодо безпеки дорожнього руху. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд дійшов тотожних висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Клименка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв