Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/1707/24

Справа № 348/1707/24 Провадження № 33/4808/267/25 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лейбюка В.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Лейбюка В.П. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок,- в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. 07.07.2024 близько 16 год. 11 хв. ОСОБА_1 в с. Білі Ослави по вул. М.Підгірянки, Надвірнянського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху України. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «ALKOTEST DRAGER 6810», результат становив 1,55%. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 та захисник адвокат Лейбюк В.П. просять скасувати постанову Надвірнянського районного суду від 04.03.2025 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях його події та складу адміністративного правопорушення. Вважають, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, в справі нема належних та допустимих доказів, що він керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Стверджує, що свідчення поліцейського, який складав протокол, про те що він зупинив транспортний засіб ОСОБА_1 не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки він є зацікавленою особою по вирішенні справи по суті. Звертає увагу, що долученим до матеріалів справи відеозаписом не зафіксовано момент керування, з нього спостерігається, що транспортний засіб стояв та не рухався. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лейбюк В.П. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лецбюк В.П. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він не заперечує, що дійсно перебував у стані сп`яніння та пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння, яким було встановлено, що він перебуває у нетверезому стані, однак заперечує факт керування транспортним засобом та стверджує, що працівники поліції, застосовуючи до нього психологічний тиск, змусили його пройти огляд на стан сп`яніння та безпідставно склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №806064 від 07.07.2024, ОСОБА_1 07.07.2024 о 16 год. 11 хв. в с. Білі Ослави, вул. М.Підгірянки керував автомобілем ВАЗ2106 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, тест на алкоголь проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора 0 1.55% проміле, позитивний, чим порушив п. 2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1) Протокол складений уповноваженою особою інспектором СРПП Надвірнянського РВП капітана поліції Пленюка І.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 , що стверджено власноручним підписом останнього. При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що вони надані на окремому акруші. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , останній відмовився їх надавати згідно ст.. 63 Конституції України. Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія, натомість видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом тз160116. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом. Згідно даних роздруківки приладу Драгер результат тестування на алкогольне сп`яніння № 4783 від 07.07.2024 року, результат якого становить 1,55% проміле (а.с. 1), на якому наявний підпис особи, яка проходила огляд, ОСОБА_1 та підпис інспектора; газоаналізатор Alcotest 6810 Drager прилад ARBF-0441 пройшов повірку 03.10.2023 року. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/4776 чинне до 04.10.2024 року (а.с. 5) Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), огляд проведений за допомогою газоаналізатора Алкотест 6810 Драгер, у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук, поведінкою, що не відповідає обстановці. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний та становить 1.55 % проміле. З даним результатом ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його власноручним підписом. Згідно даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.2024 року (а.с. 5), згідно якого 07.07.2024 року о 16 год. 15 хв. інспектором СРПП Надвірнянського РВП капітаном поліції Пленюком І.І. у водія транспортного засобу ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, інспектором дану особу було направлено на огляд в КНП «Надвірнянська ЦРЛ». Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився, оскільки ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду , який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Крім того, з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2558185 від 07.07.2024 року (а.с. 9) встановлено, що ОСОБА_1 , 07.07.2024 року о 16 год. 14 хв. в с. Білі Ослави, вул.. Олекси Довбуша керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Наявність відповідної постанови повністю узгоджується з іншими доказами по справі, які у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 вищевказаним транспортним засобом 07.07.2024 року о 16 год. 11 хв. В рапорті від 08.07.2024 року (а.с. 3) інспектор СРПП Надвіряннського РВП капітан поліції Пленюк І.І. доповідає начальнику про те, що 07.08.2024 року під час несення служби у добовому наряді під час патрулювання Делятинської ОТГ, близько 16 год. В с. Білі Ослави по вул. М.Підгірянки був зупинений автомобіль ВАЗ21106 д.н.з. НОМЕР_1 за порушення п. 2.3.в ПДР та ч. 5 ст. 121 КУпАП під керуванням ОСОБА_1 під час перевірки документів якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння : запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та запропоновано пройти тест за допомогою газоаналізатора Алкотест 6810, на що останній погодився. Тест №4783, позитивний, 1.55% проміле та винесено адміністративний протокол за ст.. 130 ч.1 КУпаП та відсторонено від керування. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 10). Відеозаписом зафіксовано, (файл 0000000_00000020240707161736_0006А) як працівник поліції повідомляє, що ведеться відео фіксація та повідомляє водія ОСОБА_1 , що його було зупинено у с. Білі Ослави за порушення ПДР, а саме у зв`язку з тим, що водій не користувався ременем пасивної безпеки під час руху заднім ходом. При спілкуванні та перевірці документів водія, у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, а тому запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Також працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Від проходження огляду у медичному закладі останній відмовився. Водій погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та повідомив, що він думає, що тест буде позитивним. Працівник поліції дає ОСОБА_1 для перевірки герметичності упакування мундштук, проводить тест, результат 1,55%. Водій повідомляє, що до медичного закладу проїхати він не бажає. Його повідомили, що відносно нього буде складено протокол, який буде розглядати суд. Також повідомили водія, що нічого спільного із ТЦК працівники поліції не мають, а повістка про явку прийде від суду, а не від ТЦК. Далі ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що він ознайомлений із результатом тестування за допомогою приладу Алкотест Драгер. Далі відбувається складання адміністративних матеріалів за присутності ОСОБА_1 (файл 0000000_00000020240707163238_0007А) працівники поліції продовжують складати адміністративні матеріали. Згодом ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Ознайомили із постановою за ч.5 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Власним підписом ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та постановою. Отримав свої примірники постанови та протоколу. (файл VID-20240708-WA0000) працівники поліції рухаються по селі Білі Ослави, помічають на роздоріжжі транспортний засіб ВАЗ2106 за кермом якого перебуває ОСОБА_2 , який одягнутий у футболку фірми «Адідас» з білими смужками на рукавах, та зупиняються поруч із ним. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом та рухався заднім ходом, коли поряд з ним зупинилась патрульна поліцейська машина, не заперечував факт керування транспортним засобом, визнавав вживання алкогольних напоїв та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лейбюка В.П. залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв