Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/691/26

Справа № 348/691/26 Провадження № 33/4808/369/26 Категорія ст.ст.122-4, 124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лейбюка В.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лейбюка В.П. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, - в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що правопорушення, передбачене ст. 122-4 , ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 вчинено за таких обставин. 10.03.2026 о 18 год 00 хв, в м. Надвірна, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Княгині Ольги, навпроти будинку номер ЗА, рухаючись заднім ходом, не впорався в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Шкода Румстер, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п. 10.9. ПДР. 10.03.2026 о 18 год 00 хв в м. Надвірна, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Княгині Ольги скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме під час руху заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль Шкода Румстер, державний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв, після чого місце пригоди залишив, чим порушив п. 2.10. а) ПДР. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лейбюк В.П. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 року та закрите провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП. Вказують, що ОСОБА_1 не згідний із оскаржуваними протоколами та із оскаржуваною постановою, оскільки така є незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи та події, х порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що в діях ОСОБА_1 немає складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП, оскільки він не приховував факту пригоди та обставин справи, адже брав участь в оформленні всіх документів в протоколах обох справ. ОСОБА_1 та його транспортний засіб не розшукували правоохоронні органи. Оформлення події ДТП в м. Надвірна 10 березня 2026 року по даній справі тривало біля шести годин. Шкода завдана транспортному засобу потерпілої сторони є незначною, потерпіла провокувала ОСОБА_1 на невигідні умови вирішення спору на місці ДТП, високу ціну відшкодування та розміщення автомобіля в забороненому ПДР місці. На час розгляду справи в суді першої інстанції потерпіла особисто підтвердила отримання матеріального відшкодування в розмірі 20000 гривень від страхової компанії «Оранта» ( ОСОБА_1 ). Поява свідка по справі ОСОБА_2 в суді першої інстанції без виклику суду та поява свідка на місці ДТП є елементом «підставних» справ при ДТП. На думку апелянтів, в діях ОСОБА_1 відсутній умисел та необережність по обох протоколах. Належних та допустимих доказів обставин залишення місця ДТП нема. Шкода іншому автомобілю є незначною, а правопорушення малозначним. Вважає, що зі сторони потерпілої вбачається провокація на ускладення ситуації в даній дорожній події для ОСОБА_1 з метою витребувати більше коштів на ремонт транспортного засобу та незаконного покарання. До початку судового розгляду на адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій остання просить розгляд справи провадити за її відсутності. Апеляційний суд враховує, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_4 . В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лейбюк В.П. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду щодо ОСОБА_1 та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 . Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №611708 від 10.03.2026 року, вбачається, що 10.03.2026 року о 18 год. в м. Надвірна, вул. Княгині Ольги 3а, водій автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скоївши транспортну пригоду, а саме під час руху заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль Шкода Румстер д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, після чого місце пригоди залишив, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №611689 від 10.03.2026 року, вбачається, що 10.03.2026 року о 18 год. в м. Надвірна керував автомобілем Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Княгині Ольги напроти будинку номер №а, рухаючись заднім ходом, не впорався в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Шкода Румстер д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Вищевказані протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою поліцейським Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Поварчуком С.П., підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Правопорушнику були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Надвірнянському районному суді, ОСОБА_1 повідомив, що ознайомлений з місцем розгляду справи. В графі пояснень у протоколах про адміністративне правопорушення зазначено, що пояснення додаються на окремому аркуші. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих працівникам поліції, вбачається, що 10.03.2026 року близько 18 год. він, які воді2й автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи зі стоянки на вул. Княгині Ольги, з власної необережності вдарив ліву передню дверку автомобіля, який був припаркований навпроти під знаком, це був автомобіль Шкода Румстер д.н.з. НОМЕР_2 . В даному автомобілі водій був відсутній. Оскільки він відвозив доньку з одномісячною дитиною додому, то покинув місце пригоди, але за пів години повернувся, травмованих не було. Водій автомобіля шкода на місці події відмовилася оформляти Європротокол, через що було викликано екіпаж поліції. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав пояснення, які аналогічні його письмовим поясненням. Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не вилучено. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, звинувачується в тому, що, керуючи транспортним засобом та рухаючись заднім ходом, не впевнилася у безпечності такого маневру, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль, який отримав механічні пошкодження, а після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, будучи її учасником, залишила місце події. Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що у вказаних протоколах про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив заперечення щодо своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та невинуватості у вчиненні правопорушення, натомість вказав, що зі змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП згоден. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо неправомірності складення протоколів про адміністративне правопорушення у зв`язку з їх оформленням через п`ять днів після ДТП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення може бути складений уповноваженою особою, у межах передбачених законом строків та з дотриманням процесуальних вимог. При цьому протокол ґрунтується не лише на поясненнях потерпілого, а й на інших матеріалах справи, які в сукупності підтверджують обставини правопорушення. Відповідно до схеми ДТП, з якою ознайомлені обоє водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вбачається, що транспортний засіб марки Skoda Roomster д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , отримав пошкодження лівої передньої дверки, транспортний засіб марки Renault Logan д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 отримав пошкодження заднього бампера та лаково-фарбового покриття. До матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_3 від 10.03.2026 року, відповідно до яких 10.03.2026 року вона припаркувала машину на вул. Княгині Ольги, машина марки Skoda Roomster д.н.з. НОМЕР_2 , о 18 год. зайшла в ТЦ «Княгині Ольги», коли вийшла в машині була вдарена ліва дверка водія, інший водій покинув місце ДТП, потім повернувся на місце ДТП на велосипеді, а згодом уже на транспортному засобі марки Renault Logan д.н.з. НОМЕР_1 . Травмованих немає. Також доповнила, що вийшовши з ТЦ «Княгині Ольги», побачивши, що машина ударена, вона підходила до водія, питала чи не бачили. Хто вдарив її автомобіль. Чоловік нічого не бачив. Згодом водій із чорного Мерседесу підійшов і записав номер водія машини, водій не було, фото вона зробила на телефон. Зі змісту пояснень ОСОБА_2 від 10.03.2026 року, наданих працівникам поліції, вбачається, що 10.03.2026 року близько 18 год. він знаходився в м. Надвірна по вул. Княгині Ольги біля магазину «ДніпроМ» і побачив як із парковки виїжджала особа на автомобілі марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом автомобіля знаходився чоловік, який рухався заднім ходом та почув удар, після чого побачив, що відбулося зіткнення із транспортним засобом марки Шкода Румстер д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на протилежній ділянці дороги, внаслідок чого в транспортному засобі Шкода пошкоджено ліву дверку. Після чого водій марки Рено Логан поїхав з місця ДТП в напрямку перехрестя вул.Івано-Франківська та вул. Котляревського. Через деякий час прийшла власниця автомобіля Шкода, він повідомив їй про ДТП. Через деякий час водій Рено Логан приїхав на велосипеді та запропонував скласти Європротокол, після чого поїхав та згодом приїхав на транспортному засобі Рено Логан та сказав, що бажає скласти Європротокол. Даний водій запитав скільки приблизно коштує ремонт транспортного засобу марки Шкода, він повідомив, що не знає. До матеріалів справи також долучено: повідомлення, що надійшло на службу 102 про вчинене ДТП, копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6807494 про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, фото таблиця із світлинами транспортних засобів та їх пошкоджень. Апеляційний суд звертає увагу, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи. Так, із пояснень самого ОСОБА_1 вбачається, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди він залишив місце події та повернувся лише через певний час. Зокрема, він зазначив, що, здійснивши наїзд на припаркований автомобіль, покинув місце пригоди та повернувся приблизно через пів години. Аналогічні обставини підтверджуються письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , яка зазначила, що після виявлення пошкоджень свого автомобіля іншого учасника ДТП на місці події не було, а згодом він повернувся. Отже, факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди підтверджується як поясненнями потерпілої, так і власними поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому склад правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, пов`язаний саме із фактом залишення учасником місця дорожньо-транспортної пригоди всупереч вимогам Правил дорожнього руху, а тому подальше повернення на місце пригоди, участь в оформленні матеріалів чи відсутність необхідності в розшуку транспортного засобу не спростовують факту вчинення зазначеного правопорушення. Доводи ОСОБА_1 про те, що він був змушений залишити місце події у зв`язка з тим, що відвозив свою доньку з одномісячною дитиною додому носять голослівний бездоказовий характер та не свідчать про те, що він перебував у стані крайньої необхідності. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про незначний розмір пошкоджень транспортного засобу потерпілої, відшкодування шкоди страховою компанією, нібито провокативну поведінку потерпілої чи малозначність правопорушення, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження. Крім того, зі змісту доводів апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 і його захисника вбачається, що внаслідок заподіяної шкоди страховою компанією потерпілій було виплачено 20000 грн., що свідчить про заподіяння шкоди, яку не можна визнати незначною. При цьому, зі змісту фотографій з місця події, якими зафіксовано пошкодження на автомобілі потерпілої, вбачається, що пошкодження передньої лівої двері автомобіля було достатньо істотним . Твердження апелянтів про «підставний» характер справи та упередженість свідка ОСОБА_2 є припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав та інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується у порушенні вимог пп. 10.9, 2.10а Правил дорожнього руху України. Так, відповідно до п. 10.9 ПДР пд час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Відповідно до п.п. 2.10 а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Диспозицією ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності досліджених доказів та поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та 122-4 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лейбюка В.П. залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лейбюка В.П. залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв