Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/21425/25

Справа № 344/21425/25 Провадження № 33/4808/142/26 Категорія ст.124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Любчика С.Р., потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого Івонюка В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого адвоката Івонюка В.М. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року, якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення, - в с т а н о в и в : Зі змісту протоколу серії ЕПР1 № 524220 від 26.11.2025 року, вбачається, що 26 листопада 2025 року о 11 год. 50 хв. по вул. Чорновола, 136 в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ford Explorer» номерний знак НОМЕР_1 на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу у русі транспортному засобу марки «Mazda 6» номерний знак НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.11 ПДР України Постановою Івано-Франківського міського суду від 13.01.2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з вказаним рішенням суду представник потерпілого адвокат Івонюк В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та прийняти нову постанову про закриття провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду адміністративного провадження допустив порушення норм процесуального права. Вказує, що суд у своїй постанові фактично змінив правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 з п. 10.11 ПДР України, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №524220 на п.10.1, як зазначено в постанові. Зазначає, що вказуючи у постанові про те, що саме водій ОСОБА_2 повинен був дати дорогу водію іншого транспортного засобу, суд надає юридичну оцінку діям водія, який не є особою щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно, відносно якої не розглядається справа про адміністративне правопорушення. цим суд першої інстанції вирішує наявність складу правопорушення у діях іншої сторони, чим створює юридичну підставу для пред`явлення вимог щодо відшкодування збитків у цивільному порядку. За обставинами даної справи встановлено, що на момент ДТП автомобіль марки «Mazda 6» номерний знак НОМЕР_3 рухався відносно автомобіля марки «Ford Explorer», номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 з лівої сторони, а тому обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та щодо не дотримання останнім вимог п. 10.11 ПІДР є такими, що не відповідають обставинам події. Тому вважає, що працівником патрульної поліції ОСОБА_3 допущено помилкове викладення вищевказаних обставин, що було визнано останнім у своєму рапорті, який міститься у матеріалах провадження. Разом з цим, у своєму клопотанні про закриття провадження захисник Любчик С.Р. зазначив про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення також з тих підстав, що описова частина протоколу за своїм змістом є неповною та не відповідає об?єктивним обставинам, а при складанні працівниками поліції протоколу були не дотримані всі процесуальні норми. Проте, суд у своїй постанові наводить обгрунтування для закриття провадження не допущення порушення процесуальних норм та невідповідність даних змісту адміністративного протоколу об?єктивним обставинам справи, а те, що ОСОБА_2 зобов?язаний був надати перевагу у русі ОСОБА_1 . В судовому засіданні представник потерпілого адвокат Івонюк В.М. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та вважав, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі обвинувачення та встановив обставини, які стосуються дорожньо-транспортної пригоди та в подальшому можуть впливати на результати розгляду провадження про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства. Захисник адвокат Любчик С.Р. висловив свої заперечення щодо задоволення апеляційної скарги та вважав, що рішення суду першої інстанції є законним та справедливим. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо недоведеності вини ОСОБА_1 . Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. При вирішенні питання про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №524220 від 26.11.2025 року, вбачається, що 26.11.2025 року об 11 год. 50 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 136 ОСОБА_1 керуючи ТЗ Ford Explorer д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу у русі ТЗ Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення, внаслідок ДТП обидва ТЗ отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п. 10.11 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором 2 взводу 2 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області сержанта поліції Стойко А.В., підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності Джерджем В.І. ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в суді Івано-Франківському міському суді, про що свідчить його власноручний підпис. У графі 14, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення, ОСОБА_1 зазначив, що він не згідний з протоколом ,перехрестя рівнозначне, знаки пріоритету відсутні. У ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звинувачується в тому, що не надав дорогу водію, до якого транспортний засіб наближався з правого боку, чим порушив вимоги пп. 10.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Відповідно до п.10.11. Правил дорожнього руху у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку. Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2025 року, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної події вбачається, що вона сталася за участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Ford Explorer» д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Mazda» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Відповідно до переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який долучено до схеми дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб марки «Ford Explorer» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , отримав пошкодження лівих пасажирських та водійських дверей, лівого порогу та лівої стійки, а автомобіль марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 отримав лівої передньої фари, переднього бампера, лівого крила та капоту. Дані схеми дорожньо-транспортної пригоди та переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, повністю узгоджуються між собою в частині механізму дорожньо-транспортної пригоди. Вищевказані документи підписані учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень. Зі змісту пояснень ОСОБА_2 наданих працівникам поліції 26.11.2025 року (а.с. 4) вбачається, що він рухався на транспортному засобі Мазда 6 НОМЕР_2 по вулиці Чорновола, 136 через припарковані автомобілі, які заважали огляду та роху по його смузі, потрапив у ДТП з автомобілем «Ford Explorer» НОМЕР_1 , який виїжджав з провулку не переконавшись у безпечності виконання маневру. До матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 3), відповідно до яких 26.11.2025 року він рухався по вул. Чорновола в місті Івано-Франківську та здійснював поворот ліворуч з рівнозначної дороги. Під час здійснення маневру ліворуч автомобіль Мазда д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався ліворуч допустив зіткнення в ліву сторону автомобіля, яким він керував. До матеріалів справи долучено рапорт інспектора взводу 2 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області сержанта поліції Стойка А. від 28.11.2025 року (а.с. 5), відповідно до яких вбачається, що 26.11.2025 року несучи службу у складі екіпажу «Ясень-106» спільно із лейтенантом поліції Худяк Б.М., отримали виклик «ДТП без травмованих». Під час складання протоколу за ст. 124 КУпАП серії ЕПР1 №524220 на ОСОБА_1 у графі 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення» було допущено помилку, а саме пункт ПДР та фабулу, а тому просить вважати недійсним, натомість просить вважати п.13.1 ПДР України у графі 7 дійсним, а саме «Водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Форд д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Чорновола, 126 (по перехресті рівнозначних доріг) не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення із ТЗ Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП обидва ТЗ отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками». Відеозаписом, долученим до матеріалів справи (а.с. 6) зафіксовано ознайомлення учасників ДТП із складеними відносно них адміністративними матеріалами, надання письмових пояснень. Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом. Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_1 звинувачується в тому, що керуючи транспортним засобом допустив порушення вимог п. 10.11 Правил дорожнього руху . Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Апеляційний суд, приймаючи до уваги обставини, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про те, що водієм ОСОБА_1 були допущені порушення вищевказаних вимог ПДР України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник потерпілого адвокат Івонюк В.М. не оспорює правильність судового рішення в частині необхідності закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які доводять винуватість ОСОБА_1 в тому, що він порушив вимоги п.10.11 Правл Дорожнього руху. Разом з тим, представник потерпілого вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи правильність своїх висновків в в мотивувальній частині судового рішення, вийшов за межі обвинувачення та встановив обставини, які стосуються дорожньо-транспортної пригоди та в подальшому можуть впливати на результати розгляду провадження про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства. Такі доводи представника потерпілого адвоката Івонюка В.М. не відповідають дійсності, оскільки зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд проаналізувавши сукупність досліджених доказів, надав їм відповідну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та закрив провадження у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки це єдина правова підстава для закриття провадження за наявності реабілітуючих підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції не були встановлені обставини дорожньо-транспортної пригоди та не було зроблено жодного висновку, окрім недоведеності висунутого обвинувачення, який має преюдиційне значення для розгляду інших проваджень. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Зокрема, зі місту судового рішення дійсно вбачається, що суд під час оцінки письмових пояснень водія ОСОБА_2 , зазначив, що обставини, на які посилається потерпілий, свідчать про те, що саме він повинен був дати дорогу транспортному засобу, який наближався з правого боку. Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.( «Науменко проти України» ) Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому суд правильно закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку наявності спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, питання про винуватість учасників дорожньо-транспортної пригоди у її вчиненні може бути вирішено в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката Івонюка В.М. залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв