Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/193/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 рокуСправа № 300/193/23 пров. № А/857/5349/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Довгополова О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2023 року (суддя Тимощук О.Л., м.Івано-Франківськ), ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.07.2021 про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання (далі ОУПФ, Рішення відповідно); зобов`язати ГУПФ провести з 19.02.2020 ОСОБА_1 перерахунок загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді періоду навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988 (далі Інститут), що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 06.05.1978 по 03.05.1980, тобто, 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів, перерахунок довічного грошового утримання із врахуванням нового відсотка з 19.02.2020 без обмеження граничного розміру та виплатити різницю з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо проведення ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарного періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1982, що становить 1 рік 11 місяців 28 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців. Зобов`язано ГУПФ провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1982, що становить 1 рік 11 місяців 28 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів, здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання із врахуванням нового відсотка, починаючи з 19.02.2020, з врахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі вказує, що зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів проходження строкової військової служби, військової служби, навчання у вищому навчальному закладі чинним законодавством не передбачено. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено та виплачується з врахуванням норм чинного законодавства та наявних документів пенсійної справи. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний стаж безпідставно незарахований відповідачем до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині відмовлених позовних вимог рішення суду фактично не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо цієї частини рішення. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач зарахований на посаду народного судді Калуського міського народного суду 06.09.1990 (а.с.13). ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки від 05.07.2022 НОМЕР_1 (а.с.8-26), серед іншого: з 06.05.1978 по 03.05.1980 - проходив службу в лавах радянської армії; з 01.09.1984 по 30.06.1988 - навчався на денній формі Інституту; 06.09.1990 по 23.12.2016 працював на посаді судді в судах різних інстанцій. У зв`язку із набуттям статусу судді у відставці ОСОБА_1 з 24.12.2016 призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди (а.с.70 зворот). Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року у справі №348/2000/17, яка набрала законної сили 20.12.2017 (далі Постанова суду), серед іншого, зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1980 - 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів. У подальшому, у зв`язку зі збільшенням з 19.02.2020 розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 16.03.2020 №04-12/109-20 (далі Довідка), у здійсненні якого відповідачем відмовлено. За результатами судового оскарження зазначеної відмови Івано-Франківським окружним адміністративним судом 26 листопада 2020 року ухвалено рішення у справі №300/2328/20, яке набрало законної сили 11.02.2021 (далі Рішення суду), яким, серед іншого, зобов`язано ГУПФ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно Довідки, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.33-37). Згідно з копією розрахунку від 28.06.2021, в результаті здійсненого на виконання Рішення суду перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 , основний розмір такого утримання встановлено у розмірі 62% від суддівської винагороди та становить 114685,12 грн, розмір довічного грошового утримання з надбавками 137622,14 грн. (а.с.181-182). Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, у відповідь на яку відповідач листом від 19.08.2021 №6569-6177/К-02/8-0900/21 роз`яснив, що на виконання Рішення суду ГУПФ провело перерахунок щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці. Перерахунок проведено з врахуванням пункту 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон 1402-VIII), яким передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Повідомлено, що позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання суді відставці в розмірі 62% суддівської винагороди, що відповідає 26 рокам стажу судді. При проведенні такого перерахунку відсотки суддівської винагороди визначено без врахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періодів військової служби та половини терміну навчання. Зазначено, що розмір щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці обчислено у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства (а.с.39-40). Статус судді у відставці регулюється нормами Закону № 1402-VIII. Згідно з частиною першою статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині третій статті 142 Закону № 1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування його стажу роботи. Відповідно до пункту 11 «Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ; в редакції чинній на час прийняття позивача на посаду судді 06.09.1990). Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно із частиною першою статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі Указ №584/95) та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року). Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Згідно із статтею 1 Указу №584/95 (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до сформованої практики Верховного Суду період проходження строкової військової служби, навчання в інституті, роботи на посаді слідчого прокуратури підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №127/20301/17, 11 листопада 2020 року у справі №243/4501/17, 23 червня 2022 року у справі №420/1987/21 тощо. Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2023 року у справі №280/2167/21. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується за умови роботи на посаді судді не менше 10 років половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби Тобто, такий стаж безпідставно незарахований відповідачем до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. При цьому, неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 9 листопада 2018 року у справі №559/443/17, 2 квітня 2019 року у справі № 607/8578/17, 14 березня 2019 року у справі №490/7796/17, 13 травня 2020 року у справі №242/1890/17 тощо. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов М. А. Пліш