Постанова 4857 № 300/349/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 рокуСправа № 300/349/23 пров. № А/857/4745/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року (суддя Григорук О.Б., м.Івано-Франківськ), - ВСТАНОВИВ : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 27.01.2023 №1 (далі Рішення №1); зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з 25.09.2021 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ), із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі вказує, що позивач не має права на пенсію за вислугу років, оскільки на час звільнення зі служби в органі податкової міліції календарна вислуга позивача становила 21 рік 04 місяці 18 днів, при необхідних 25 календарних років і більше. Для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. Зазначає, що у наказі про звільнення позивача передбачена виплата щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням, яка встановлюється для осіб, що не мають права на пенсію. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вислуга років позивача становить більше 25 календарних роки, то позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 24.09.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України (далі ДФС) в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» - через скорочення штатів. Згідно пункту 2 наказу від 22.09.2021 №0070-о/д «Про звільнення працівників податкової міліції» позивачу встановлено вислугу років у календарному обчисленні 21 рік 04 місяці 18 днів, у пільговому 29 років 10 місяців 00 днів порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі №300/7605/21, зокрема, зобов`язано ДФС оформити та направити до ГУПФ подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах (а.с.10-12). Головне управління ДФС у Івано-Франківській області оформило та направило до ГУПФ подання від 17.01.2023 №02/23 про призначення позивачу пенсії та всі необхідні документи для призначення пенсії (а.с.13, 14). 27.01.2023 ГУПФ прийняло оскаржуване Рішення №1, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки на день звільнення зі служби 24.09.2021 у нього не було необхідної для призначення пенсії за вислугу років (25 років календарної вислуги). Згідно вказаного Рішення №1 в ході розгляду заяви ОСОБА_1 , та доданих до неї документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, встановило що згідно наданих документів 24.09.2021 позивач був звільнений з посади та податкової міліції ДФС (через скорочення штатів) Вислуга років станом на 23.09.2021 становить в календарному обчисленні 21 рік 04 місяці 18 днів, а в пільговому обчисленні - 29 років 10 місяців 00 днів (а.с.16, 17). Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ 17.07.1992 за №393 Кабінетом Міністрів України затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі Порядок №393). Відповідно до абзацу другого пункту «г» частини 3 цього Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейським зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів. Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Отже, передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Щодо календарної вислуги років Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертій статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18. За наслідками розгляду вказаної справи Верховний Суд зробив наступні правові висновки:

1. В цілях Закону №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. Згідно спірного Рішення №1 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки на день звільнення зі служби 24.09.2021 у нього не було необхідної для призначення пенсії за вислугу років (25 років календарної вислуги). Вислуга років станом на 23.09.2021 становить в календарному обчисленні 21 рік 04 місяці 18 днів, а в пільговому обчисленні - 29 років 10 місяців 00 днів (а.с.16, 17). З огляду на вищевикладене, оскільки вислуга років позивача становить більше 25 календарних роки, то позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ. Отже, оскільки позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, то відповідач оскаржуваним Рішенням №1 протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії. Посилання апелянта на те, що наказом про звільнення позивачу була визначена щомісячна грошова допомога, виплата якої припиняється з дня виникнення у особи права на пенсію, а отже дата призначення пенсії повинна бути іншою, то суд апеляційної інстанції такі відхиляє, так як позивач станом на день звільнення зі служби набув права на призначення пенсії на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, з огляду на наявність у нього достатньої вислуги років для призначення такої пенсії. Питання ж виплати чи призначення такої допомоги в даному випадку не впливає на факт набуття позивачем права на пенсію, а підставність виплати цієї допомоги, у разі якщо щодо цього виникне спір буде вирішуватись між органом, що її виплачував та особою, якій виплачували. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний