Постанова 4857 № 300/7045/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 рокуСправа № 300/7045/21 пров. № А/857/8717/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Довгополова О.М., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (суддя Біньковська Н.В., м.Івано-Франківськ), - ВСТАНОВИВ: Ще у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови врахувати до спеціального стажу судді з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди судді період стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 3 роки згідно записів у трудовій книжці; зобов`язати ГУПФ врахувати до спеціального стажу судді з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди судді період стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 3 роки згідно запису у трудовій книжці з 26.06.2020; провести перерахунок загального проценту розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди відповідно до уточненого спеціального стажу судді з стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 3 роки згідно запису у трудовій книжці з 26.06.2020; здійснити виплату довічного грошового утримання з врахуванням стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді а саме 3 роки згідно запису у трудовій книжці з часу призначення довічного грошового утримання, тобто з 26.06.2020. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі вказує, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено та виплачується з врахуванням норм чинного законодавства та наявних документів пенсійної справи. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді в кількості трьох років, є протиправною. Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 20.08.2001 №688/2001 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області строком на 5 років (далі Міський суд). Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.02.2007 №704-V, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Міського суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 №1845/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Міського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.32). Відповідно до наказу Міського суду від 26.06.2020 №02-09/41 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Міського суду з 26.06.2020 (а.с.31). ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці з 26.06.2020 в розмірі 50% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII), що підтверджується розпорядженням про перерахунок від 15.07.2020 (а.с.63). Згідно розрахунку стажу позивача, його загальний страховий стаж становить 39 років 10 місяців 22 дні, стаж роботи на посаді судді 18 років 9 місяців 12 днів (а.с.65). Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.12.1983 позивач, зокрема: - 05.04.1995 прийнятий на роботу на посаду юриста Болехівської міської ради, згідно наказу №12 від 05.04.1995, - 18.12.1998 звільнений з роботи за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) на підставі наказу №99 від 17.12.1998, - 18.12.1998 адвокатська діяльність, свідоцтво №290 від 16.12.1998, - 05.08.1999 прийнятий на посаду юрисконсульта до Болехівського держлісгоспу, на підставі наказу №162/к від 03.08.1999, - 20.04.2001 звільнений з роботи за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП, на підставі наказу №118/к від 20.04.2001, - 20.04.2001 адвокатська діяльність. - 20.08.2001 призначений вперше на посаду судді Міського суду, - 26.06.2020 відрахований зі штату Міського суду. 01.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного грошового утримання періоду роботи з 04.04.1998 по 29.04.2001 та перерахування довічного грошового утримання, із врахуванням зазначеного періоду, що зараховується до стажу роботи на посаді судді, з часу призначення довічного грошового утримання, з 26.06.2020 (а.с.7). Відповідач листом від 23.09.2021 №7706-7240/П-02/8-0900/21 повідомив позивача про те, що його суддівський стаж складає 18 років 9 місяців 12 днів. Зазначенні у зверненні ОСОБА_1 періоди зараховуються до стажу роботи, що дають право судді на відставку і на призначення щомісячного довічного грошового утримання, але не зараховуються для збільшення відсотків при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання. Зазначено, що зарахувати інші періоди трудової діяльності до суддівського стажу для збільшення відсотків при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання немає підстав (а.с.8). Згідно із частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час звільнення позивача) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з вимогами статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. На підставі абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). До набрання чинності Законом №1402-VIII, питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон № 2453-VI). Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. Водночас, відповідно до пункту 11 «Перехідних положень» Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-ХІІ, в редакції, на час призначення позивача на посаду судді). Згідно частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ, було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Тобто, з дня зарахування позивача на посаду судді у зв`язку із його обранням на посаду судді Міського суду, вимогами частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як три роки в розумінні частини другої статті 137 Закону №1402-VIII визначався як «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи). Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням 05.08.2018 чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року в справі №9901/537/19. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас, при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами. Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зазначена норма закону, за розсудом Великої Палати Верховного Суду, призвела до покращення правового становища суддів, призначених на посади до набрання чинності цією нормою, оскільки дозволила зарахувати їм стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду судді. Суд також зазначає, що спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України від 05.11.2018 за №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878, надано роз`яснення апеляційним та місцевим судам щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді. Як уже вказано вище, ОСОБА_1 призначений на посаду судді Міського суду, тобто в період дії Закону №2862-ХІІ, в редакції, що діяла з 05.07.2001 до 03.08.2010, при обранні суддів на посаду вперше. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ право на зайняття посади судді визнавалося за громадянином України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17. Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права. Стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням стажу роботи на посаді судді Міського суду в загальному становить 21 рік 10 місяців 6 днів. Така обставина також підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 26.06.2020 за №0-38/49/20, виданого Міським судом (а.с.36). Отже, відмова відповідача щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді в кількості трьох років, є протиправною. Щодо аргументів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. 31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 ухвалив постанову, в якій застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справі про перерахунок та виплату заборгованості з пенсії. При цьому, Верховний Суд вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. В межах спірних відносин є очевидним порушення, з боку пенсійного органу прав свобод та інтересів позивача щодо врахування його стажу як судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 21 рік 10 місяців 6 днів, що позивачу стало відомо з листа від 23.09.2021, а до суду позивач звернувся 09.11.2021, тобто строк звернення до суду в межах спірних правовідносин не пропущено. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний