Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1146/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 р. Справа № 480/1146/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, по справі № 480/1146/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису № 245/06 від 27.09.2021. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису. На зазначене рішення суду представник позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адвокат Федчишин Д. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що ФОП ОСОБА_1 фактично не здійснює спеціальне водовикористання, оскільки не здійснює забір та скидання води, а використовувані ним водні об`єкти належать до руслового типу водних об`єктів, що наповнюються водою самостійно без залучення спеціальних технічних засобів; ФОП ОСОБА_1 на умовах договірної оренди набув право користування водними об`єктами для цілей риборозведення, а отже автоматично і водами як невід`ємною складовою таких об`єктів без необхідності отримання додаткових дозволів. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАСУ суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, одним з видів економічної діяльності є прісноводне рибництво. Свою діяльність позивач здійснює на водних об`єктах на території Сакунихської та Червонослобідської сільських рад Недригайлівського району Сумської області, що використовуються на підставі договорів оренди земельних ділянок. Так, ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів оренди № 10 від 18.10.2004, № 11 від 18.10.2004, № 18 від 10.01.2006 отримав в оренду 3 земельні ділянки для комерційного використання (риборозведення), на яких знаходяться водні об`єкти - ставки. Характеристики ставків визначені паспортом водного об`єкту. Судом першої інстанції було встановлено, та не заперечувалося позивачем, що позивач використовує водні об`єкти для здійснення рибогосподарської діяльності. Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складений акт від 27.09.2021, де вказано про порушення позивачем норм законодавства, у зв`язку з неотриманням дозволів на спеціальне водокористування на 3 водойми площами водного дзеркала 5,2547 га, 8,3962 га та 4,6625 га на землях Сакунихської та Червонослобідської сільських рад Недригайлівського району Сумської області. На підставі вказаного акту відповідачем 27.09.2021 винесений припис № 245/06, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 до 27.10.2021 усунути виявлені порушення шляхом отримання дозволів на спеціальне водокористування на три водні об`єкти. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на відміну від загального водокористування, яке здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів, спеціальне водокористування здійснюється конкретними юридичними і фізичними особами із закріпленнями за ними водних об`єктів (передача в оренду та інше) для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Зважаючи на вищевказане, беручи до уваги, що ФОП ОСОБА_1 на закріплених за ними на підставі договорів оренди водних об`єктах здійснює рибогосподарську діяльність, що визначена ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України як спеціальне водокористування, суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 здійснює спеціальне водокористування, яке у відповідності до чинного законодавства потребує отримання дозвільних документів. А оскільки, після закінчення строку дії попередніх дозволів ФОП ОСОБА_1 не звертався до відповідних органів із заявами про одержання дозволу на спеціальне водокористування, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування припису № 245/06 від 27.09.2021. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. За правилами ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Згідно ч. 1 ст.47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Пунктом 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави суду для висновку, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів, тоді як спеціальне водокористування здійснюється конкретними юридичними і фізичними особами із закріпленнями за ними водних об`єктів (передача в оренду та інше) для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Зі змісту ст. 48 ВК України випливає, що до спеціального водокористування віднесені: 1) забір води з водних об`єктів із застуванням споруд або технічних пристроїв; 2) використання води; 3)скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти. Стаття 1 Водного кодексу України надає визначення термінів, зокрема: забір води - вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар`єрної чи дренажної води. Отже, спеціальне водокористування - це комплекс дій, який включає забір води, її використання в результаті господарської діяльності та подальше скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 по справі № 160/1611/20. Згідно ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру»: аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг; ставкова аквакультура - діяльність з розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури з використанням рибницьких ставків, штучно створених водойм (руслових, балочних або одамбованих ставків), відокремлених від материнських водних об`єктів (їх частин), лиманів, обводнених торфових кар`єрів тощо; У п. 1.5. Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16.03.2015 № 78, визначено, що під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов`язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та, зокрема, користуються водними об`єктами для рибогосподарських потреб. Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об`єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; використання поверхневих вод для судноплавства; подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів; проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення; забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, господарська діяльність з рибництва (риборозведення) передбачає спеціальне водокористування, а тому має здійснюватися на підставі відповідного дозволу. Крім того, глава 13 Розділу ІІІ Водного кодексу України має назву «Особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки». Стаття 68 Водного кодексу, що міститься у 13 Главі ІІІ Розділу, визначає особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб рибного та мисливського господарства. Таким чином, вказана стаття також прямо визначає користування водними об`єктами для потреб рибного господарства як таке, що відноситься до спеціального водокористування та користування водними об`єктами. Згідно даних про КВЕДи ФОП ОСОБА_1 останній здійснює господарську діяльність з прісноводного рибництва (аквакультури). Відповідно до договорів оренди № 10, № 11 від 18.10.2004 та № 18 від 10.01.2005 р. між Недригайлівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 останній отримав у користування для комерційного використання, а саме риборозведення, земельні ділянки разом з водними об`єктами ставками. Тобто, цільове призначення, за яким спірні земельні ділянки передані ФОП ОСОБА_1 , визначено риборозведення, що відповідно до ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України є спеціальним водокористуванням, оскільки є рибогосподарською діяльністю (аквакультурою). Доводи апеляційної скарги позивача, що судом першої інстанції не враховано, що ним не здійснюється забір та скидання води з орендованих водойм, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Відповідно до Додатку В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту .Згідно з п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. Так, відповідно до паспортів на водні об`єкти орендовані ФОП ОСОБА_1 ставки характеризуються наявністю гідротехнічних споруд греблі, водоскидних споруд, відвідним каналом. Так, згідно паспорту водного об`єкту ставка площею 5,2547 га (а.с. 42 -47) на ньому наявна водоскидна споруда у складі донного водовипуску та паводкового водоскиду, відвідний канал. Зі змісту паспорту водного об`єкту площею 4, 6625 га (а.с. 37 41 )вказаний ставок має водоскидну споруду (шахтний водоскид з донним водовипуском) та відвідний канал. У відповідності до паспорту водного об`єкту площею 8, 3962 га вказаний ставок має дві водоскидні споруди. (а.с. 36) Так за визначенням ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» земляна гребля - земляна споруда, що побудована для створення штучної водойми шляхом ділення водотоку на верхній та нижній б`єфи та зосередження води у верхньому б`єфі; земляна дамба - земляна споруда, що побудована для утримання поверхневих вод, зосереджених у штучно створеній водоймі; донний водовипуск - споруда, що призначена для регулювання рівня води, повного скиду води з водойми, а також для переміщення об`єктів аквакультури у рибовловлювач Отже, за допомогою вищевказаних споруд здійснюються безпосереднє керування водним режимом (збільшення та зменшення рівня води). Таким чином, водні об`єкти, що перебувають в оренді позивача, мають певні споруди для скидання вод та керування водним режимом, що регулюють рівень води у штучних водних об`єктах (ставках), що свідчить про спеціальне водокористування. Той факт, що водойми, які використовує ФОП ОСОБА_1 відносяться до руслового типу водних об`єктів, що наповнюються водою, необхідною для розведення риби, самостійно (самопливним шляхом) без залучення спеціальних технічних засобів залучення води, не спростовує фактичного спеціального використання водних ресурсів. Тому колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта в цій частині. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання водних об`єктів ФОП ОСОБА_1 для риборозведення є спеціальним водокористуванням та передбачає оформлення відповідного дозволу. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що орендуючи земельні ділянки позивач отримав і право користування розташованими на них водними об`єктами без отримання дозволу на спеціальне водокористування, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Вищевказані приписи законодавства передбачають умови користування водними об`єктами для рибогосподарських потреб на умовах оренди. Однак, сам договір оренди водного об`єкта (земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом) не призводить до автоматичного виникнення права спеціального водокористування, а таке право отримується в загальному порядку, шляхом звернення в дозвільний орган. У зв`язку з вищезазначеним колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта, що, оскільки води є невід`ємною складовою водник об`єктів, орендуючи змелені ділянки з водними об`єктами, ФОП ОСОБА_1 автоматично отримав і право користування водами як невід`ємною складовою водних об`єктів без необхідності отримання додаткових дозволів. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 по справі № 480/1146/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва