Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/3225/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" серпня 2022 р. Справа№ 911/3225/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Шапрана В.В. Андрієнка В.В. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 р. у справі № 911/3225/21 (суддя - Антонова В.М.) за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 177045,00 грн ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення заборгованості у розмірі 177045,00 грн за самовільне користування підземними водами без спеціального дозволу. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач здійснював самовільне користування підземними водами без спеціального дозволу у період з 01.01.2017 р. по 06.03.2017 р., що призвело до використання 44400 куб. м водних ресурсів, внаслідок якого було завдано збитків державі. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2022 р. у справі № 911/3225/21 позов Державної екологічної інспекції Столичного округу задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 17.02.2022 р. подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним було вжито всіх необхідних заходів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак Департаментом екології і природних ресурсів Київської ОДА було повідомлено про відмову у видачі такого дозволу до усунення зауважень. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/3225/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 р. на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 р. "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану", судом не вирішено питання щодо відкриття апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі № 911/3225/21 у встановлений процесуальний строк. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 р. та витребувано з Господарського суду м. Києва матеріали справи № 911/3225/21. 12.05.2022 р. до суду надійшли матеріали справи № 911/3225/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3225/21 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. На підставі наказу Державної екологічної інспекції Столичного округу № 3 від 12.10.2018 р. та направлення Державної екологічної інспекції Столичного округу на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) № 03/000050 від 22.10.2018 р. за адресою: 08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, у період з 16.10.2018 р. по 29.10.2018 р. Державною екологічною інспекцією Столичного округу проведено планову перевірку дотримання Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. За результатами проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу було складено акт № 6 від 26.10.2018 р., яким встановлено порушення Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" положень ст. ст. 6, 44 Водного кодексу України, а саме, самовільне водокористування у період з 01.01.2017 р. по 06.03.2017 р. 26.10.2018 р. Державною екологічною інспекцією Столичного округу видано Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" припис про усунення порушень природоохоронного законодавства. Відповідно до звіту про використання води за 2017 рік (форма № 2 ТП-водгосп (річна)), поданого Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Дніпровського басейного управління водних ресурсів, об`єм використаної із свердловини води у період з 01.01.2017 р. по 01.03.2017 р. при відсутності дозволу на спеціальне водокористування становить 44400 куб м. Розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел, проведено позивачем згідно розділу IX "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.07.2009 р. № 389 і становить 177045,00 грн. 26.10.2018 р. Державною екологічною інспекцією Столичного округу складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення № 000019. У вказаному протоколі зазначено, що посадовою особою відповідача допущено самовільне водокористування з 01.01.2017 р. по 06.03.2017 р., що є порушенням ст. ст. 6, 44 Водного кодексу України та постановлено визнати винним посадову особу відповідача у вчинені правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за яке накладено штраф в розмірі 136,00 грн. Зазначений штраф було сплачено представником відповідача, що підтверджується квитанцією від 08.11.2018 р. № 147 у відповідності до адміністративного протоколу № 000019. Під час перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства позивачем було встановлено, що підприємством здійснюється водопостачання та водовідведення на підставі дозволу на спеціальне користування виданого Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної організації від 06.03.2017 р. № 78/8, терміном дії до 06.03.2020 р. При цьому, попередній дозвіл на спеціальне водокористування, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 23.12.2013 р. № 119/8, був терміном дії до 01.01.2017 р. 26.11.2018 р., з метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди Державною екологічною інспекцією було надіслано на адресу відповідача претензію № 03/2018 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 177045,00 грн, які заподіяні державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел. У відповідь, відповідач направив на адресу позивача листа № 35-12-631 від 19.12.2018 р., в якому зазначив, що претензія є безпідставною, оскільки відповідачем вжито всіх необхідних заходів у встановлені строки для реалізації у законний спосіб права на отримання дозволу. Також відповідач зазначив, що ним не було допущено перевищення лімітів забору води. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, здійснювалось самовільне водокористування у період з 01.01.2017 р. по 06.03.2017 р., що призвело до використання 44400 куб. м водних ресурсів, внаслідок якого було завдано збитків державі у розмірі 177045,00 грн. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Як передбачено ч. 1 ст. 149 ГК України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. За ст. 151 ГК України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. У відповідності до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Згідно з п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України право на здійснення спеціального водокористування здійснюється на підставі дозволу. Пунктом 2 Порядку погодження і видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 р., передбачено, що дозволи на спеціальне водокористування надаються у разі використання води водних об`єктів загального та місцевого значення. За статтею 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Згідно із ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. З матеріалів справи вбачається, що шкода за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища становить 177045,00 грн, розрахована позивачем згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. №

389. Розрахунок, здійснений позивачем, є обґрунтованими та відповідає вимогам чинного законодавства. Разом з цим, у матеріалах справи відсутній контррозрахунок відповідача щодо обрахованого розміру шкоди за допущені порушення вимог природоохоронного законодавства. Крім цього, відповідачем не було оскаржено до суду дій Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо проведення перевірки, складання акту чи нарахування шкоди. Таким чином, з наданих позивачем доказів, вбачається наявність всіх складових правопорушення, а саме факт неправомірної поведінки відповідача (самовільного водокористування), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 177045,00 грн), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вина. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 177045,00 грн за самовільне користування підземними водами без спеціального дозволу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Доводи скаржника про те, що ним було вжито всіх необхідних заходів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак Департаментом екології і природних ресурсів Київської ОДА було повідомлено про відмову у видачі такого дозволу до усунення зауважень, що свідчить, на думку скаржника, про відсутність його вини у ненаданні такого дозволу, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей. Як вказує відповідач, Департаментом екології і природних ресурсів Київської ОДА було повідомлено про відмову у видачі такого дозволу до усунення зауважень. Таким чином, неотримання дозволу на спеціальне водокористування відбулось саме з вини відповідача. Крім цього, сама по собі процедура отримання дозволу відповідачем не звільняє його від відповідальності за самовільне користування підземними водами. При цьому, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 р. у справі № 910/8682/16. Також в процесі розгляду справи місцевим судом відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідач вважає, що перебіг позовної давності щодо стягнення збитків закінчився 27.10.2021 р. Разом з цим, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, якою встановлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. З огляду на викладене, враховуючи, що станом на момент звернення позивача з даним позовом карантин тривав, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020 р. і був продовжений, позивачем не пропущено. Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського Київської області від 01.02.2022 р. у справі № 911/3225/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Київської області від 01.02.2022 р. у справі № 911/3225/21 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В. Шапран В.В. Андрієнко