Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/1059/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" вересня 2023 р. Справа№ 920/1059/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Михальської Ю.Б. Тарасенко К.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 (повний текст рішення складено та підписано 27.02.2023) у справі № 920/1059/22 (суддя Жерьобкіна Є.А.) за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області до відповідача фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Недригайлівської селищної ради

2. Сумської обласної ради про стягнення 9253,33 грн, ВСТАНОВИВ: Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича про стягнення 9253,33 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 2776,00 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 1850,66 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 4626,67 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Недригайлівської селищної ради. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича: - 9253,33 грн, а саме: 2776,00 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України; 1850,66 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 4626,67 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Недригайлівської селищної ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Недригайлівської селищної ради, код бюджетного призначення платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства); - на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення шкоди, завданої відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Рогуля Олександр Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 у справі № 920/1059/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що відповідач не здійснює забору води за допомогою технічних пристроїв та не здійснює її скиду під час риборозведення, і як наслідок у нього не виникає обов`язок по отриманню дозволу на спеціальне водокористування. Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що він здійснює свою діяльність з риборозведення саме в межах орендних правовідносин, а тому на його переконання, правове регулювання питання оренди та спеціального водокористування здійснюється відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, а саме без обов`язку для орендаря отримати або мати дозвіл на спеціальне водокористування. Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказує на те, що у відповідача попередньо були наявні дозволи на спеціальне водокористування від 27.07.2016 УКР 0715 СУМ та УКР 0717 СУМ з термінами дії до 27.07.2019 з метою водокористування - риборозведення. При цьому, позивач зауважує на тому, що відповідно до умов п. 1 договорів оренди № 10 та № 11 від 18.10.2004, відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (риборозведення), що в свою на підставі вимог ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України потребує спеціального дозволу. Окрім викладеного, позивач наголошує на тому, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу, який би спростовував факт не заподіяння останнім збитків навколишньому природному середовищу, внаслідок самовільного використання поверхневих вод для товарного риборозведення в період з 28.07.2019 по 31.12.2020 та наявності у нього дозволу на спеціальне водокористування у вказаний період. Короткий зміст відзиву третьої особи-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів У відзиві на апеляційну скаргу третя особа-2 наголошує на тому, що відповідач здійснює використання води для риборозведення, яке у свою чергу є спеціальним водокористування і ця обставина під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заперечувалась і не спростовувалась. Крім того, третя особа зазначає, що після закінчення строку дії наданих відповідачу попередніх дозволів в порушення ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, останній не звертався до відповідних органів із заяви про одержання дозволу на спеціальне водокористування. Також, третя особа зауважує на тому, що 03.08.2022 рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/1146/22 відмовлено у задоволені адміністративного позову відповідача щодо визнання протиправним та скасування припису позивача № 245/06 від 27.09.2021. Короткий зміст письмової відповіді відповідача на відзив третьої особи-2 та узагальнення її доводів Відповідач, у письмовій відповіді на відзив, посилається на те, що його діяльність з риборозведення на орендованих ним земельних ділянках з розташованими на них водними об`єктами не є спеціальним водокористування, тому на переконання відповідача, у нього не виникає обов`язку в отриманні дозволу на спеціальне водокористування, оскільки необхідність отримання такого дозволу для орендарів водних об`єктів суперечить положенням чинного водного законодавства. Узагальнений виклад позиції третьої особи-1 Третя особа-1 не скористалась правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу, що у свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі № 920/1059/22 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/1059/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 у справі № 920/1059/22. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 зупинено провадження у справі № 920/1059/22 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/1146/22. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про набрання законної сили рішенням у справі № 480/1146/22 та надати відповідні докази. Вказана ухвала мотивована тим, що в межах розгляду даної справи має значення саме встановлення відповідної обставини - чинність припису Державної екологічної інспекції у Сумській області № 245/06 від 27.09.2021 який є предметом спору у справі № 480/1146/22. До Північного апеляційного господарського суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2023 надійшов лист про долучення до матеріалів справи копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 по справі № 480/1146/22. Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 920/1059/22 призначено повторний автоматизований розподіл від 25.09.2023, у зв`язку із звільненням судді Разіної Т.І. у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 справу № 920/1059/22 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 у справі № 920/1059/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В. Поновлено провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 у справі № 920/1059/22. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції В період з 21.09.2021 - по 27.09.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Шимко О.І., в присутності відповідача - Рогулі О.І., проведено планову перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства фізичною особою - підприємцем Рогулею О.І. (розпорядчий документ, на виконання якого проводиться захід державного нагляду (контролю) від 17.09.2021№ 543-П; посвідчення (направлення) від 17.09.2021 № 505/06). Актом планової перевірки від 27.09.2021 № 433/06 встановлений факт використання відповідачем поверхневих вод з трьох водних об`єктів (ставів) для товарного риборозведення (аквакультури) в період з 28.07.2019 по 31.12.2020 без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України: дозвіл на спеціальне водокористування на 3 водойми площами водного дзеркала 5,2547 га, 8,3962 га та 4,6625 га на землях Сакунихинської та Чорнослобідської сільських рад Недригайлівського району не отриманий. Термін дії попередніх дозволів на спеціальне водокористування УКР 0715 СУМ від 27.07.2016 та УКР 0717 СУМ від 27.07.2016 закінчився 27.07.2019. Таким чином, використання трьох водних об`єктів для риборозведення з 28.07.2019 без дозволу на спеціальне водокористування є самовільним водокористуванням. 27.09.2021 Державною екологічною інспекцією у Сумській області, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної в термін з 23.09.2021 по 27.09.2021, надано припис № 245/06: отримати дозволи на спеціальне водокористування на три водні об`єкти на території Сакунихинської та Чорнослобідської сільських рад Недригайлівського району до 27.10.2021. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 014929 від 27.09.2021 встановлено, що відповідач порушив права державної власності на води, а саме: орендуючи ставки на території Сакунихинської та Чорнослобідської сільських рад здійснював самовільне водокористування - дозвіл на спеціальне водокористування відсутній з 27.07.2019, що є порушенням ч. 9 ст. 44, ч. 2 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України. Внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державні заподіяна шкода - здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього. Постановою про накладення адміністративного стягнення № 014929 від 27.09.2021 Рогулю О.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн. 13.10.2021 штраф в розмірі 102,00 грн сплачено Рогулею О.І. Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України № 1608 від 20.10.2021 об`єм використаної води на рибогосподарські потреби зі ставків, що розміщені на території Роменського району відповідно до наданих фізичною особою - підприємцем Рогулею О.І. звітів за період з 27.07.2019 по 31.12.2020 складає 311,770 тис. кубічних метрів. Отже, в результаті самовільного використання поверхневих вод для риборозведення була завдана шкода навколишньому природному середовищу в розмірі 9253,33 грн (розрахунок проведений позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 під № 767/16783, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389). Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області листом від 05.01.2022 № 05.1-03-06/117 повідомило позивача про наявні відкриті реквізити рахунків для зарахування надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності) в тому числі реквізити рахунку по коду бюджетної класифікації - 24062100 для Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував збитки, позивач звернувся із даним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича: 9253,33 грн, а саме: 2776,00 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України; 1850,66 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 4626,67 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Недригайлівської селищної ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Недригайлівської селищної ради, код бюджетного призначення платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства); на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача шкоди внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Частиною першою ст. 149 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Статтею 151 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Відповідно до положень ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні" здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Згідно з частиною першою та частиною другою ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України). Також, відповідно до частини першої статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно до частини другої та частини третьої наведеної статті Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Крім того, відповідно до змісту наведеної норми водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Частина перша ст. 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Згідно із ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів оренди № 10, № 11 від 18.10.2004 та № 18 від 10.01.2005 між Недригайлівською районною державною адміністрацією та відповідачем, останній отримав у користування для комерційного використання, а саме - риборозведення, земельні ділянки разом з водними об`єктами - ставками. Тобто, цільове призначення, за яким спірні земельні ділянки передані відповідачу, визначено риборозведення, що відповідно до ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України є спеціальним водокористуванням, оскільки є рибогосподарською діяльністю (аквакультурою). Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не здійснюється забір та скидання води з орендованих водойм, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Відповідно до Додатку В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту .Згідно з п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. Так, відповідно до паспортів на водні об`єкти орендовані відповідачем ставки характеризуються наявністю гідротехнічних споруд - греблі, водоскидних споруд, відвідним каналом. Згідно долучених до матеріалів справи документів а саме зі змісту: паспорту водного об`єкту ставка площею 5,2547 га на ньому наявна водоскидна споруда у складі донного водовипуску та паводкового водоскиду, відвідний канал; паспорту водного об`єкту площею 4, 6625 га вказаний ставок має водоскидну споруду (шахтний водоскид з донним водовипуском) та відвідний канал; паспорту водного об`єкту площею 8, 3962 га вказаний ставок має дві водоскидні споруди. За визначенням ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" земляна гребля - земляна споруда, що побудована для створення штучної водойми шляхом ділення водотоку на верхній та нижній б`єфи та зосередження води у верхньому б`єфі; земляна дамба - земляна споруда, що побудована для утримання поверхневих вод, зосереджених у штучно створеній водоймі; донний водовипуск - споруда, що призначена для регулювання рівня води, повного скиду води з водойми, а також для переміщення об`єктів аквакультури у рибо вловлювач. Отже, за допомогою вищевказаних споруд здійснюються безпосереднє керування водним режимом (збільшення та зменшення рівня води). Таким чином, водні об`єкти, що перебувають в оренді відповідача мають певні споруди для скидання вод та керування водним режимом, що регулюють рівень води у штучних водних об`єктах (ставках), що свідчить про спеціальне водокористування. Твердження відповідача стосовно того, що орендуючи земельні ділянки відповідач отримав і право користування розташованими на них водними об`єктами без отримання дозволу на спеціальне водокористування, судовою колегією оцінюється критично, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. В силу вимог ч. 1 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Вищевказані приписи законодавства передбачають умови користування водними об`єктами для рибогосподарських потреб на умовах оренди. Однак, сам договір оренди водного об`єкта (земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом) не призводить до автоматичного виникнення права спеціального водокористування, а таке право отримується в загальному порядку, шляхом звернення в дозвільний орган. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що використання водних об`єктів відповідачем для риборозведення є спеціальним водокористуванням та передбачає оформлення відповідного дозволу. Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 9253,33 грн. Таким чином, доводи відповідача з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Викладені позивачем та третьою особою-2 у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рогулі Олександра Івановича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 20.02.2023 у справі № 920/1059/22 - без змін. Матеріали справи № 920/1059/22 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Ю.Б. Михальська К.В. Тарасенко