Постанова 4823 № 751/9416/15-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 серпня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/9416/15-ц Головуючий у першій інстанції Яременко І. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/939/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Мамонової О.Є., суддів Онищенко О.І., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідач: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - У С Т А Н О В И В: У жовтні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» (наразі АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило: - ухвалити рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 31808Z3 від 13.05.2008, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1875, а саме: житловий будинок з відповідними надвірними будівлями, загальною площею 212,7 кв. м, житловою площею 73,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. 13.05.2008 за р. №1866, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 13.05.2008 за №2887666, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів № 5910145 від 13.05.2008; - встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; - з вартості реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту №11345309000 від 13.05.2008 в розмірі 75052,93 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 218245,16 грн; - ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми сплаченого судового збору в розмірі 1218 грн. Протокольною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.04.2016 залучено до участі в справі ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено повністю. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 30.06.2016 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Виключено з мотивувальної частини рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 висновок про необґрунтованість доводів відповідача щодо неправомірності нарахування банком заборгованості у доларах США. В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 залишено без змін. 06.07.2016 представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з заявою, в якій просив вирішити питання про судові витрати, що були понесені ОСОБА_1 під час апеляційного провадження. Додатковим рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 20.07.2016 стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 у повернення сплаченого судового збору 223,30 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 30.06.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 10.01.2022 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018 залишено без змін. 19.12.2018 представник відповідача та третьої особи адвокат Серкін К.Ю. звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат, які понесли відповідач та третя особа під час розгляду справи в суді першої інстанції. Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2019 заяву задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 1500 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 1500 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні заяви в іншій частині відмовлено. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23.04.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокатом Серкіним К.Ю. на додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2019. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.04.2019 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково . Додаткове рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2019 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено. 07.05.2019 ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат, які вона понесла під час розгляду справи в суді першої інстанції (том 3 а.с. 250). Заяву мотивувала тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вона понесла судові витрати на сплату послуг адвоката, документальне підтвердження яких знаходиться в матеріалах справи (том 3), проте під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати. 08.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат, які він поніс під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції (том 3 а.с. 252). Заяву обґрунтовував тим, що під час розгляду справи в суді першої, апеляційної інстанцій, а також при новому розгляді в суді першої інстанції він поніс судові витрати, документальне підтвердження яких знаходиться в матеріалах справи на а.с. 180 (том 1), а.с. 21 (том 2), а також в томі 3, проте під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати. Наголошував, що додаткове рішення суду апеляційної інстанції від 20.07.2016, яким на його користь з позивача було стягнуто в повернення сплаченого судового збору 223 грн 30 коп вважається скасованим, як похідне рішення від рішення суду апеляційної інстанції від 30.06.2016, яке скасоване судом касаційної інстанції. Уважає, що вказані обставини є підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.07.2019 заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 1500 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 1500 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні заяв в іншій частині відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.09.2019 апеляційні скарги ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.07.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.03.2023 заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 1500 грн та 250 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 1000 грн в рахунок відшкодування витрат за оцінку вартості нерухомості та 233,30 грн в рахунок відшкодування судового збору. Стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 1500 грн та 250 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а всього 1750 грн. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять скасувати додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.03.2023, в тій частині, якою відповідачу та третій особі відмовлено у відшкодуванні решти розміру понесених судових витрат та прийняти нове рішення, яким компенсувати відповідачу та третій особі за рахунок позивача решту розміру понесених судових витрат, яку не присудив суд першої інстанції, посилаючись на не дотримання норм права та невідповідність висновків, що викладені в рішенні суду, обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що новий розгляд справи в суді першої інстанції тривав у період 2017-2018 років, проводився в загальному провадженні, ціна позову складає 75052,93 доларів США та 218245,16 грн, тому витрати відповідача, третьої особи на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн з кожного є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для відповідача, третьої особи, рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, принципу розумності та справедливості. Заявники указують, що додаткове рішення суду апеляційної інстанції від 20.07.2016 є похідним від рішення суду апеляційної інстанції від 30.06.2016, яке скасовано судом касаційної інстанції, а тому є також скасованим без ухвалення окремого рішення судом касаційної інстанції щодо похідного рішення, що узгоджується з правовою позицією, висловленою пленумом Верховного суду України в абзаці 6 пункту 20 Постанови №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі». Зазначають, що оскільки суд першої інстанції рішенням від 27.09.2018 повністю відмовив в задоволенні позову, то всі судові витрати, які відповідач поніс до ухвалення рішення суду першої інстанції від 27.09.2018, зокрема судового збору, який було сплачено відповідачем за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27.04.2016, мають бути присуджені судом на користь відповідача. Підстав для їх зменшення бути не повинно. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» просить додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що надані представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акти виконаних робіт не містять жодної інформації відносно того, які саме послуги надавалися, за якою ціною, кількість годин витрачених на них та інші послуги, які були надані адвокатом та, як наслідок, включені у вартість наданих послуг. Указує, що затрачений час з переліком наданих послуг та погодинною тарифікацією мав би бути відображений у відповідному акті виконаних робіт, чого з боку заявника зроблено не було. Уважає, що 3000 грн ОСОБА_1 сплачено лише за складання відзиву на позовну заяву, що значно перевищує ціни на аналогічні послуги, що склалися на ринку, та є не співмірним з обсягом наданих послуг у вигляді складання відзиву на позовну заяву. Щодо 3000 грн, сплачених ОСОБА_2 , то в ході судового розгляду справи жодного процесуального документу представником ОСОБА_4 від її імені до суду не надавалося. Звертає увагу на те, що на підтвердження факту надання послуг та отримання готівкових коштів у сфері послуг суб`єкт господарювання має видати споживачеві розрахунковий документ, форма і зміст якого відповідають «Положенню про форму і зміст розрахункових документів» та залежать від виду суб`єкта господарювання. При цьому, квитанція до прибуткового касового ордеру № 7 від 16.04.2018 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 8 від 16.04.2018, що оформлені адвокатом Серкіним К.Ю., не містять зазначення форми діяльності останнього як господарюючого суб`єкта, який отримав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ці кошти (фізична особа-підприємець, самозайнята особа тощо). Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Додаткове рішення суду в частині стягнення з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 250 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 1000 грн в рахунок відшкодування витрат за оцінку вартості нерухомості; на користь ОСОБА_2 250 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк» про стягнення по 3000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору в сумі 1339 грн 80 коп. Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, зваживши на заперечення представника позивача та обсяг виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, вважав, що розмір таких витрат має бути зменшений до 1500 грн на кожного. Стягуючи на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору за апеляційний розгляд справи 223,30 грн, районний суд, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, виходив з того, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, з шести його вимог щодо зміни мотивів рішення суду задоволено одну, а тому судовий збір підлягає пропорційному відшкодуванню. Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції через їх невідповідність обставинам справи, і, як наслідок, неправильне застосуванням норм процесуального права, зважаючи на наступне. Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу. Представництво інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Новозаводському районному суді м. Чернігова здійснював адвокат Серкін К.Ю. на підставі договорів про надання правової допомоги від 03.01.2017 та від 01.09.2017 та ордерів серії ЧН № 047215 від 17.04.2018, серії ЧН № 047214 від 17.04.2018 (том 2 а.с. 160, 204, 251, 252). За умовами договорів про надання правової допомоги від 03.01.2017 та від 01.09.2017, які є аналогічними за змістом, виконавець (адвокат Серкін К.Ю.) надає замовнику ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) юридичну допомогу (послуги), пов`язані з питань представництва інтересів замовника перед юридичними і фізичними особами, зокрема в судах всіх юрисдикцій, органах, установах, організаціях, пов`язаних із досудовим та судовим розглядом справ, із наданням усіх прав, які належать позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному або іншому учаснику процесу. Вартість юридичних послуг за даними договорами за домовленістю. Договори починають дію з моменту підписання сторонами і до 31 грудня 2018 року. Згідно переліків робіт на підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договорів про надання правової допомоги по справі № 751/9416/15-ц адвокат Серкін К.Ю. виконав наступну роботу для відповідача ОСОБА_1 та третьої сторони ОСОБА_2 : - ознайомлення з матеріалами наданими Довірителем, вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, побудова стратегії захисту прав клієнта 3 год; - написання відзиву, заяв, зокрема про застосування строків позовної давності, інших процесуальних документів в суді першої інстанції (включаючи ксерокопіювання, подача документів до суду, інш.) 5 год; - ознайомлення із матеріалами справи 3 год; - участь в судових засіданнях суду першої інстанції 5 год. Всього 16 годин (том 3, а.с. 262, 263). З акту виконаних робіт від 16.04.2018 вбачається, що виконавець (адвокат Серкін К.Ю.) надав, а замовник ( ОСОБА_2 ) прийняв юридичні послуги, відповідно до Договору про надання правової допомоги, по справі № 751/9416/15-ц під час розгляду справи в суді першої інстанції, на загальну суму 3000 грн (том 3 а.с. 26). Квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 16.04.2018 підтверджується, що ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_4 3 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт по справі № 751/9416/15 від 16.04.2018 (том 3 а.с. 25). З акту виконаних робіт від 16.04.2018 вбачається,виконавець (адвокат Серкін К.Ю.) надав, а замовник ( ОСОБА_1 ) прийняв юридичні послуги, відповідно до Договору про надання правової допомоги, по справі № 751/9416/15-ц під час розгляду справи в суді першої інстанції, на загальну суму 3000 грн (том 3 а.с. 28). Квитанцією до прибуткового касового ордера № 8 від 16.04.2018 підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_4 3 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт по справі № 751/9416/15 від 16.04.2018 (том 3 а.с. 27). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідно до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ( далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18. Переглядаючи додаткове рішення суду в частині вирішення заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції апеляційний суд виходить з наступного. У договорах про надання правової допомоги від 03.01.2017 та від 01.09.2017, укладених адвокатом Серкіним К.Ю. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони обумовили, що вартість послуг встановлюється за домовленістю. За надану професійну правничу допомогу у даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачено адвокату Серкіну К.Ю. по 3 000 грн кожним. Із матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду адвокатом Серкіним К.Ю. до суду подано: - заяву про застосування строку позовної давності від 06.09.2017 від імені ОСОБА_1 (том 2 а.с. 181-182); - заяву про застосування судової практики від 19.09.2017 із додатками від імені ОСОБА_1 (том 2 а.с. 197-199); - заяви про розгляд справи без участі представника від 26.04.2018, 07.06.2018 (том 3 а.с. 17, 55); - відзив на позов від 29.05.2018 від імені ОСОБА_1 (том 3 а.с. 49-52); Адвокат Серкін К.Ю. ознайомлювався з матеріалами справи та знімав фотокопії , про що свідчить його заява від 16.03.2018 (том 2 а.с. 244); З протоколів судових засідань убачається, що адвокат Серкін К.Ю. брав участь у судових засіданнях 06.09.2017, 17.05.2018 як представник третьої особи Троценко І.М. загальною тривалістю 2 год 17 хв., а в судовому засіданні 17.04.2018 - як представник відповідача ОСОБА_1 тривалістю 20 хв. (том 2 а.с. 185-186, 254, том 3 а.с. 45-46). Ураховуючи викладене, заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відшкодування витрати на правничу допомогу по 3 000 грн на користь кожного, на переконання апеляційного суду, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у даній справі та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а суд першої інстанції дійшов помилково висновку щодо наявності підстав для їх зменшення. Посилання АТ «УкрСиббанк» у відзиві на апеляційну скаргу на те, що заявниками у актах виконаних робіт не зазначено затраченого часу з переліком наданих послуг та тарифікацією не заслуговує на увагу, з огляду на наступне. Частина третя статті 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. А тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Як вже зазначалось вище, у договорах про надання правової допомоги від 03.01.2017 та від 01.09.2017 сторони визначили, що вартість послуг встановлюється за домовленістю. А тому необхідності деталізувати в акті виконаних робіт затрачений час з переліком наданих послуг та погодинною тарифікацією не було. Доводи відзиву про те, що квитанції до прибуткового касового ордеру № 7, 8 від 16.04.2018, що оформлені адвокатом Серкіним К.Ю. не містять зазначення форми діяльності останнього як господарюючого суб`єкта, який отримав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ці кошти (фізична особа-підприємець, само зайнята особа тощо) не заслуговують на увагу. Так, законодавством не передбачено обов`язку для підтвердження понесених витрат на правову допомогу у касовому ордері зазначати форму діяльності господарюючого суб`єкта чи подавати довідку про взяття на облік платника податків. А відповідно до практики Верховного Суду квитанція до прибуткового касового ордера є належним доказом про понесені витрати на правову допомогу. Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. При зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1339,80 грн, що підтверджується квитанцією № 66 від 15.06.2016 (том 2 а.с. 21). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Кінцевим рішенням у даній справі є постанова ВС від 10.01.2022, якою касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018 залишено без змін. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 відмовлено. Стороні на користь якої ухвалене судове рішення присуджуються усі понесені витрати, а тому на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню всі понесені у даній справі судові витрати, в тому числі і судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1339,80 грн, тобто у повному обсязі. Суд першої інстанції помилково врахував при вирішенні питання про відшкодування судового збору рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 30.06.2016, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, оскільки воно було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, на підставі п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а додаткове рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31.03.2023 зміні шляхом збільшення стягнутої з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 1500 грн до 3000 грн та суми відшкодування судового збору з 223,30 грн до 1339,80 грн; стягнутої з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 1500 грн до 3000 грн. Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - задовольнити. Додаткове рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2023 року в частині стягнення з Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, судового збору та загальної суми стягнення змінити збільшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 1500 (однієї тисячі п`ятисот) грн до 3000 (трьох тисяч) грн, суму відшкодування судового збору з 223 (двохсот двадцяти трьох) грн 30 коп до 1339 (однієї тисячі трьохсот тридцяти дев`яти) грн 80 коп, загальну суму стягнення з 2973 (двох тисяч дев`ятсот сімдесяти трьох) грн 30 коп до 5589 (п`яти тисяч п`ятсот вісімдесят дев`яти) грн 80 коп. Додаткове рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2023 року в частині стягнення з Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та загальної суми стягнення змінити збільшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 1500 (однієї тисячі п`ятисот) грн до 3000 (трьох тисяч) грн, загальну суму стягнення з 1750 (однієї тисячі п`ятисот) грн до 3250 (трьох тисяч двісті п`ятдесяти) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О.Є. Мамонова Судді: О.І. Онищенко Н.В. Шитченко