Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2295/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2295/23 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 10.05.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач, МОТЦК та СП), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01.12.2002 року по 07.04.2003 року з обчисленням індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян з наростаючим підсумком, починаючи з 01.07.2002 року, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити середній заробіток (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01.12.2002 року по 07.04.2003 року з обчисленням індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян з наростаючим підсумком, починаючи з 01.07.2002 року, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року позов задоволено. Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді помічника районного військового комісара Кривоозерського районного військового комісаріату Миколаївської області з 28.11.1997 року по 26.11.1998 року, помічника військового комісара Арбузинського районного військового комісаріату Миколаївської області з 26.11.1998 року по 05.02.1999 року та помічника військового комісара Врадіївського районного військового комісаріату Миколаївської області з 05.02.1999 року по 07.04.2003 року, які перебували в підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проходження військової служби у Кривоозерського районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 28.11.1997 року по 26.11.1998 року, у Арбузинському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 26.11.1998 року по 05.02.1999 року та Врадіївському районному військовому комісаріат Миколаївської області з 05.02.1999 року по 07.04.2003 року позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.1998 року по 07.04.2003 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №400/4435/19, яке набрало законної сили 28.05.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 року у справі №400/4435/19, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (правонаступником якого є відповідач у даній справі) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01.01.1998 року по 26.11.1998 року, Арбузинському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 26.11.1998 року по 05.02.1999 року та Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 05.02.1999 року по 07.04.2003 року. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення відповідачем нараховано позивачу 16,53 грн.. Також, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року у справі №400/13634/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року у справі №400/13634/21, зокрема, зобов`язано МОТЦК та СП провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01.12.2002 року по 07.04.2003 року з обчисленням індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян з наростаючим підсумком, починаючи з 01.07.2002 року, з урахуванням виплачених сум. 22.02.2023 року МОТЦК та СП позивачу згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року у справі №400/13634/21 перераховано 33,12 грн.. 24.02.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01.12.2002 року по 07.04.2003 року з обчисленням індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян з наростаючим підсумком, починаючи з 01.07.2002 року, з урахуванням виплачених сум. Станом на момент звернення до суду відповіді на заяву не надходило. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Частиною 1 статті 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини 1 статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року у справі №320/1263/19. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, індексацію грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу військової частини. Отже, індексація грошового забезпечення відноситься до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Таким чином, індексація грошового забезпечення, на яку позивач мав право, що підтверджено рішенням суду, повинна бути виплачена у день звільнення позивача із військової служби, а факт її несвоєчасної виплати є підставою для застосування наслідків, які передбачені статтею 117 КЗпП України, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Водночас, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції на підставі приписів частини 5 статті 242 КАС України повинен був застосувати висновки Судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у вказаній постанові, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Вказаний підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18, від 12.08.2020 року у справі №400/3151/19 та ряду інших. Отже, в рамках даного спору суду необхідно було визначити розмір відповідальності роботодавця, передбачений статтею 117 КЗпП, виходячи з розміру суми індексації, яку відповідач виплатив позивачу із запізненням. Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100). Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з військової служби 07.04.2003 року. Повний розрахунок з позивачем проведено 22.02.2023 року, що не заперечується сторонами. З урахуванням положень ч.1 ст.117 КЗпП, строк затримки по виплаті грошового забезпечення позивача становить з 22.08.2022 року по 21.02.2023 року, тобто 184 дні. Згідно з довідкою-розрахунком середнього заробітку ОСОБА_1 , наданою начальником відділу фінансового забезпечення Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки разом з апеляційною скаргою, середньоденний заробіток позивача, виходячи з розміру грошового забезпечення за останні 2 місяці перед звільненням, становить 32,28 грн.. Відповідно, загальна сума відповідальності за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку у період з 22.08.2022 року по 21.02.2023 року становить 5939,52 грн. (184 календарних днів * 32,28 грн.). Як вже зазначено вище 22.02.2023 року МОТЦК та СП позивачу згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року у справі №400/13634/21 перераховано суму індексації в розмірі 33,12 грн.. Істотність несвоєчасно виплаченої позивачу суми (33,12 грн.) у порівнянні із сумою середнього заробітку позивача за шість місяців (5939,52 грн.) складає 0,006 (33,12/5939,52) Відтак, сума відповідальності відповідача за статтею 117 КЗпП становить 35,64 гривень (32,28 грн. (середньоденна заробітна плата * 0,006 (істотність частки) * 184 (кількість календарних днів у період з 22.08.2022 року по 21.02.2023 року). Колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному спорі має бути стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної суми відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року скасувати Прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати ОСОБА_1 суми відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, за затримку виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01 грудня 2002 року по 07 квітня 2003 року. Стягнути з Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08299180) на користь ОСОБА_1 передбачену статтею 117 КЗпП суму відповідальності в розмірі 35,64 грн. за затримку виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у Врадіївському районному військовому комісаріаті Миколаївської області з 01 грудня 2002 року по 07 квітня 2003 року В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий суддя К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька