Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/186/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/186/24-а Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 07 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просила: -визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28 грудня 2017 року по 27 червня 2018 року; -стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28 грудня 2017 року по 27 червня 2018 року в розмірі 80 349,36 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позов задоволено: -визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.12.2017 по 27.06.2018; -стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.12.2017 року по 27.06.2018 року в розмірі 80 349,36 грн. щодо виплати коштів на виконання рішень Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі № 600/3595/22-а та від 22.06.2023 року у справі № 600/3638/22-а. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої послався на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказами Голови Державної прикордонної служби України від 26.12.2017 № 1348-ОС майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп. «б» (за станом здоров`я) п.1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та від 28.12.2017 № 1358-ОС виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. При виключенні позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 27 грудня 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) із затримкою проведено виплати належних позивачу коштів грошового забезпечення, що підтверджується виписками по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: -29.08.2023 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі № 600/3595/22-а, військовою частиною НОМЕР_3 , на картку/ рахунок ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення у розмірі 22 131,66 грн; - 29.08.2023 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 600/3638/22-а, військовою частиною НОМЕР_3 , на картку/ рахунок ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату заборгованості грошового забезпечення у розмірі 90 366,86 грн. - 13.12.2023 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 600/3638/22-а, військовою частиною НОМЕР_3 , на картку/ рахунок ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату заборгованості грошового забезпечення у розмірі 20 206,26 грн. В подальшому, позивач звернулася до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за невчасний розрахунок при звільненні. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. За змістом статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин; далі Закон № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, правовідносини у якій є аналогічні тим, що є предметом спору у цій справі, зазначив, що стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов`язане з несвоєчасною виплатою позивачеві (у зв`язку зі звільненням) індексації грошового забезпечення і компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Вказані складові грошового забезпечення відповідач виплатив на виконання судових рішень (справи № 560/3166/22, № 560/3085/22), після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України. Вимоги про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення (на загальну суму 74353,62 грн)з уваги на те, коли відповідач виплатив цю індексацію (7 і 14 вересня 2022 року) заявлені з пропуском місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Проте, суд апеляційної інстанції не зупинявся на питанні про строки звернення до суду, відтак під час розрахунку середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України відштовхувався від загальної суми невиплачених позивачеві при звільненні сум грошового забезпечення (83318,77 грн), тобто як індексації грошового забезпечення, так і компенсації за невикористані дні відпустки (про стягнення яких позивач звертався до суду, про що мовиться вище). Це має означати, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в тому числі за затримку виплати позивачеві індексації грошового забезпечення (яку відповідач, нагадаємо, виплатив 7 і 14 вересня 2022 року на виконання судового рішення у справі №560/3166/22), вимоги щодо якого заявлені до адміністративного суду 1 листопада 2022 року. Отож звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який з уваги т Захід Україна граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 та п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме: Отже, виходячи із висновків суду касаційної інстанції, висловлених у справі № 560/11489/22, колегія суддів вважає, що після фактичного розрахунку за зобов`язаннями, які виплачені на виконання судових рішень у справах № 600/3595/22-а та №600/3638/22-а (остаточний розрахунок 29.08.2023), позивач мала право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право вона могла протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 29.09.2023 місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що сума виплачена на виконання рішень суду у справах № 600/3595/22-а та №600/3638/22-а що складає 112498,52 грн., не входить до загальної суми несвоєчасно виплачених повивачу при звільненні коштів, з якими пов`язується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України. Визначаючись щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату заборгованості грошового забезпечення в розмірі 20206,26 грн. на виконання судового рішення у справі №600/3638/22-а, колегія суддів вказує на наступне. Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначив наступне: "... у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові". Так, колегією суддів з`ясовано, що предметом спору у справі №600/3638/22-а були грошова допомога на оздоровлення виплачена у листопаді 2016 року та 2017 року та одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних років служби, виплачена у січні 2018 року. Отже, до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: -розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; -період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; -ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; -інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19, у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку, підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18. У постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 821/2093/16 Верховний Суд вказав, що критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв. Щодо застосування способу визначення розміру середнього заробітку, наведеного Верховним Судом у справі № 480/3105/19, слід зазначити, що постанова судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 не містить висновку про необхідність застосування судами саме такого способу обчислення при зменшенні розміру середнього заробітку; натомість такий спосіб касаційним судом визначений виходячи з фактичних обставин конкретної справи. При цьому, у справі №480/3105/19 визначення Верховним Судом розміру середнього заробітку за наведеною пропорцією мало наслідком зменшення відшкодування з 59255,90 грн. до 11246,77 грн., тоді як розмір спірної своєчасно не виплаченої позивачу суми становив 57657,47 грн. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Архівної відомості №2745 з січня 2017 року по грудень 2017 року загальна сума виплаченого позивачу грошового забезпечення за жовтень-листопад 2017 року становить 36376,70 грн. Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення (середнього заробітку) позивача перед її звільненням з військової служби становить 596,33 грн (36376,70 грн/61 день). Оскільки представником позивача заявлено період затримки при звільненні з 28 грудня 2017 року по 27 червня 2018 року, то такий період затримки розрахунку при звільненні складає 182 календарних днів (123 робочих днів з урахуванням вихідних та святкових днів), а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби складає 108532,06 грн (596,33 грн х 182 к.д.). Поряд з цим, колегія суддів вважає неспівмірною вказану суму, виходячи зі встановленого розміру заборгованості та характеру цієї заборгованості. Так, розмір виплат, отриманих позивачем на виконання рішення суду у справі №600/3638/22-а, складає 20206,26 грн., що майже в чотири рази менше суми середнього заробітку, визначеної судом першої інстанції. Таким чином, враховуючи принцип пропорційності та співмірності, а також правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, колегія суддів приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на користь останньої середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що дорівнює сумі виплачених на виконання рішення суду у справі №600/3638/22-а коштів, а саме-20206,26 грн. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року скасувати в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.12.2017 року по 27.06.2018 року в розмірі 80 349,36 грн. щодо виплати коштів на виконання рішень Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі № 600/3595/22-а та від 22.06.2023 року у справі № 600/3638/22-а. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 року по 27.06.2018 року в загальному розмірі 20206 (двадцять тисяч двісті шість) гривень 26 копійок. В решті позову в цій частині, відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.