Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/1998/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 серпня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/1998/23 Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/940/23 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І., із секретарем - Шкарупою Ю.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2023 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного тексту судового рішення - 28.05.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що 09.10.2020 керуючи автомобілем марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухався у м. Чернігові по вулиці Рокосовського, скоїв ДТП та здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Вказує, що в результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та згідно висновків судово-медичної експертизи № 940 від 14.12.2020, комплексної судово-медичної інженерно-транспортної експертизи № 28 від 17.02.2021 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті останнього. Як зазначає позивач, вироком Чернігівського апеляційного суду від 15.07.2022, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 14.12.2022, вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2022 щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним за частиною другою статті 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок суду залишено без змін Посилається, що на момент вчинення кримінального правопорушення, відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.09.2020 № 200978067 транспортний засіб «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», реєстраційний номер НОМЕР_1 забезпечений страховою сумою за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 260000 грн, тому 14.07.2021 вона звернулась до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» із заявою на виплату страхового відшкодування, проте жодної виплати не отримала. Позивачка наголошує, що на підставі ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю сина ОСОБА_3 у розмірі 60000 грн. Вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, а саме втрата єдиного сина, у неї змінився та був порушений нормальний спосіб життя, вона понесла значні потрясіння і душевні страждання через смерть близької людини, що змусило докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Тому вважає, що оскільки рівень моральних страждань в грошовому виразі оцінити неможливо, але враховуючи зазначені обставини, моральну шкоду оцінює у розмірі 500000 грн. Крім того, позивачка зазначає, що за час лікування сина нею було витрачено 1281,51 грн, понесені витрати на організацію та проведення поховання на загальну суму 1963,60 та витрати на придбання і встановлення пом`ятника на суму 96000 грн. У позові ОСОБА_1 просить: стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» 60000 грн моральної шкоди та 61281,51 грн матеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 440000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 44635 грн. матеріальної шкоди. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.05.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 30000 грн у відшкодування моральної шкоди та 60000 грн у відшкодування витрат на поховання, а всього 90000 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 140000 грн у відшкодування моральної шкоди та 30635 грн у відшкодування витрат на поховання, а всього 170635 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст. 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яке підлягає стягненню з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь позивача складає 30000 грн (12*5000):2 осіб). При ухваленні рішення в зазначеній частині судом першої інстанції враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15. Також за висновком суду, вчиненим кримінальним правопорушенням позивачу завдано значної моральної шкоди, а тому, враховуючи всі обставини справи та доводи сторін, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, а також факт того, що ОСОБА_2 під час слідства було відшкодовано позивачу 30000 грн моральної шкоди, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 140000 грн. Крім того, враховуючи положення ст. 1166 ЦК України та п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь позивача 60000 грн (12х5000 грн.) у відшкодування витрат на поховання та з відповідача ОСОБА_2 30635 грн з урахуванням сплачених ОСОБА_2 14000 грн витрат на поховання. В задоволенні вимог про відшкодування витрат на лікування судом першої інстанції відмовлено у зв`язку їх недоведеністю. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, представник ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на підставі довіреності А.П. Шмаріна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.05.2023 і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково в частині стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» витрат на поховання у розмірі 30000 грн, в задоволенні решти вимог відмовити. За доводами апеляційної скарги рішення судом винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно приписів ст. 263 ЦПК України є підставою для скасування такого рішення. Заявник посилається, що порядок здійснення страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається виключно законом, а саме Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги положення п. 36.3 ст. 36 вказаного Закону. Наголошує, що потерпілий ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди 09.10.2020 перебував у стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння, що є беззаперечними доказами грубої необережності дій пішохода, тому як наслідок, у ТДВ СК «Кредо» виник обов`язок сплати страхового відшкодування на підставі полісу №ЕР/200978067 відповідно до вимог п. 36.3. ст. 36 Закону. Законом визначено умови розміру страхового відшкодування при дорожньо-транспортній пригоді, коли відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб. В обґрунтування вказаних доводів апеляційної скарги заявник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2020 у справі № 532/1374/18. Також зазначає, що у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебуває цивільна справа № 750/2003/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 60000 грн і позивачем у цій справі не було вказано ОСОБА_4 як особу, якій підлягає відшкодуванню частина від загального розміру моральної шкоди і мала б просити до стягнення 30000 грн. За доводами скарги, позивачем не доведений факт відсутності інших осіб, які мають право на страхове відшкодування моральної шкоди, тому вважає, що неможливо підрахувати суму страхового відшкодування згідно п. 27.3 ст. 27 Закону, яке належить до виплати позивачу. А враховуючи, що потерпілий ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди 09.10.2020 перебував у стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння, розрахунок суми страхового відшкодування необхідно здійснювати згідно п. 36.3 ст. 36 Закону (30000 грн/2=15000 грн). На переконання заявника, позивачем не надано документів, які є необхідними відповідно до вимог ст. 35 т ст. 27 Закону для виплати страхового відшкодування моральної шкоди на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону та не доведено її право на отримання всієї суми страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю відомостей про наявність або відсутність інших осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди. Також заявник вважає, що витрати, пов`язані з організацією та проведення поховання у розмірі 6672 грн згідно видаткової накладної від 13.10.2020 відшкодуванню не підлягають, оскільки позивачем не надано квитанцій на підтвердження фактично понесених нею витрат. Витрати у розмірі 1963,90 грн відповідають вимогам п. 27.4 ст. 27 Закону та підлягають відшкодуванню на користь позивача. А загальна сума витрат на поховання та витрат на спорудження надгробного пам`ятника, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, не може перевищувати 60000 грн, а оскільки потерпілий ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння, розрахунок суми страхового відшкодування повинен здійснюватись відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону, а саме 60000 грн/2=30000 грн. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копію апеляційної скарги та доданих до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу учасниками справи до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 09.10.2020 близько 02 год. 01 хв. автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , рухався у м. Чернігові по вулиці Рокоссовського, на ділянці дороги з одностороннім рухом та має три смуги для руху в одному напрямку, зі сторони вулиці 1-го Травня в напрямку вулиці Доценка. Рухаючись у вказаному напрямку, по крайній лівій смузі проїзної частини дороги, поряд з будинком № 42-а по вулиці Рокоссовського в м. Чернігові, водій ОСОБА_2 , перевищуючи дозволену у населених пунктах швидкість руху транспортних засобів, а також таку, що дозволяє в темну пору доби зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, порушуючи вимогу, яка зобов`язує водіїв триматися правого краю проїзної частини, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинив транспортний засіб, не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_3 , який переходив по нерегульованому пішохідному переходу проїзну частину вулиці Рокосовського, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, у зв`язку з чим здійснив наїзд на ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, синців, саден, ран голови, крововиливів у шкірно-м`язевий лоскут голови, лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, переломів кісток носа, субдурального та субарахноідальних крововиливів, осередків забоїв мозку, закритої травми грудної клітини, крововиливів в тканини середостіння, забоїв легень, перелому ребра, перелому лівої малогомілкової кістки, синців, саден верхніх та нижніх кінцівок тулуба, які є наслідком одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди, та згідно висновків судово-медичної експертизи № 940 від 14.12.2020, комплексної судово-медичної інженерно-транспортної експертизи № 28 від 17.02.2021 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті останнього. Згідно з матеріалами кримінального провадження на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 був тверезий. Проте, у висновку експерта № 30 вказано, що при лабораторному дослідженні крові та сечі, взятих 09.10.2020 у ОСОБА_3 , виявлено етанол в концентрації: в крові - 1.83г/л, в сечі - 2.39г/л, що може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2022 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у 3 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 - залишено без розгляду (а.с. 26-31). Вироком Чернігівського апеляційного суду від 15.07.2022 вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2022 щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок суду залишено без змін (а.с. 19-25). Встановлені обставини у зазначених судових рішеннях є преюдиційними під час розгляду цієї справи згідно приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Кредо», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200978067 від 20.08.2020 (а с. 16). 12.10.2020 від отриманих травм в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8). Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1064 від 13.10.2020 причиною смерті ОСОБА_3 є внутрішньочерепна травма з переломом кісток черепа (а.с. 6-7). За матеріалами справи, ОСОБА_1 (позивачка) є матір`ю померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 67 зворот). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення ст. 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яке підлягає стягненню з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь позивача складає 30000 грн (12*5000):2 осіб). При ухваленні рішення в зазначеній частині судом першої інстанції враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15. Також за висновком суду, вчиненим кримінальним правопорушенням позивачу завдано значної моральної шкоди, а тому, враховуючи всі обставини справи та доводи сторін, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, а також факт того, що ОСОБА_2 під час слідства було відшкодовано позивачу 30000 грн моральної шкоди, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 140000 грн. Крім того, враховуючи положення ст. 1166 ЦК України та п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь позивача 60000 грн (12х5000 грн.) у відшкодування витрат на поховання та з відповідача ОСОБА_2 30635 грн з урахуванням сплачених ОСОБА_2 14000 грн витрат на поховання. В задоволенні вимог про відшкодування витрат на лікування судом першої інстанції відмовлено у зв`язку їх недоведеністю. Рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на лікування сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Страхова компанія «Кредо» про стягнення моральної шкоди та витрат на поховання. З висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують, враховуючи наступне. Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно із ч. 1, 2 і 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України). Згідно з ч.3 ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За змістом ст. 3 Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 23 вказаного Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно зі ст.27 вказаного Закону: страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1.); страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3.); страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4.). За положеннями п.35.1 ст.35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та документи, перелік яких визначений п. 35.2 ст. 35 цього Закону. За приписами абз. 1 п.36.1 ст.36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. За матеріалами справи, особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого є ОСОБА_1 (мати померлого), ОСОБА_4 (батько померлого). Колегія суддів враховує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. 81 ЦПК України). Встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ТОВ «Страхова компанія «Кредо», шкода позивачу завдана у зв`язку із смертю сина ОСОБА_3 через наїзд транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди у розмірі 30000 грн з урахуванням добровільно сплачених ОСОБА_2 позивачу коштів та з урахуванням іншої особи, яка має право на відшкодування такої шкоди - батька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на користь якого стягнуто моральну шкоду у розмірі 30000 грн з ТОВ «Страхова компанія «Кредо» на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.05.2023 у справі № 750/2003/23. Посилання заявника, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню через те, що потерпілий ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані алкогольного сп`яніння апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки шкода може бути зменшена лише у разі встановлення грубої необережності потерпілого відповідно до вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України. Апеляційний суд враховує, що матеріалами справи не встановлено грубої необережності потерпілого ОСОБА_3 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди у розумінні приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України, натомість вина ОСОБА_2 встановлена вироком Чернігівського апеляційного суду від 15.07.2022, а саме грубе порушення Правил дорожнього руху шляхом перевищення швидкості руху керованого ним транспортного засобу у межах міста, що призвело до загибелі пішохода ОСОБА_3 . Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на поховання сина ОСОБА_3 у сумі 104635 грн, які повністю підтверджено матеріалами цивільної справи (а.с. 34, 35, 37), враховуючи вказане вище вимоги діючого законодавства, а саме ст. 1195 ЦК України та п. 27.4 ст. 27 Закону, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що такі позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному відшкодуванню з урахуванням сплачених ОСОБА_5 позивачці витрат на поховання у розмірі 14000 грн. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що понесені витрати ОСОБА_1 на суму 6672 грн не доведені, оскільки позивачем не надана квитанція, а видаткова накладна не є розрахунковим документом, проте такі доводи не є обґрунтованими та не можуть бути підствою для скасування рішення суду в цій частині, враховуючи наступне. Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, приймання готівкових коштів і отримання товару мають відбутися в одному місці (місці реалізації товару). Як убачається з матеріалів справи та встановлених судом обставин, замовлення, доставка і оплата товару, вказаного у видатковій накладній від 13.10.2020, вказують на те, що розрахункова операція у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» безпосередньо між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не здійснювалась, тому в даному випадку належним документом, який підтверджує факт продажу товару є видаткова накладна - документ, який у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є розрахунковим документом, що засвідчує передання права власності. Крім того, апеляційний суд враховує, що витрати на поховання мають бути відшкодовані в повному обсязі в межах загального розміру такого відшкодування, який передбачений пунктом 27.4. Закону (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку). Згідно приписів ч. 3 ст. 1193 ЦК України розмір витрат на поховання, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України, зменшенню не підлягає навіть за наявності вини потерпілого. Проте, вина потерпілого ОСОБА_3 у цій справі судом не встановлена, тому вказані витрати на поховання мають бути відшкодовані у розмірі, встановленому п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Апеляційний суд враховує, що моральна шкода в цій справі не завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, а тому підстави для застування пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654 св 18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702 св 18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195 св 18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216 св 18); від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775 св 20) від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17 (провадження № 61-39056 св 18); від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20 (провадження № 61-11129 св 21). Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18). Доказів того, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого відповідачем не надано ні суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «Страхова компанія «Кредо» витрат на поховання сина у сумі 60000 грн, оскільки ці вимоги підтверджуються наданими доказами, які належним чином оцінені судом та їх розмір не спростований відповідачем. Разом із цим, присуджена до стягнення сума обрахованого судом згідно приписів статті 27 Закону та відповідно ст.1193,1195 ЦК України не підлягає зменшенню. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 03.082023. Головуючий Судді: