Постанова 4824 № 756/15206/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8111/2023 Справа № 756/15206/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 03 серпня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Майбоженко А.М. у м. Київ 16 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35124,47 грн. та судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що в жовтні 2017 року банком запущено проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю якого є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 25 червня 2019 року, якою визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Станом на 30 серпня 2019 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв`язку з чим на підставі п.п. 5.16 п. 4 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30 серпня 2019 року направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, на залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами. На підставі вищевикладеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором станом на 07 червня 2021 року становить 35124,47 грн., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 35124,47 грн., заборгованість за пенею та комісією 0 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 35124,47 грн. та судові витрати. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на положення ст. 205, 1054, 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 5, 6, 7, 12, 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», вказував, що враховуючи умови кредитування, між позивачем та відповідачем може укладатись кредитний договір у вигляді електронного документу, причому такий кредитний договір має містити електронний підпис відповідача та позивача, також, у випадку укладення між сторонами кредитного договору, позивач повинен забезпечити зберігання кредитного договору в електронному вигляді, що дає можливість перевірити його цілісність шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Вказував, що позивачем не надано суду таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, як невід`ємної складової кредитного договору. Таким чином, позивач повинен був надати суду кредитний договір в формі електронного документу, що дає змогу перевірити його цілісність на носіях інформації, зокрема шляхом перевірки електронного цифрового підпису ОСОБА_1 та уповноваженого представника позивача. В порушення ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору в письмовій формі, за відсутності укладеного кредитного договору у позивача відсутнє право вимагати стягнення будь-яких коштів за ним. Вказував, що у анкеті-заяві, підписаній відповідачем 25 червня 2019 року, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву від 25 червня 2019 року до договору про надання банківських послуг. Також позивачем не доведено, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в Умови та Правила, і дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15. Також в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила, відсутність у анкеті-заяви домовленості сторін про суму кредиту, сплату відсотків та неустойки, наданий позивачем витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, і в анкеті-заяві не вказано, що вона укладена між сторонами з метою отримання коштів в розмірі 15000 грн., дана анкета-заява була оформлена виключно з метою відкриття поточного рахунку в банку. Наголошував, що аналогічна правова позиція про неможливість вважати анкету-заяву складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 ц, Верховного Суду в постановах від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20, від 25 вересня 2019 року в справі № 704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 322/1220/16, від 07 серпня 2019 року в справі № 182/1806/17, від 27 серпня 2020 року в справі № 188/1815/17. Вказував, що в порушення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позивачем не було направлено позивачу примірник кредитного договору до початку надання фінансової послуги, що виключає факт укладення кредитного договору та обов`язок для відповідача сплачувати будь-які платежі по неіснуючому зобов`язанню. Зазначив, що у своїх поясненнях та запереченнях відповідач спростовував укладення кредитного договору, не підписував ані в електронній, ані в паперовій формі документів, які підтверджують укладення кредитного договору, а саме анкету-заявку, Умови, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту тощо. Керуючись ст. 84 ЦПК України, відповідачем подано до суду клопотання про витребування у відповідача доказів: кредитного договору у формі електронного документа, дату та час направлення примірника кредитного договору ОСОБА_1 після його підписання сторонами. Також, керуючись ст. 93 ЦПК України, відповідач поставив позивачу питання щодо обставин справи, однак в порушення норм процесуального права суд першої інстанції залишив без розгляду та процесуального реагування клопотання відповідача про витребування доказів та письмові питання позивачу щодо обставин справи. Посилався на ненадання позивачем доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки належним та допустимим доказом є виписка з особового рахунку отримувача, однак в якості доказів надання кредиту позивачем надано розрахунок заборгованості, який є відмінним від виписки по рахунку відповідача, тож не підтверджує дату, час та суму наданих відповідачу кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності позивачем належними доказами факту видачі відповідачу кредитних коштів. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 25 червня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивачем було виконано всі зобов`язання, покладені на нього згідно договору, а саме видано кредит у розмірі, встановленому договором, натомість відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів, внаслідок чого станом на 07 червня 2021 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 35124,17 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що на а. с. 7 знаходиться роздрукований скріншот анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 25 червня 2019 року, з копією паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , підписаної ОСОБА_1 , в якому вона просить відкрити поточний рахунок у гривні на ім`я ОСОБА_1 , встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Погоджувалася з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, вона беззаперечно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком її підпису. На а. с. 23 - 25 знаходиться копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 . На а. с. 127 знаходиться копія довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку, згідно якого ОСОБА_1 видано «Чорну картку» monobank, валюта рахунку - українська гривня, рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . На а. с. 129 знаходиться довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту, якою повідомлено, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «monobank» від 25 червня 2019 року за картою № НОМЕР_1 станом на 09 березня 2022 року становить 15000 грн. На а. с. 8 - 19 знаходиться копія витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в редакції розпорядження № 19/1-р від 25 вересня 2017 року, згідно п. 1 підрозділу 1 «Терміни та визначення» Розділу І мобільний додаток - сервіс банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 підрозділу «Основні положення» Розділу І Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Згідно п.п. 2.2 п. 2 підрозділу «Основні положення» Розділу І Умов, договір, що укладається між банком та клієнтом, містить елементи різних договорів, до відносин між сторонами застосовуються у відповідних частинах положення законодавства щодо договорів, елементи яких містяться в договорі. Згідно п. 4.3, 4.8.1. підрозділу «Порядок здійснення дистанційного обслуговування» Розділу І клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. П.п. 3.1, 3.4, 3.5 п. 3 підрозділу «Випуск платіжної картки» розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг банк надає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна карта активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток, авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки. Надання і обслуговування кредиту обумовлено п. 5 підрозділу «Надання та обслуговування кредиту» Розділу ІІ Умов, а саме: 5.1. Ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов, зазначених в цьому договорі та відповідному додатку до нього. 5.2 Ліміт до використання розраховується та встановлюється банком виходячи з внутрішніх процедур банку та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. 5.3 Сторони домовилися, що банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону клієнта та/або у мобільному додатку. 5.4 Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання. 5.5 Форма надання кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. 5.6. Клієнт повинен здійснювати операції в межах кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг банку відповідно до тарифів. 5.7 Банк надає інформацію про кредитний ліміт платіжної картки до її активації за допомогою мобільного додатку та/або контактного центру банку. 5.8 Банк надає клієнту кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених клієнтом з використанням платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати клієнтом комісій і плат, передбачених договором. 5.9 На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються на кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Також процентна ставка за кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується банком у мобільному додатку. 5.10 Сума щомісячного мінімального платежу визначається банком відповідно до тарифів й не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором. Мінімальний платіж формується в перший день календарного місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до першого числа наступного місяця. 5.11 Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу згідно з тарифами банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами. Пунктами 5.15 - 5.19 п. 5 підрозділу «Надання та обслуговування кредиту» Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнта за договором. Згідно п. 5.15 У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в тарифах. 5.16 У разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50 % від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних. 5.17 У випадку настання істотного порушення клієнтом зобов`язань банк не пізніше наступного робочого дня у мобільному додатку не пізніше 3 робочих днів за допомогою месенджерів та sms направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку протягом якого вони мають бути здійснені. 5.18 При цьому у разі якщо клієнт погасить заборгованість зі сплати обов`язкового платежу, яка виникла до настання істотного порушення клієнтом зобов`язань, та сплатить штраф і щомісячний мінімальний платіж у строк до 120 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу), вимога банку, зазначена у повідомленні, втрачає чинність, а попередньо узгоджені умови кредитування (у тому числі щодо сплати щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування кредитом) поновлюються. Банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, але не більше ніж до 210 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу). 5.19 У випадку якщо істотне порушення клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у п. 5.18, кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. З моменту направлення вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100 грн. та пеня у розмірі 6,4 % на місяць за кожен день прострочення виконання. 5.20 Термін повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 1 числа. 5.23 У разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно тарифів. На а. с. 20 - 22 знаходиться копія додатків, до яких включено Тарифи, Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», Таблиця обчислення загальної вартості кредиту. На а. с. 119 - 125 знаходиться копія виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 25 червня 2019 року по 07 червня 2021 року, кредитний ліміт (станом на 07 червня 2021 року): 15000 грн., заборгованість (станом на 07 червня 2021 року): 35124,47 грн., початок періоду: 15000 грн., кінець періоду: -20124,47 грн. Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 25 червня 2019 року, наданого позивачем, станом на 07 червня 2021 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 35124,47 грн., заборгованість за пенею та комісією 0 грн. (а. с. 5 - 6). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказував на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. Судом першої інстанції дані обставини були належним чином враховані. З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заяви в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді. У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказала, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомлена, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору. У п. 6 анкети-заяви відповідач вказала, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п. 6 анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердила в анкеті-заяві, що всі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися нею та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Відкритий ключ, згенерований відповідачем, зазначено в тексті анкеті-заяви: 02BFD014D383D152707A1B9E0C12349289F5AB3BB369A111020F7185817B14FB95. Зазначені докази, зокрема особисте прохання відповідача в анкеті-заяві встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, спростовують доводи апеляційної скарги, що анкета-заява оформлена виключно з метою відкриття поточного рахунку в даному банку. Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору (а. с. 20 - 22). Із наведеного вбачається, що у оскільки випадку, коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку Monobank шляхом накладення електронного підпису, застосунок Monobank не переходить до наступного етапу входу в головне меню застосунку Monobank, відтак проведення будь-яких операцій без такого підтвердження є неможливим, тобто без попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін, а також спростовує безпідставні доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано суду Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, як невід`ємної складової кредитного договору, і що витяг з Умов та Тарифів, наданий позивачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 червня 2019 року, оскільки позивачем не доведено, що саме ці надані ним Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Доводи апеляційної скарги, що правова позиція про неможливість вважати анкету-заяву складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 ц, Верховного Суду в постановах від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20, від 25 вересня 2019 року в справі № 704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 322/1220/16, від 07 серпня 2019 року в справі № 182/1806/17, від 27 серпня 2020 року в справі № 188/1815/17, є необґрунтованими, оскільки вони зроблені щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про задоволення позову АТ «Універсал Банк», оскільки позивачем надано належні та допустимі докази укладання між сторонами 25 червня 2019 року кредитного договору та отриманням позивачем кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 15000 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги в частині посилання на порушення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», щодо ненаправлення відповідачу примірника кредитного договору до початку надання фінансової послуги, що виключає факт укладення кредитного договору та обов`язок для відповідача сплачувати будь-які платежі по неіснуючому зобов`язанню. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Передбачені пунктом 4 цієї частини договори укладаються відповідно до цього Закону, а також з урахуванням особливостей та в порядку, визначеними Законом України "Про електронну комерцію". Виходячи з аналізу наведених вимог закону, надання примірнику договору клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги, про що вказував позивач в апеляційній скарзі, передбачається лише у випадку укладення договорів про надання фінансових послуг в паперовому вигляді, а направлення примірника договору на електронну адресу клієнта чи в інший спосіб, передбачається у випадку укладення електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг". Разом із тим, такі вимоги не встановлені для договорів, укладених в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", який було укладено ОСОБА_1 з АТ «Універсал Банк» 25 червня 2019 року. Враховуючи наведене, апеляційний суд також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, з посиланням на положення Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", що у випадку укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору позивач повинен забезпечити зберігання кредитного договору в електронному вигляді, що дає можливість перевірити його цілісність шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, аргументи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що керуючись ст. 84 ЦПК України, відповідачем подано до суду клопотання про витребування у відповідача доказів: кредитного договору у формі електронного документа, дату та час направлення примірника кредитного договору ОСОБА_1 після його підписання сторонами, а також, керуючись ст. 93 ЦПК України, відповідач поставив позивачу питання щодо обставин справи. Перевіркою матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що будь-які клопотання відповідача щодо витребування доказів або опитування позивача в порядку ст. 93 ЦПК України в матеріалах справи відсутні. Відтак, є безпідставними доводи апеляційної скарги, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції залишив без розгляду та процесуального реагування клопотання відповідача про витребування доказів та письмові питання позивачу щодо обставин справи. Крім того, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки належним та допустимим доказом є виписка з особового рахунку отримувача, однак в якості доказів надання кредиту позивачем надано розрахунок заборгованості, який є відмінним від виписки по рахунку відповідача, тож не підтверджує дату, час та суму наданих відповідачу кредитних коштів. Так, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 25 червня 2019 року по 07 червня 2021 року, кредитний ліміт (станом на 07 червня 2021 року): 15000 грн., заборгованість (станом на 07 червня 2021 року): 35124,47 грн., початок періоду: 15000 грн., кінець періоду: -20124,47 грн. Враховуючи, що баланс на кінець періоду складає від`ємне значення -20124,47 грн., сама заборгованість становить 35124,47 грн., що відповідає позовним вимогам, і складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту в розмірі 15000 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці). Таким чином, розрахунок заборгованості узгоджується з наданою позивачем випискою по рахунку. Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.