Постанова 4824 № 756/10794/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи №756/10794/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1825/2024Головуючий у суді першої інстанції - Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі: суддя-доповідач Гуль В.В., судді Матвієнко Ю.О., Мельник Я.С., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив: - В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнати за кожним із них по 50 % зобов`язань з повернення споживчого кредиту за договором між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк»; - В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнати за кожним із них по 50 % зобов`язань з повернення споживчого кредиту за договором між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк». В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року у справі № 756/14080/20 шлюб між сторонами було розірвано, вимог про поділ майна заявлені не були та судом не розглядалися. 13.08.2018 року за спільним рішенням із відповідачем позивач отримав споживчий кредит у АТ «Альфа-Банк» на суму 10 785 грн. 00 коп., про що свідчить письмовий договір № 630938684. Крім того, у 2018 році за спільним рішенням з відповідачем позивач отримав споживчий кредит у АТ «Перший український міжнародний банк» на невідому суму, про що свідчить повідомлення про заборгованість. Вказані кредити були отримані позивачем у безготівковій формі шляхом зарахування на банківську карту. Обидві картки з моменту їх видачі банківською установою знаходилися у розпорядженні відповідача. При цьому, метою отримання вказаних споживчих кредитів було придбання побутової техніки та одягу для сина, однак оскільки вже у 2018 році стосунки між сторонами були зіпсовані, ряд запланованих покупок здійснено не було. За вказаних обставин, позивач вважає, що кредитні зобов`язання перед третіми особами повинні бути поділені між ним та відповідачем у рівних частинах, оскільки позичені грошові кошти були витрачені відповідачем в інтересах сім`ї. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що кредитні договори були укладені позивачем в інтересах сім`ї та отримані за ними кошти були витрачені на її потреби. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що, враховуючи презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, відмова у задоволенні позову у даній справі може бути мотивована лише доказами того, що кредитний договір був укладений позивачем не в інтересах сім`ї. Тобто, таке рішення може бути обґрунтоване лише доказами, наведеними на підтвердження заперечень проти позовних вимог. Однак, як свідчать матеріали справи, такі докази відсутні так само, як і самі заперечення. При цьому, зазначає, що у межах даної справи судом першої інстанції не було проведено жодної процесуальної дії, направленої на встановлення обставин справи, а також залишено без уваги намагання позивача захистити власні права і скористатися своїми процесуальними правами. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що позивачем не доведено використання отриманих кредитних коштів в інтересах сім'ї. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року у справі № 756/14080/20 шлюб між сторонами було розірвано, вимог про поділ майна заявлені не були та судом не розглядалися. 13.06.2018 року позивач отримав споживчий кредит у АТ «Альфа-Банк» на суму 10785 грн. 00 коп., про що свідчить копія письмового договору № 630938684. Згідно з листом АТ «Альфа-Банк» від 30.06.2021 року за № 56180-23.1-б/б поточна сума заборгованості за вищевказаним договором на кінцеву дату виписку становить 6487 грн. 33 коп. Згідно з повідомленням АТ «ПУМБ» вбачається, що у позивача перед банком станом на 23.08.2019 року обліковується заборгованість у розмірі 930 грн. 06 коп. за договором №2001311073101. Доказів того, коли між позивачем та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір не має. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що вищезазначені кредитні зобов`язання перед третіми особами повинні бути поділені між ним та відповідачем у рівних частинах, оскільки позичені грошові кошти були витрачені відповідачем в інтересах сім`ї. Так, у ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У частині четвертій статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Отже, у даній справі з`ясуванню підлягає питання, чи укладено позивачем договори саме в інтересах сім`ї. У свою чергу, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що кредитні договори були укладені позивачем в інтересах сім`ї та отримані за ними кошти були витрачені на її потреби. Посилання апелянта на те, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження укладення позивачем договорів не в інтересах сім`ї є підставою для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної інстанції зводяться виключно до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення. Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обґрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: