Постанова Київський апеляційний суд № 758/9276/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/14706/2023 Справа № 758/9276/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Диби О.В. в м. Київ 21 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Осоння Карпати» про захист прав споживачів, стягнення коштів та моральної шкоди, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, , в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, збільшивши розмір позовних вимог в квітні 2023 року, просив стягнути з ТзОВ «Осоння Карпати» на свою користь грошові кошти в розмірі 9400 грн., сплачені за договором готельного обслуговування, а також неустойку та 3 % річних від простроченої суми на момент ухвалення рішення, моральну шкоду 50000 грн., а також покласти на відповідача судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що 20 серпня 2022 року уклав з відповідачем договір проживання на дві особи з 30 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року в готелі «Osonnya Karpaty RESORT MEDICAL & SPA» за адресою Львівська область с. Ластівка вул. І.Франка 42-а . та цього ж дня сплатив 4700 грн. за 1 добу проживання з метою здійснення бронювання готелю для проживання до 02 вересня 2022 року включно. В той же день відповідач підтвердив попереднє бронювання та факт отримання оплати, вартість проживання за весь період склала 14100 грн., та позивач повинен був під час проживання до готелю оплатити решту 9400 грн. Вказані кошти були ним сплачені 30 серпня 2022 року при прибутті до готелю, отримано квитанцію. Після заповнення бланків на проживання позивачеві передали ключі від номеру, роздруківку без печаток та підписів інформації для гостей щодо проживання в готелі, яку позивач мав підписати та підписав після передачі коштів. Піднявшись до номеру та оглянувши його, ОСОБА_1 звернув увагу, що готельний номер не відповідає тому, що він фактично оплачував, а саме ліжко було замість двомісного - два одномісних ліжка, з роздільними матрацами, які були зсунуті. Після дзвінка на рецепцію готель не зміг усунути вказану невідповідність шляхом заміни ліжка на двомісне або матрацу на двомісний, лише запропонував змінити номер на інший, в якому буде ціле ліжко із двомісним ліжком. Так як вартість доплати не була прийнятною для позивача, він відмовився. Виявивши, що ліжко є непридатним для використання, позивач вирішив переїхати до іншого готелю. Про своє бажання він одразу попередив рецепцію готелю, пробувши в готелі менше двох годин. Рецепція повідомила, що кошти за попередньо оплачені дні вони повертати не будуть, пославшись на правила готелю. 31 серпня 2022 року, коли ОСОБА_1 виїжджав з готелю, він знову звернувся з проханням повернути кошти, адже навіть з правилами щодо неповернення грошових коштів його ознайомили лише після оформлення позивача до готелю та після внесення ним грошових коштів, але отримав відмову навіть після спілкування відповідача з поліцією. Під час виїзду позивачеві відмовились надати документ про передчасний виїзд, відмовились надати документ про прийняття кімнати та що готель не має жодних претензій щодо стану номеру. Зазначав, що до нього жодним чином не була донесена інформація щодо неможливості повернути грошові кошти у разі передчасного виїзду з готелю, на сайті відповідача не відображені відомості, який саме суб`єкт господарювання надає послуги та ким встановлюються правила, з якими має погодитись чи відмовитись позивач, і що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Вказував, що відповідач свою відмову повернути грошові кошти за ненадані послуги із проживання аргументував лише роздруківкою, яку називає правилами проживання в готелі. В той же час, роздруківка не надає жодної альтернативи вибору позивачеві, коли надані послуги не відповідають заявленим. Крім того, позивач рівно за добу попередив адміністратора готелю про бажання відмовитись від договору проживання у зв`язку з неможливістю готелю надати позивачеві двоспальне ліжко. У вказаній роздруківці, як і на сайті відповідача, всі положення щодо проживання та бронювання номерів у готелі покладається на позивача лише в частині обов`язків, не надаючи ніяких гарантій та прав, але за відповідачем закріплені гарантії та повноваження. Посилався на ч. 1 ст. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недопущення включання в договори із споживачем умов, які є несправедливими, ст. 627, 639, 651, 653, 907 ЦК України, ч. 5 ст. 22 Закону України «Про туризм», п.п. 3.1, 1.3, 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16 березня 2004 року. Вважав, що позивач мав право на розірвання договору про надання готельних послуг в будь-який час без посилань на поважність причин. В зв`язку з тим, що право позивача на розірвання договору прямо передбачено Правилами, він не скористався готельними послугами в період з 31 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року в розумінні Правил, сплачені ним грошові кошти повинні бути повернуті відповідачем, а тому вимога про повернення сплачених коштів, пені і 3 % річних підлягає задоволенню. Крім того, діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у сильних переживаннях, хвилюваннях, приступах паніки через фактично скасовані вихідні зі своєю дівчиною, яку позивач запросив на відпочинок з нагоди святкування важливої дати; необхідністю спілкування з поліцією з метою фіксації порушення своїх прав, замість відпочинку; незапланованим скасуванням свого відпочинку та відсутністю самого відпочинку в цілому, адже в зв`язку з відсутністю коштів на сплату за проживання в іншому готелі позивач був вимушений повернутися додому; отримання великої кількості дзвінків від власника, юриста, керівника служби безпеки готелю, які телефонували з погрозами щодо даної ситуації; необхідністю звернення до суду з метою захисту своїх прав та їх відновлення. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року в позові відмовлено. Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відзив на позовну заяву відповідача подано адвокатом без належного підтвердження повноважень на представництво, що є порушенням ч. 6 ст. 178 ЦПК України. Як вбачається з поданих до суду документів, адвокат Козів І.Ю. не наділений правом підписувати в інтересах відповідача будь-які процесуальні документи, умовами договору про надання правової допомоги таке право не передавалося і обов`язку щодо підписання не містилося. Зазначав, що при розгляді справи судом першої інстанції не досліджувались докази на стадії дослідження, суд тільки перерахував наявні докази в матеріалах справи, їх зміст не досліджувався, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає матеріалам справи. Повторно викладав обставини, зазначені в позовній заяві, з посиланням на наведені в позові норми матеріального права. Вказував, що відповідачем включено до Правил проживання умову щодо надання виконавцю послуг права не повертати споживачу гроші за неотримані послуги, яка є несправедливою, а тому не може бути застосована у вказаних правовідносинах. Від відповідача ТзОВ «Осоння Карпати» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн. Обґрунтовуючи відзив, посилався на те, що посилання позивача як на підставу скасування судового рішення про відсутність повноважень представника є суб`єктивним і довільним трактуванням закону, і ці посилання не можуть об`єктивно вказувати на порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Пояснював, що позивач в судовому засіданні підтвердив, що здійснив заселення у відповідний готельний номер, з відеозапису вбачається, що позивач ознайомлювався під розписку з правилами і умовами заселення та проживання в готелі. Дані правила, з якими розміщено позивача при заселенні, наявні на офіційному сайті готельного комплексу і наявні у вільному доступі будь-якій особі, яка бажає отримати інформацію про обсяг та умови готельних послуг, що надаються споживачам. Відповідачем долучено разом з письмовими поясненнями друковані тексти правил заселення та перебування в готелі, в тому числі умови про порядок бронювання номерів та виселення, які позивачем не спростовані. Вказував, що позивач, як це передбачено умовами бронювання, здійснив попереднє бронювання кімнати № НОМЕР_1, оплативши за таке бронювання кошти. Відтак, позивачем було оплачено кімнату (номер) класу напівлюкс, яка включає два односпальних ліжка. На сайті ТзОВ «Осоння Карпати» можна детально ознайомитись з умовами готельних номерів відповідного класу, де кімната № НОМЕР_1 відповідає саме класу напівлюкс. 30 серпня 2022 року позивач при заселенні в кімнату був ознайомлений з правилами перебування в готельному комплексі, правилами користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг. Очевидно, що позивач розумів, що ним здійснено оплату за проживання в кімнаті № НОМЕР_1 класу напівлюкс, який не передбачає наявність в кімнаті двоспального ліжка. Наявність такого ліжка передбачено в категорії номерів преміум, вартість якого на 30 % вища від суми коштів, які оплачено позивачем, і на 30 серпня 2022 року дана категорія кімнат була зайнята іншими клієнтами. Тому без бронювання і оплати номеру преміум надання позивачу двоспального ліжка було неможливим. Готельний комплекс, належний відповідачу, не має категорії за зірками, тому твердження позивача про обов`язкову наявність двоспального ліжка у відповідному номері є надуманими і необґрунтованими. Звертав увагу, що позивач після заселення користувався всіма послугами готелю, і тільки на наступний день після заселення почав усно та необґрунтовано вимагати надання йому двоспального ліжка. Наголошував, що на сайті ТзОВ «Осоння Карпати» розміщено інформацію про умови бронювання, скасування бронювання і оплати готельних кімнат (номерів), внутрішні правила проживання в готелі, згідно яких при скасуванні бронювання менше ніж за 10 днів до дати поселення передоплата не повертається, і при завчасному виїзді кошти за невикористані доби не повертаються. Вказував, що позивач повністю оплатив кошти за номер, отримав про нього повну інформацію, заселився в кімнату, ацептувавши пропозицію ТзОВ «Осоння Карпати» і умови проживання в готелі та погодився з істотними умовами договору про надання послуг, тому між сторонами укладено договір про надання готельних послуг, факт укладення якого позивач не оспорював. Відповідач повністю виконав свої зобов`язання перед позивачем, не допустив порушення закону та умов договору, оскільки надав готельний номер із тим об`ємом послуг, який був передбачений та погоджений сторонами. Заселення позивача в номер відбулось без будь-яких зауважень. Повідомляв, що детальний розрахунок та обсяг наданих правничих послуг буде надано суду в установлені законом строки. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про захист прав споживачів, стягнення коштів та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач розумів та погодився з умовами бронювання та поселення в готелі, інформацію стосовно наданих готельних послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» отримав, що засвідчив підписом у інформаційному листі та анкеті посилення, всі готельні послуги, обумовлені домовленістю сторін, позивачу були надані, при цьому доказів того, що позивач спочатку здійснив доплату за послуги готелю, а лише потім ознайомився з інформацією для гостя, матеріали справи не містять, як і доказів того, що позивача було введено в оману та вчинено щодо нього шахрайські дії. Також позивачем не надано доказів спричинення йому моральних страждань та наявності в цьому вини відповідача. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як встановлено судом, 20 серпня 2022 року ОСОБА_1 в телефонному режимі здійснено бронювання та оплату бронювання готельного номеру шляхом переказу коштів на рахунок ТзОВ «Осоння Карпати» в розмірі 4700 грн. (а. с. 19 т. 1). 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 заповнено анкету поселення в номері НОМЕР_1 готельного комплексу «Осоння Карпати», яку підписано ОСОБА_1 та адміністратором готелю. Вказано дати проживання з 30 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року, зазначено, що разом з гостем буде проживати ОСОБА_2 (а. с. 132 т. 1). На а. с. 28 - 29, 121 - 122 т. 1 знаходиться примірник інформації для гостя готельного комплексу з лікувально-оздоровчими функціями «Осоння Карпати», підписаної ОСОБА_1 , згідно п. 3, 19 якої, в разі виїзду раніше запланованого терміну оплачені кошти не повертаються. У разі виникнення зауважень щодо стану номеру, необхідно повідомити адміністратора готелю протягом 1 години від моменту поселення в номер, за відсутності звернення номер вважається прийнятим гостем до користування без зауважень. Згідно квитанції за рахунком № 235838 від 30 серпня 2022 року, 14:00, ОСОБА_1 сплачено на рахунок готельного комплексу «Осоння» ТзОВ «Осоння Карпати» залишок суми проживання 9400 грн. від загальної вартості 14100 грн. за проживання в готельному комплексі, категорія: напівлюкс, кімната: НОМЕР_1, гостей: 2, тариф: повний пансіон, дата заїзду: 30 серпня 2022 року 14:00, дата виїзду: 02 вересня 2022 року 12:00 (а. с. 26). На а. с. 116 - 120 т. 1 знаходиться копія Внутрішніх Правил Проживання готельного комплексу «Осоння Карпати», згідно розділу 1 «Загальні положення», вказані Правила розроблені на основі чинного законодавства України, наказів Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики Державної туристичної адміністрації України, Кабінету Міністрів України і з урахуванням вимог ради Міжнародної готельної асоціації. Згідно п. 7 розділу ІІ «Порядок проживання в готелі» при поселенні необхідно ознайомитись з комплектацією номера, у випадку виявлення недоліків - звернутися на рецепцію до адміністратора. Згідно п. 2, 2.3 розділу ІІІ «Порядок бронювання, оформлення проживання і оплати послуг у готельно-оздоровчому комплексі», для гарантованого бронювання номера в готелі здійснюється передоплата у розмірі 1 доби проживання у звичайний сезон. Гість може анулювати бронювання в готелі без штрафних санкцій за 15 днів до дати заїзду. Згідно п. 1 - 4 п. 2.4 «Штрафні санкції», при скасуванні бронювання у термін від 14 до 10 днів включно до дати поселення, гостю повертається 25 % від внесеної суми передоплати. При скасуванні бронювання менше ніж за 10 днів до дати поселення передоплата не повертається. При проживанні в готелі менше однієї доби плата стягується в розмірі повної вартості доби проживання. При завчасному виїзді кошти за невикористані доби не повертаються. На а. с. 131 т. 1 знаходиться флеш-накопичувач з відеозаписом розмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з працівниками рецепції ТзОВ «Осоння Карпати» 30 серпня 2022 року з 18:20 по 18:30, на які позивач повідомляє про свій намір виїхати з готелю наступного дня, оскільки його не влаштовує якість ліжка, і вимагає повернути йому сплачені за проживання кошти. На а. с. 124 - 126 т. 1 знаходиться копія відповіді т.в.о. директора ТзОВ «Осоння Карпати» від 22 вересня 2022 року на адвокатський запит, якою повідомлено, що 20 серпня 2022 року в телефонному режимі ОСОБА_1 дійсно забронював номер, під час здійснення бронювання ОСОБА_1 був повідомлений, що з переліком номерів він може ознайомитися на інтернет-сайті. Ознайомившись з усіма варіантами номерів, ОСОБА_1 забронював номер, при цьому жодних застережень щодо виду ліжка не вказував. 30 серпня 2022 року приблизно о 15:00 ОСОБА_1 прибув на рецепцію ГВК «Осоння Карпати» разом з ОСОБА_2 . В подальшому відбувалась стандартна процедура поселення гостей, під час якої ОСОБА_1 був ознайомлений з правилами проживання в готелі, після чого ОСОБА_1 заповнив анкету гостя та підписав інформаційну картку, в якій під п. 3 вказано, що в разі виїзду раніше запланованого терміну оплачені кошти не повертаються. В подальшому, приблизно о 18:21 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 підійшли на рецепцію та повідомили, що будуть виїжджати з готелю в зв`язку з тим, що їм не підходить ліжко, та побажали, щоб їм повернули кошти, оплачені за проживання, на що адміністратор готелю повідомила останнім, що відповідно до Правил проживання, встановлені відповідні терміни, коли кошти можуть бути повернуті та за що, конкретно у їх випадку кошти поверненню не підлягають. Почувши це, ОСОБА_1 почав нецензурно висловлюватися в сторону адміністратора та зухвало себе поводити. В подальшому, 31 серпня 2022 року приблизно о 11:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виселилися з готелю та виїхали у невідомому напрямку. 31 серпня 2022 року адміністратор «Осоння» ТзОВ «Осоння Карпати» ОСОБА_3 надала пояснення поліцейському відділення поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, згідно яких 30 серпня гість ОСОБА_1 о 15:12 поселився в готель Osonnya Karpaty RESORT MEDICAL & SPA, на момент поселення надав документи у вигляді паспорта, що засвідчує особу гостя, а також підписав та власноручно заповнив анкету поселення та інформаційний лист (карту), де гість ОСОБА_1 погоджується з вищезазначеними правилами готелю. Гостю було надано всі послуги з розміщення та надання послуг, що входять у вартість проживання (а. с. 127 т. 1). Згідно листа відділення поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 23 вересня 2022 року у відповідь на адвокатський запит, повідомлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звертався до відділення з письмовою заявою з приводу неповернення грошових коштів готелем «Осоння Карпат»; проведеною перевіркою встановлено, що факт, викладений в письмовій заяві, знайшов своє підтвердження, однак в даному випадку відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, але наявні цивільно-правові відносини, які вирішуються в судовому порядку, тому прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення (а. с. 53 т. 1). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 22 Закону України «Про туризм» за договором на готельне обслуговування одна сторона (суб`єкт господарювання, що надає послуги з тимчасового розміщення) зобов`язується за дорученням іншої сторони (споживача) надати послуги з тимчасового розміщення у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов`язаних з тимчасовим розміщенням, а споживач зобов`язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов`язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу споживача, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю. До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми цивільного законодавства, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян. Суб`єкт господарювання, що надає послуги з тимчасового розміщення, зобов`язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і строк оплати послуг готелю та надати споживачу на його прохання інші пов`язані з договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів. Договір на готельне обслуговування укладається шляхом укладення письмового договору або шляхом прийняття суб`єктом господарювання, що надає послуги з тимчасового розміщення, заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження суб`єктом господарювання, що надає послуги з тимчасового розміщення, про прийняття замовлення та вказівки щодо можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу. Відповідно до п. 3.1 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16 березня 2004 року, готель має право укладати договір із замовником (споживачем) на бронювання номерів шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку, який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Відповідно до п. 3.2 Правил при бронюванні номера (місця) готель може запросити передплату за надання готельних послуг. Передплата враховується в оплату готельних послуг при остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із замовником договором. Відповідно до п. 3.6 Правил договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі: найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця - прізвище, ім`я по батькові, інформацію про державну реєстрацію); прізвище, ім`я та по батькові споживача; інформацію про номер (місце в номері), що надається; ціну номера (місця в номері); інші необхідні дані на розсуд готелю. Згідно п.п. 4.1, 4.2 Правил номер (місце) в готелі надається споживачу при пред`явленні паспорта або іншого документа, який засвідчує особу (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, та віза на право перебування в Україні (якщо інше не передбачено чинними двосторонніми угодами), свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, для військових - особове посвідчення або військовий квиток, посвідчення, яке видане за місцем роботи споживача, та ін.), і заповненні анкети встановленого центральним органом виконавчої влади з питань туризму зразка. Споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством. Згідно п. 5.4 Правил споживач при виявленні недоліків у наданій послузі, невідповідності послуги присвоєній категорії готелю має право за своїм вибором вимагати: усунення недоліків безоплатно та у визначений термін; відповідного зменшення ціни за надану послугу. Готель повинен ужити заходів щодо усунення недоліків наданої послуги протягом години з моменту пред`явлення споживачем відповідної вимоги. Споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг і відповідно до чинного законодавства вимагати повного відшкодування збитків, якщо готель в установлений термін не усунув недоліки. Гроші, сплачені споживачем за послуги, повертаються у день розірвання договору або в інший термін за домовленістю, але не пізніше ніж протягом 7 днів від дня пред`явлення відповідної вимоги. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 20 серпня 2022 року ТзОВ «Осоння Карпати» прийняло від позивача ОСОБА_1 заявку на бронювання номеру в готельному комплексі, після отримання повної інформації про номер категорії полулюкс позивач ОСОБА_1 та ТзОВ «Осоння Карпати» 30 серпня 2022 року оформили документи на проживання (позивач заповнив анкету на проживання та пройшов процедуру реєстрації), ОСОБА_1 повністю оплатив проживання в номері і заселився до номеру категорії полулюкс № НОМЕР_1, чим акцептував пропозицію відповідача, умови проживання в готелі і погодився з істотними умовами договору про надання послуг, які включають термін проживання, побутові умови проживання в номері, умови скасування бронювання та умови про завчасний виїзд із готельного номеру і повернення коштів, які оплачено за проживання в готелі, тому між сторонами укладено договір про надання готельних послуг. Факт укладення договору про надання готельних послуг позивач не спростовував, а натомість, наголошував на своєму праві розірвання договору надання послуг з поверненням коштів в зв`язку з невідповідністю умов проживання в готельному номері тим, які були ним оплачені (два зсунутих одномісних ліжка замість двомісного). Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що позивачем замовлялась послуга з проживання в готельному номері саме з двоспальним ліжком, навпаки, позивач заселився і до 31 серпня 2022 року користувався послугою проживання у відповідному номері, який було ним заброньовано і оплачено, чим він акцептував умови договору про надання готельних послуг без будь-яких зауважень, відтак доводи апеляційної скарги, що позивач не прожив у готелі жодного дня і готель не надав йому послуг, він не зобов`язаний їх оплачувати, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом. Крім того, апеляційний суд враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу, що до наданої відповідачем послуги відноситься підготовка номера до заселення, надання номеру для безпосереднього заселення та резервування цього номеру для позивача, що виключає використання цього номеру для проживання в ньому на час, який погоджено з позивачем при бронюванні і оплаті за номер. Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що його не було ознайомлено з правилами розміщення у готелі, зокрема, з неможливістю в подальшому повернути сплачені кошти у разі виїзду раніше запланованого терміну, а роздруківка з відповідною інформацією не містить жодних ідентифікуючих ознак як позивача, так і відповідача, і була видана позивачу вже після сплати коштів за проживання у повному обсязі. Перевіряючи вказані обставини, суд першої інстанції встановив, що позивач розумів та погодився з умовами бронювання та поселення у готелі, інформацію стосовно наданих готельних послуг в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів» отримав, про що свідчить його підпис у інформаційному листі та анкеті поселення, усі готельні послуги, обумовлені домовленістю сторін, позивачу були надані, в той час як доказів того, що позивач спочатку здійснив доплату за послуги готелю, а лише потім ознайомився із інформацією для гостя, матеріали справи не містять. Апеляційний суд відхиляє неспроможні доводи апеляційної скарги, що відповідач у відзиві посилається на роздруківку інформації для гостей щодо проживання в готелі, без печаток та підписів, яку начебто підписав позивач під час заселення в готель, з огляду на те, що копію цієї ж інформації для гостей, підписану ОСОБА_1 , ним долучено до позовної заяви (а. с. 28 - 29 т. 1), а в позові безпосередньо зазначається, що ОСОБА_1 при заселенні до готелю інформацію для гостей підписав (а. с. 2 т. 1). Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що до позивача жодним чином не була донесена інформація щодо неможливості повернути грошові кошти у разі передчасного виїзду з готелю, і що на сайті відповідача не відображені відомості, який саме суб`єкт господарювання надає послуги та ким саме встановлюються правила, з якими має погодитись чи відмовитись позивач. Судом першої інстанції вірно встановлено і не спростовується доводами апеляційної скарги, що доказів про те, що позивач, протягом години після заселення до номеру, як це передбачено п. 19 інформації для гостя готельного комплексу з лікувально-оздоровчими функціями «Осоння Карпати», підписаної ОСОБА_1 , звертався до адміністратора готелю із зауваженнями щодо стану номеру, матеріали справи не містять. За наведених обставин, номер вважається прийнятим гостем без зауважень. Крім того, в позові ОСОБА_1 посилався на факт шахрайства по відношенню до себе з боку відповідача, в зв`язку з чим ним було викликано працівників поліції. Апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивача було введено в оману та вчинено щодо нього шахрайські дії. Такі висновки узгоджуються з листом ВП № 1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 23 вересня 2022 року у відповідь на адвокатський запит, згідно якого 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звертався до відділення поліції з письмовою заявою з приводу неповернення грошових коштів готелем «Осоння Карпат»; проведеною перевіркою встановлено, що факт, викладений в письмовій заяві, знайшов своє підтвердження, однак в даному випадку відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, тому прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення. Судом першої інстанції правомірно звернуто увагу, що будь-яких клопотань щодо оспорювання підписання інформаційного листа, анкети поселення, витребування чи огляд доказів сторона позивача в ході розгляду справи не заявила. Доводи апеляційної скарги, що право споживача розірвати договір про надання послуг передбачене ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення коштів та відхиляються апеляційним судом, крім того, зазначене право позивача на розірвання договору не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Встановивши, що розірвання договору надання готельних послуг і завчасний виїзд ОСОБА_1 з готельного номеру відбулось не з вини відповідача, яким виконано свої зобов`язання за відповідним договором, надавши обумовлений з позивачем обсяг послуги з проживання в номері, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за проживання в готелі, з яким погоджується апеляційний суд і відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, з посиланням на ч. 7 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 5.4 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, про обов`язок відповідача повернути сплачені кошти за фактично непрожиті дні. Апеляційний суд відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 квітня 2013 року в справі № 6-1235св13, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апеляційний суд не приймає як безпідставні, доводи апеляційної скарги, з посиланням на ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що до спірних правовідносин не повинні були застосовуватися несправедливі умови щодо права виконавця послуг не повертати споживачу кошти за неотримані послуги, з огляду на те, що позивач при заселенні погодився з вказаними умовами неповернення коштів в разі виїзду раніше запланованого терміну, викладених у п. 3 інформації для гостя, та не оскаржував їх як несправедливі в межах даного позову. Оскільки судом першої інстанції не встановлено підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за проживання в розмірі 9400 грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та трьох відсотків річних як похідних вимог також було правомірно відмовлено, і в наведеній частині апеляційна скарга не містить аргументів на спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції вмотивовано відмовив у позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановив протиправності дій відповідача, спричинення позивачу моральних страждань та наявність вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, яка згідно позову, полягала в сильних переживаннях, хвилюванні, приступах паніки через фактично скасовані вихідні з близькою людиною, необхідності спілкування з поліцією з метою фіксації порушення своїх прав замість відпочинку, незапланованому скасуванні відпочинку та відсутністю самого відпочинку в цілому, отримання великої кількості дзвінків від осіб відповідача з погрозами щодо даної ситуації, необхідності звернення до суду з метою захисту своїх прав та їх відновлення. Доводів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. Також позивачем в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що адвокат Козій І.Ю. не був наділений правом підписувати в інтересах відповідача будь-які процесуальні документи, умовами договору про надання правової допомоги таке право не передавалося і обов`язку щодо підписання не містилося, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 62, 64 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання відзиву на позовну заяву) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Під час розгляду справи судом першої інстанції перевірено повноваження представника відповідача Козія І.Ю., який діяв на підставі оригіналу ордеру про надання правничої (правової) допомоги № 1157599, виданої адвокатським об`єднанням «ДЕ ЛЕКС» 21 березня 2023 року з застереженням, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а. с. 129 т. 1). Крім того, в матеріалах справи знаходиться копія договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 15 березня 2023 року, укладеного адвокатським об`єднанням «ДЕ ЛЕКС» та ТзОВ «Осоння Карпати», за умовами п. 1.1 якого, виконавець приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу, а саме представництво інтересів замовника у справі № 758/9276/22 за позовом ОСОБА_1 до замовника, правовий аналіз поданих замовником документів, підготовка відзиву на позов та письмових заяв, клопотань, пояснень, подання доказів, представництво інтересів замовника в суді першої інстанції, а також наявний акт наданих послуг, підписаний обома сторонами договору, та виписка по рахунку, з яких вбачається, що адвокатським об`єднанням були надані, а відповідачем ТзОВ «Осоння Карпати» - прийняті та оплачені юридичні (адвокатські) послуги. Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), де зазначено, що «ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України). Положенням частини п`ятої статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист». Вказані висновки підтримуються Верховним Судом і в подальшому, зокрема в постанові від 17 липня 2023 року в справі № 757/12885/20 (провадження № 61-10106св21). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо невідповідності дати договору даті, зазначеній в ордері про надання правничої (правової) допомоги № 1157599, а саме 17 березня 2023 року, як такі, що заявлені з формальних підстав і не спростовують того, що адвокат АО «ДЕ ЛЕКС» діяв як особа, уповноважена ТзОВ «Осоння Карпати» на представництво своїх інтересів в суді. Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не досліджувався зміст доказів, наявних в матеріалах справи, а саме правила проживання в готелі, публічної оферти відповідача, відповіді на адвокатський запит, правила бронювання, оскільки такі доводи спростовуються змістом мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, яке є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Повторне викладення в цій частині апеляційної скарги обставин, на які позивач посилався на підтвердження своїх вимог в позовній заяві, та норм матеріального права, без аргументів, що судом першої інстанції не було їх застосовано або застосовано норми матеріального права, що не підлягали застосуванню, не є саме по собі підставою для задоволення позову, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, фактично є переоцінкою доказів та зводиться до незгоди з законним та обґрунтованим судовим рішенням. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Апеляційний суд враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем повідомлялося про витрати на правничу допомогу, які він понесе при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 15000 грн., однак, оскільки на час прийняття постанови докази понесення таких витрат відповідачем не надані, питання щодо їх стягнення апеляційним судом не вирішується. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.