Постанова 4824 № 756/12184/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/12184/22 Головуючий у суді першої інстанції - Луценко О.М. Номер провадження № 22-ц/824/14476/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2022 року ПрАТ «СК «Провідна» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15 липня 2019 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ\6851449, згідно з яким позивач прийняв на себе обов`язок відшкодувати збитки, яких може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Mini Cooper», державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначено, що 06 серпня 2019 року о 02.50 год. по вул. Прозірна 20 в м. Києві сталась ДТП. Відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mini Cooper», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, під час руху не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Renault Duster» номерний знак НОМЕР_2 , «Citroen» номерний знак НОМЕР_3 , який від удару здійснив зіткнення з автомобілем «KIA Sportage» державний номерний знак НОМЕР_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Позивач вказує, що постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року та 29 серпня 2019 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124, та ч.1 ст.130 КУпАП. В позовній заяві зазначено, що згідно з умовами Полісу ОСЦПВВНТЗ №АМ/6851449, на підставі страхового акту №23002811018 від 21 жовтня 2019 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 , складає 87 131,50 грн. В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Провідна» відшкодувало власнику транспортного засобу RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 , витрати за пошкоджений автомобіль в сумі 87 131,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40419 від 30 жовтня 2019 року. Крім того, згідно з умовами Полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/6851449, на підставі страхового акту №1001/39/6387/Р від 24 лютого 2020 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб КІА SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_4 ,складає 76 574,64 грн. В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Провідна» відшкодувало власнику транспортного засобу КІА SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_4 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 76 574,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням №010007 від 13 березня 2020 року. Як зазначає позивач, свої договірні зобов`язання за вищевказаним договором страхування було ним виконано та сплачено суму страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 , в розмірі 87 131,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40419 від 30 жовтня 2019 року та суму страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту КІА SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_4 , в розмірі 76 574,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням №010007 від 13 березня 2020 року. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити розмір шкоди виплачений страховим відшкодуванням, що становить 162 706,14 грн. Посилаючись на викладені обставини, позивач ПрАТ «СК «Провідна» просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму відшкодування в розмірі 162 706,14 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Провідна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Провідна» відшкодування шкоди в розмірі 162 706 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів нанесення шкоди власнику автомобіля RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 . Вказано, що виплата була здійснена в інтересах Comite international de la Croix-Rouge. Вказано, що в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує право власності на автомобіль RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 . Доводами апеляційної скарги також є те, що право регресу позивача випливає з його ліцензійної діяльності по страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме зі ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказано, що це право як самостійний вид зобов`язання є елементом ліцензійної діяльності, а тому, на переконання апелянта, позивач втратив право на регрес з моменту анулювання ліцензії Національним банком України, тобто з 24 березня 2023 року. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Провідна» відмовити повністю. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2019 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6851449, згідно з яким позивач прийняв на себе обов`язок відшкодувати збитки, яких може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Mini Cooper», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.7). Відповідно до вказаного полісу розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить - 200 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. Розмір франшизи - 0,00 грн. 06 серпня 2019 року о 02.50 год. по вул.. Прозірна 20 в м. Києві сталась ДТП. Відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mini Cooper», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, під час руху не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Renault Duster» номерний знак НОМЕР_2 , «Citroen» номерний знак НОМЕР_3 , який від удару здійснив зіткнення з автомобілем «KIA Sportage» державний номерний знак НОМЕР_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року та 29 серпня 2019 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124, та ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10-12). Таким чином, районний суд встановив, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 06 серпня 2019 року за участю автомобіля марки «Mini Cooper», державний номерний знак НОМЕР_1 , «Renault Duster» номерний знак НОМЕР_2 , «Citroen» номерний знак НОМЕР_3 , та автомобілем «KIA Sportage» державний номерний знак НОМЕР_4 , є водій ОСОБА_1 . Крім того із постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення №761/32380/19 з урахування обставин викладених в постанові цього ж суду, у цій же справі від 30 листопада 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 вчинив вище вказані правопорушення, що призвели до пошкодження майна потерпілих перебуваючи за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду на встановлення вказаного стану відмовився. (а.с. 11,12). Також суд вказав, що згідно з умовами Полісу ОСЦПВВНТЗ №АМ/6851449, на підставі страхового акту №23002811018 від 21 жовтня 2019 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб RENAULT DUSTER, номерний знак. НОМЕР_5 , складає 87131,50 грн. В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Провідна» відшкодувало власнику транспортного засобу RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 , витрати за пошкоджений автомобіль в сумі 87 131,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40419 від 30 жовтня 2019 року. Крім того, згідно з умовами Полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/6851449, на підставі страхового акту №1001/39/6387/Р від 24 лютого 2020 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб КІА SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_4 ,складає 76 574,64 грн. В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Провідна» відшкодувало власнику транспортного засобу КІА SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_4 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 76 574,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням №010007 від 13 березня 2020 року. Оскільки позивач по справі виконав свої договірні зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування за пошкодження транспортних засобів ОСОБА_1 , то суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 у порядку регресу 162 706,17 грн, що є розміром шкоди виплаченої, як страхове відшкодування. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)). Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України. Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1). За нормами статті 3 даного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування); а також до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини та до особи, яка заподіяла шкоду навмисно. Регресом (з лат. «regressus» - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою. У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджено, що відповідача по справі ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, яке мало місце 06 серпня 2019 року й в результаті якого три транспортні засоби, не враховуючи автомобіль ОСОБА_1 , отримали механічні пошкодження. Також з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач по справі відмовився проходити огляд на стан сп`яніння після вчинення вказаного ДТП, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наданими копіями постанов Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року та 29 серпня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124, та ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10-12). Щодо посилання представника апелянта на те, що матеріали справи не містять доказів того, що було завдано шкоду власнику автомобіля RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 й матеріали справи не містять відомостей про власника вказаного автомобіля. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд встановив, що до позивача ПрАТ «СК «Провідна» звернувся ОСОБА_3 із повідомленням №281018 про дорожньо-транспортну пригоду від 09 серпня 2019 року, відповідно до якої повідомив про те, що автомобіль RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 був припаркованим за адресою вул. Прорізна, 22А, й автомобіль «Mini Cooper», державний номерний знак НОМЕР_1 вдарив його ліву передню частину. У вказаному повідомлення в графі «власник ТЗ» зазначено - Місія міжнародного комітету Червоного хреста в Україні, в графі «заявник юридична особа» - Місія міжнародного комітету Червоного хреста в Україні (а.с.19). Разом із вказаним повідомленням було надано також документи на автомобіль RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 , в яких зазначено назву власника - Comite international de la Croix-Rouge (а.с.20). Крім того, відповідно до платіжного доручення №40419 від 30 жовтня 2019 року позивач виплатив 87 131,50 грн саме на користь власника автомобіля RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 - Comite international de la Croix-Rouge (а.с.37). Факт завдання шкоду транспортному засобу RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_5 , також підтверджується Довідкою №3019219362792091 про дорожньо-транспортну пригоду, складену Управлінням патрульної поліції у місті Києві (а.с.8-9), а також складеною схемою місця ДТП від 06 серпня 2019 року (а.с.13), наданими фотографіями з місця пригоди (а.с.15-18). Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи. Щодо посилання апелянта на те, що позивач не мав правових підстав для пред`явлення позовних вимог про стягнення регресної вимоги з відшкодування виплаченого страхового відшкодування у зв`язку із анулюванням ліцензії позивача, то апеляційний суд звертає увагу, що відповідач посилається на обставини, які мали місце після того, як ПрАТ «СК «Провідна» звернулась до суду першої інстанції із даним позовом. Відповідно до вказаного рішення НБУ «Про анулювання Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПРОВІДНА» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг» ПрАТ «СК «Провідна» з 24 березня 2023 року втрачає право: 1) укладати договори (продовжувати строк діючих договорів) страхування; 2) укладати договори (вносити зміни до діючих договорів) страхування, які призводять до збільшення зобов`язань ПрАТ «СК «Провідна» перед клієнтами, включаючи договори перестрахування. Крім того, з відкритих баз даних (Єдиного державного реєстру юридичних осіб) апеляційний суд встановив, що позивач не перебуває в стані припинення й продовжує здійснювати свою діяльність, зокрема, продовжує виконувати свої зобов`язання за договорами страхування до закінчення строку їх дії, які були укладені до вказаного рішення НБУ. Оскільки позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 162 706 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв