Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1586/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/1586/23 Суддя І інстанції Сидоренко Д.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050018679 від 29.07.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років період роботи з 27.11.1985 року по 17.12.1985 року на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986 року по 31.03.1987 року на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987 року по 13.06.1989 року на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989 року по 01.11.1990 року на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994 року по 21.03.1995 року на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, який дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначивши ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 22.07.2022 року з дня подачі заяви про призначення пенсії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.07.2022 року №047050018679 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу за вислугу років ОСОБА_1 період роботи з 27.11.1985 року по 17.12.1985 року на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986 року по 31.03.1987 року на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987 року по 13.06.1989 року на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989 року по 01.11.1990 року на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994 року по 21.03.1995 року на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 року про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю прийнятого пенсійними органом рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років, з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу для призначення такого виду пенсії. Вказує на те, що спірні періоди роботи позивача, відносяться до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вказує на те, що чинним законодавством не передбачено взаємне зарахування періодів роботи за Списком №2 та стажу за вислугу років Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.07.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію головне управління Пенсійного фонду - України в Донецькій області, який був уповноважений розглянути подану позивачем заяву. Рішенням від 29.07.2022 року №047050018679 ГУ ПФУ в Донецькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. В рішенні від 29.07.2022 року №047050018679 зазначено зокрема наступне. Пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначено, що особам, які на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до п.а ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники локомотивних бригад і деякі категорії працівників, які безпосередньої займаються організацією перевезень і забезпечують безпеку руку на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, затвердженими постановою КМУ від 12.10.1992 №583, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і за наявності станом на 11.10.2017 року страхового стажу роботи - не менш 26 років 6 місяців, з них - не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Відповідно до норм статті 7 Закону №1788, пенсія за вислугу років працівникові призначається за умови, якщо він залишає роботу, яка дає право на цю пенсію. Згідно наданої трудової книжки № НОМЕР_1 , заявник працює на посаді машиніста тепловозу. Страховий стаж за наданими документами складає 33 роки 9 місяців 21 день, стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017 становить 11 років 7 місяців 16 днів. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України №1058. 12.01.2023 року адвокатом позивача направлено адвокатський запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив надати інформацію, яка періоди (роки) ОСОБА_1 не було зараховано до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, та з яких підстав. Листом від 19.01.2023 року №0400-010304-8/8715 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуло запит адвоката позивача від 12.01.2023 року та повідомило зокрема наступне. За наданими документами страховий стаж склав 33 роки 9 місяців 21 день (зарахований по 31.03.2022), стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, становить 11 років 7 місяців 16 днів. Пільговий стаж роботи на відповідних посадах підтверджено довідками від 01.06.2022 за №2/17-ОК, яку видано ПрАТ "Дніпровагонмаш" та від 18.07.2022 за №143-712, яку видано ПрАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ". До пільгового стажу враховані всі періоди, згідно вищевказаних довідок, а саме з 27.10.2004 та 13.05.2009, з 02.11.2009 по 02.07.2014, з 13.05.2015 по 10.10.2017. Оскільки на момент звернення за пенсією не має стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.07.2022 року №047050018679. Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах позивач звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Згідно пунктів 2, 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, Законом України №1788-XII передбачені пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років, при цьому призначаються такі пенсії за наявності трудового стажу. В свою чергу, відповідно до пункту "а" статті 55 Закону № 1788 (із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ), право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначався Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній робот. Згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, машиністи і помічники машиністів електровозів. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років враховано наступні періоди роботи: з 27.10.2004 по 13.05.2009, з 02.11.2009 по 02.07.2014, з 13.05.2015 по 10.10.2017 (пільговий стаж роботи на відповідних посадах підтверджено довідками від 01.06.2022 за №2/17-ОК, яку видано Приватним акціонерним товариством "Дніпровагонмаш" та від 18.07.2022 за №143712, яку видано Приватним акціонерним товариством "Камет-сталь"). Натомість, спірним в межах даної справи є незарахування до стажу роботи за вислугу років періодів роботи позивача з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції. Стосовно вказаних періодів суд зазначає наступне. Так, згідно роздруківки Форма РС-право, позивачу періоди роботи з 12.08.1986р. по 31.03.1987р., з 23.06.1987р. по 13.06.1989р., з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. зараховано до пільгового стажу за Списком №2. В свою чергу, відповідно до частини 6 статті 56 Закону України №1788-XII при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Поряд із тим, як вже зазначалось колегією суддів, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 55 Закону України №1788-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. В свою чергу, відповідно до п. «б» статті 13 Закону України №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Системно аналізуючи пункт «б» статті 13 Закону України №1788-XII та пункт «а» статті 55 Закону України №1788-XII, суд зазначає, що наведені у цих статтях роботи дають право на пенсію на аналогічних (більш пільгових) умовах. Оскільки у силу статті 56 Закону України №1788-XII передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років провадиться взаємне зарахування періодів роботи, то періоди роботи позивача за Списком №2, а саме: з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, є такими що включаються до спеціального стажу роботи, який надає право на пенсію за вислугу років. Колегія суддів враховує, що нормами Закону України №1058-IV не регулюється безпосередньо взаємне зарахування періодів роботи, передбачених Списком №2 і періодів роботи які дають право на пенсію за вислугою років. Проте, в силу вимог пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених саме Законом України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, застосування частини 6 статті 56 Закону України №1788-XII не суперечить у даному випадку нормам Закону України №1058-IV, у зв`язку з чим, у силу вимог пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1058-IV підлягає застосуванню до спірних правовідносин. На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області були відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 55 Закону України №1788-XII у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, оскільки з урахуванням періодів роботи позивача з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, позивач має більше ніж 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України №1788-XII. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 29.07.2022 року №047050018679 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту «а» статті 55 Закону України №1788-XII, як протиправне. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 25.07.2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник