Постанова 4852 № 160/25821/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25821/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року (суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/25821/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №262440028903 від 08.08.2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту а ст.54 Закону України Про пенсійне забезпечення з 01.08.2025 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідної вислуги років. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262440028903 від 08.08.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.54 Закону України Про пенсійне забезпечення з 01.08.2025 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує, що спірним рішенням позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії згідно ст. 55 Закону №1788-XII, оскільки у нього відсутній необхідний страховий стаж 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги положення п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, в редакції Закону №2148. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії на вислугу років відповідно до п.а ст.54 Закону України Про пенсійне забезпечення. 08.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025 року та рішенням за №262440028903 відмовило в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю необхідної вислуги років. Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 39 років, загальний стаж заявника 26 років 11 місяців 18 днів, а спеціальний 25 років. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Згідно з пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: - чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; - жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII. Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно п. 16 Закону розділу XV Прикінцеві положення №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Суд апеляційної інстанції враховує, що за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин, вказано: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV». Відтак, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, а також те, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії має загальний 26 років 11 місяців 18 днів, а спеціальний 25 років. на визначеній пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII роботі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова