Постанова 4857 № 380/22274/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22274/25 пров. № А/857/9598/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року (ухвалене головуючою-суддею Мричко Н.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2025 просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №134450025415 від 20.09.2025 про відмову їй в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991 та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону №1788, урахуванням рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019, з 12.09.2025. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ №134450025415 від 20.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону №1788 та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058, зобов`язано ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2025 та прийняти рішення щодо призначення їй пенсії, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності не менше 25 років спеціального стажу станом на 01.04.2015, або не менше 25 років 6 місяців станом на 01.01.2016, або не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 32 роки 05 місяців 26 днів, стаж на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 року становить працівники освіти 24 роки 08 місяців. До страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1988 по 19.06.1991 згідно диплому НОМЕР_1 від 19.06.1991, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи. Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 та пункту «е» статті 55 Закону №1788, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 20.09.2025 прийнято рішення №134450025415 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивачка 12.09.2025 звернулась до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788. За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, і таким органом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області. Рішенням №134450025415 від 20.09.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило у призначенні пенсії позивачці за вислугу років. Вважаючи оспорюване рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV. Крім того, суд врахував постанову Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №240/24/21, в якій суд зазначив, що обмеження зарахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права. Відтак, суд дійшов висновку, що не зарахування спеціального стажу позивачки, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років є протиправним. Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону №1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019 , з 12.09.2025 суд дійшов висновку, що така є передчасною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788 та Законом №1058, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до ст.51 Закону №1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Згідно ст.52 Закону №1788, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону. Згідно пункту 2-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788. Відповідно до пункту «e» статті 55 Закону №1788 (у редакції до 01.04.2015), працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон №213-VIII), який набрав чинності 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону №213-VIII викладено у наступній редакції: «працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років». При цьому, рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 положення, зокрема, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №911-VIII) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Конституційний Суд України в даному рішенні, серед іншого, зазначив, що на його думку, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-XII випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. З огляду на наведене оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України. Також, Конституційний Суд України зазначив, що мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Отже, з 04.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII слід застосовувати у редакції, що діяла до 01.04.2015. Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України). Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 за № 2-р/2017). Відтак, обмеження пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не Закону №1058-IV. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.11.2023 по справі №240/24/21. Таким чином, право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, мають особи, які станом на момент звернення до пенсійного органу мають спеціальний стаж роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 32 роки 05 місяців 26 днів, стаж на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить працівники освіти 24 роки 08 місяців. Матеріалами справи підтверджується наявність у позивачки 25 років 1 місяць 12 днів спеціального стажу, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не зарахування спеціального стажу позивачки, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років є протиправним. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов`язання ГУПФУ у Донецькій області, повторно розглянути заяву позивачки від 12.09.2025 та прийняти рішення щодо призначення пенсії з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року по справі №380/22274/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук