Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20943/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20943/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (суддя Сидоренко Д.В.) в справі № 160/20943/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області о/р 912160181624 від 03 серпня 2022 року в частині відмови переведення з 03 серпня 2022 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03 серпня 2022 року, врахувавши право позивача на надання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які має право та роз`яснення можливості оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так і за Законом України «Про державну службу», надавши ретельні розрахунки цих варіантів пенсії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області о/р 912160181624 від 03 серпня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2022 року, врахувавши при цьому право ОСОБА_1 на надання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які вона має право, та роз`яснення можливості оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і за Законом України "Про державну службу". В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Івано-Франківській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Звертає увагу, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій, передбачених цим законом, - виходячи з базової величини, якою є пенсія за віком, порядок обчислення якої встановлено статтею 27 цього закону. Й саме від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір такої пенсії має обчислюватися саме в розмірі пенсії за віком. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно скасовано рішення про відмову позивачу в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки відсутні підстави для розрахунку такого виду пенсії за нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позаяк цим законом питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі у випадку втрати годувальника, не врегульоване. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який працював на посаді судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та з 2004 року звільнений у відставку і отримував довічне грошове утримання. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області про відмову в здійсненні перерахунку №912160181624 від 11 січня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстави зменшення розміру пенсії. 03 серпня 2022 року позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка. Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 03 серпня 2022 року о/р НОМЕР_1 , відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника, оскільки розмір пенсії при переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника зменшується. 23 вересня 2022 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила перерахувати та призначити пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка, виходячи із даних довідки Б-С-244 від 28 квітня 2022 року про його суддівську винагороду в розмірі 28 192,00 грн. Листом від 25 жовтня 2022 року №32464-24725/С-01/8-0400/22 повідомлено, що Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про державну службу» пенсія у разі втрати годувальника не передбачена. Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді, мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та на час виходу у відставку набув право на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723-ХІІ), вважав, що його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні, має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII. Оскільки відсутні докази того, що відповідачем роз`яснювалася позивачу можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так і за Законом №3723-ХІІ, а також докази інформування позивача про те, чи мав суддя у відставці ОСОБА_2 право на пенсію за віком на підставі Закону №3723-ХІІ, а якщо мав, то який її розмір і чому її не було взято відповідачем для розрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а відповідач, приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, посилався на Закон України «Про загальнообов`язкове державне страхування», проте доказів того, що у поданій позивачем заяві на перерахунок/переведення пенсії по втраті годувальника від 03 серпня 2022 року вона посилалась на вказану норму Закону відповідачем не надано, відповідач не зазначив, чи мав суддя у відставці ОСОБА_2 право на пенсію за віком на підставі Закону №3723-ХІІ, а якщо мав, то який її розмір і чому її не було взято відповідачем для розрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії від 03 серпня 2022 року о/р 912160181624 про відмову позивачу в переведенні на пенсію по втраті годувальника є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який працював на посаді судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. З 2004 року ОСОБА_2 звільнений у відставку з посади судді, отримував щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 03 серпня 2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка. Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 03 серпня 2022 року о/р НОМЕР_1 відмовлено в переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника, оскільки розмір пенсії при переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника зменшується. Позивач 23 вересня 2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила перерахувати та призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника, застосувавши при обчисленні пенсії розмір суддівської винагороди померлого чоловіка ОСОБА_2 , зазначений у довідці Б-С-244 від 28 квітня 2022 року. Листом від 25 жовтня 2022 року №32464-24725/С-01/8-0400/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про державну службу» пенсія у разі втрати годувальника не передбачена. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1402-VIII) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у частинах першої та другої статті 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до частини першої статті 144 Закону № 1402-VIII суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Разом з тим, Закон № 1402-VIII не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті. Відтак, Закон № 1402-VIII не містить приписів щодо гарантій членів сім`ї судді на пенсійне забезпечення у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника. За положеннями частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На час виходу у відставку судді ОСОБА_2 (2004 рік) статус суддів визначався Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, частиною четвертою статті 43 якого передбачалося, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пункти 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частинами дванадцятою та тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника. Верховним Судом в постанові від 09 листопада 2018 року в справі №236/3193/16-а, в постанові від 22 травня 2022 року в справі № 409/2218/17 сформульована позиція щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати судді. В приведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частини десятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом, зазначивши, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно із Законом № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20 також зробив висновок, що частину першу статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, або (2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року. Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , чоловік позивача, працював на посаді судді більше 20 років. Відтак, оскільки чоловік позивача, перебуваючи на посаді судді (стаж, на якій підлягає зарахуванню до державної служби) більше 20 років, помер, то його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачем), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII та, відповідно, про протиправність рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області о/р 912160181624 від 03 серпня 2022 року. Також, зважаючи на доведеність права позивача на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а відповідач, приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, виходив виключно з приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не врахувавши право позивача на пенсію за Законом № 3723-ХІІ, суд також погоджує обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2022 року, врахувавши право особи на надання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які вона має право, та роз`яснення можливості оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так і за Законом України «Про державну службу». При цьому суд враховує, що пункт 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) встановлює, що при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії. Отже, саме Пенсійний фонд та його територіальні органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір. Належне виконання цього обов`язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. Тобто орган Пенсійного фонду повинен був роз`яснити позивачу можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так і за Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Доводи апелянта фактично зводяться до правомірності рішення, що оскаржується, позаяк за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника має обчислюватися саме в розмір пенсії за віком, та спростовані приведеними вище висновками суду. Аргумент апелянта про відсутність підстав для розрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд відхиляє через те, що судом першої інстанції не робились такі висновки. Також суд відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах в справах №№ 676/6529/15-а, 523/13150/16-а, 236/3193/16-а, 667/1568/16, позаяк висновки суду першої інстанції, як й висновки суду, викладені в цій постанові, ґрунтуються на актуальній правовій позиції Верховного Суду зі спірного питання. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року в справі № 160/20943/22 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року в справі № 160/20943/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 26 липня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 26 липня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко