Постанова 4854 № 420/9478/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9478/21 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравця О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 07 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050187313 від 23.03.2021 року «Про відмову у переведенні пенсії»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII з 25 червня 2020 року в розмірі 70% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно з довідкою від 17.03.2021 року №06-34/15/2021, виданою Одеським апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум пенсій. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що перебувала на утриманні свого чоловіка. 02.08.2005 року досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та є пенсіонером за віком, тобто є непрацездатною, а тому має право на отримання пенсії по втраті годувальника у зв`язку зі смертю чоловіка, який був суддею у відставці. ГУ ПФУ в Одеській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що на момент смерті ОСОБА_2 чолові позивачки не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а був звільнений з посади судді та з військової служби 01.04.2008 року. Також, відповідач звертає увагу, що Законом №1402 не визначено право та умови призначення членам сім`ї померлого судді у відставці пенсії за померлого суддю на умовах призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовної заяви. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначила, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач зверталась по відповідача із заявою про переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в той час як ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою, у відповідності до приписів Закону України "Про державну службу". ГУ ПФУ в Одеській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 01.04.2018 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року. ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , виданим Будинком одруження виконавчого комітету міської ради народних депутатів трудящих міста Жданов Донецької області 11.07.1970 року (а.с.14). ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та отримував довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (а.с.16). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25.06.2020 року, актовий запис №6298 (а.с.15). 15 березня 2021 року ОСОБА_1 за її згодою було переведено на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року. 22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Одеській області із заявою про переведення із пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.12). 23 березня 2021 року рішенням № 951050187313 позивачу відмовлено задоволенні її заяви про переведення із пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» з посиланням на те, що на момент смерті чоловік позивачки не працював, був звільнений з посади судді та з військової служби 01.04.2008 року (а.с.20). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а був звільнений з посади судді та з військової служби 01.04.2008 року. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року не визначено право на умови призначення членам сім`ї померлого судді у відставці пенсії за померлого суддю на умовах призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про державну службу». Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого судді у відставці відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII 3723-XII від 16 грудня 1993 року. Посилаючи на висновок Верховного Суду по справі № 236/3193/16-в від 09.11.2018 року, позивач вважає, що після смерті свого чоловіка, який отримував довічне грошове утримання судді у відставці, в неї виникло право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до приписів ст. 37 Закону №3723-XII. Так, дійсно, під час обставин справи, які досліджувались по справі № 236/3193/16-а, була чинною частина перша статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI, яка мала назву "Пенсія або щомісячне довічне утримання судді у відставці", відповідно до приписів якої, судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII внесено зміни, зокрема Закон № 2453-VI викладено в новій редакції, в якій статті "Пенсія або щомісячне довічне утримання судді у відставці" присвоєно № 141 та редакція частини першої якої все ще передбачала, що судді який вийшов у відставку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Разом з тим, з 01 травня 2016 року набули чинності зміни, внесені Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII, відповідно до яких ч.1 ст.141 Закону № 2453-VI викладено в наступній редакції: Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання, пенсія за Законом «Про державну службу» № 3723-XII йому не призначалась. Станом на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, у пенсійного органу були відсутні законодавчі підстави для такого переведення. Розділом X Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено статус судді у відставці. Згідно з ч.1 ст. 142 цього Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Згідно ч. 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Судом першої інстанції вірно зазначено, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, у тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ані Законом №2862-XII «Про статус суддів», на підставі якого ОСОБА_2 призначалось довічне грошове утримання, ані Законом №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів», який є чинним на момент звернення позивачки з відповідною заявою. Позивач вважає, що п.10 та п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII надають їй право на призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до приписів ст.37 Закону № 3723-XII, з посиланням на позицію ВС, яка викладена в постанові по справі № 236/3193/16-а від 09.11.2018 року. Так, відповідно до п.10 та п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п.10). Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п.12). Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові по зразковій справі № 822/524/18 від 13 лютого 2019 року, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії є дотримання сукупності вимог, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Водночас право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII пов`язане лише зі стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Посада судді не віднесена до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу". Більш того, п.12 ч.3 ст.5 Закону № 889-VIII чітко визначено, що дія цього Закону не поширюється на суддів. З наведеного вбачається, що до пенсії позивача по втраті годувальника неможливо застосувати положення пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не має законних підстав для призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону 3723-XII. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Отже, позивач має право на перехід, за своїм бажанням і в порядку, що визначений законом, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, як непрацездатний член сім`ї померлого годувальника, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування та яка сама одержувала пенсію (за віком). Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, розмір такої пенсії є меншим, ніж отримувала позивач (1762 грн замість 2472,88 грн)(а.с.136-139). Судова колегія вважає за важливе звернути увагу позивача, що ухвалою Верховного Суду у справі № 440/7341/20 від 15 липня 2021 року, вирішуючи питання правомірності відмови пенсійного органу щодо обрахунку пенсії по втраті годувальника, призначеного відповідно до Закону № 1058-IV, у розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вирішив передати справу на розгляд палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Верховний Суд в наведеній ухвалі зазначив, що вирішуючи такі справи раніше, ВС керувався тим, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. Проте, зазначена правова позиція фактично позбавляє позивача та інших утриманців судді у відставці, конституційного права на соціальний захист. За існуючого підходу право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника мають лише і виключно особи, які перебували на утриманні судді-годувальника, що отримував пенсію за віком. Це означає, що якщо годувальник отримував хоч і аналогічний вид забезпечення, який, проте, не називається «пенсією за віком», його утриманці повністю позбавлені права на соціальний захист у вигляді пенсії у зв`язку із втратою годувальника. На думку колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду, в разі відступу від попередньої позиції ВС, рішення у цій справі може вплинути на розмір пенсії позивача по втраті годувальника, якщо вона в подальшому буде отримувати таку пенсії за приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, що наразі не є предметом спору по даній справі. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 червня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий Н.В.Вербицька Суддя О.В.Джабурія Суддя О.О.Кравець