Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/11221/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/11221/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 20 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» згідно поданої заяви від 07.04.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2023 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та перевести ОСОБА_1 з 07.04.2023 на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», здійснивши перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, згідно вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка працювала на посаді судді Крижопільського районного суду Вінницької області, та з 04.02.2023 була звільнена у відставку і з того часу отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.12.2022. 07.04.2023 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з урахуванням відомостей про заробітну плату за померлу дружину ОСОБА_2 , зазначених в довідці Територіального управління ДСА в Вінницькій області від 21.03.2023 №4-35/0113. До поданої заяви позивач долучив нотаріально завірені копії наступних документів: копії свого паспорта та ідентифікаційного номера платника податків, копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про смерть, витяг № 1655 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб на момент смерті годувальника, довідку №1656 від 30.03.2023 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 до дня смерті, довідку ТУ ДСА в Вінницькій області від 21.03.2023 №4-35/0113. За результатами розгляду поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 09.05.2023 № 0200-0210-8/46049 повідомило, що пенсії по втраті годувальника не призначаються відповідно до норм Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» . Також цим листом роз`яснено позивачу порядок звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення з одного виду пенсій на інший у відповідності до положень Порядку №22-1. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви та не переведення його на пенсію по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї, серед визначених, вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону N 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Як слідує із матеріалів справи, спірним у даній справі є питання про право позивача на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника - судді, що перебував у відставці. Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" N 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон N 1402-VIII) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у частинах першої та другої статті 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до частини першої статті 144 Закону N 1402-VIII суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Разом з тим, Закон N 1402-VIII не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті. Відтак, Закон N 1402-VIII не містить приписів щодо гарантій членів сім`ї судді на пенсійне забезпечення у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника. За положеннями частини першої статті 142 Закону N 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Судом встановлено, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , на час виходу у відставку (лютий 2016 року) стаж роботи останньої на посаді судді, який надавав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання становив 22 роки 10 місяців 11 днів. Так, на час виходу ОСОБА_2 у відставку та призначення їй довічного грошового утримання (лютий 2016 року) статус суддів визначався Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ. Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 141 цього Закону (в редакції на час призначення ОСОБА_2 довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" N 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пункти 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII визначають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з частиною 1 статті 37 Закону N 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону N 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Отже, за наявності умов, передбачених Законом України "Про державну службу" - стажу державної служби у годувальника позивача - судді, що перебував у відставці, позивач має право на таку пенсію. Верховним Судом в постанові від 09 листопада 2018 року в справі N 236/3193/16-а, в постанові від 22 травня 2022 року в справі N 409/2218/17 сформульована позиція щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону N 3723-XII у розмірі 70 % від заробітної плати судді. В приведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частини десятої статті 37 Закону N 3723-XII, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом, зазначивши, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно із Законом N 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року у справі N 440/7341/20 також зробив висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" N 3723-XII від 16 грудня 1993 року, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" N 3723-XII від 16 грудня 1993 року, або (2) 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09 липня 2003 року. Відповідно до частини другої статті 46 Закону N 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів. Із наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 судом встановлено, що остання перебувала на посаді судді Крижопільського районного суду Вінницької області з 29.03.1993 по 10.02.2016. Відповідно, наявний та підтверджений пенсійним органом страховий стаж судді становить 22 роки 10 місяців 12 днів. Таким чином станом на 01.05.2016 суддівський стаж (стаж державної служби) ОСОБА_2 становив понад 20 років, а тому після досягнення пенсійного віку остання зберігала право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII. Відтак, оскільки суддя у відставці ОСОБА_2 набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що після її смерті, її чоловік - ОСОБА_1 , як непрацездатний член сім`ї померлої дружини (годувальника), також набув право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону N 3723-XII. Підсумовуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідач не визнає право позивача на призначення пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону N 3723-XII та, як встановлено судом, не забезпечує можливість подання відповідної заяви, колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що для ефективного захисту прав позивача у спірній ситуації необхідно зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2023 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону N 3723-XII та перевести позивача на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону N 3723-XII, здійснивши перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 07 квітня 2023 року. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині задоволених позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.