Постанова 4803 № 215/1420/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6078/23 Справа № 215/1420/21 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 215/1420/21 провадження № 22-ц/803/6078/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Держава Україна в особі начальника Тернівського відділення Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, відповідач Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 215/1420/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі начальника Тернівського відділення Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року (суддя Коноваленко М.І.), ухваленого в приміщенні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повне рішення суду складено 27 квітня 2023 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він звертався з заявою від 19.04.19 вх. С-27 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В., яка не була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян». За захистом своїх прав він звернувся до суду, який визнав протиправною бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. щодо нерозгляду його заяви від 19.04.19. Вказує, що протиправною бездіяльністю відповідача його здоров`я спричинено значної шкоди, оскільки весь період намагання поновити свої порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконна бездіяльність відповідача завдала йому моральної шкоди, що проявилось в переживаннях, пов`язаний з невиконанням рішення суду у передбачені законом строки. Зазначає, що він до цього часу не отримав від відповідача рішення, постанови, тобто правових актів на його заяву від 19.04.19 вх. С-27. Враховуючи вищевказане, просив стягнути за рахунок державного бюджету на свою користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди бездіяльністю начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. в розмірі 945 900,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів звернення до державного органу з рішенням суду, неналежного розгляду звернення та не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому душевних страждань, шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, а тому підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 160/12016/19 встановлена протиправна бездіяльність відповідача відповідно до умов здійснення ним владних функцій у сфері управління, а тому, на його думку, має настати цивільна відповідальність, а саме, сплата компенсації за спричинення моральної шкоди, що має виняткове значення для забезпечення гарантій, передбачених статтями 3, 21, 22, 56, 124 Конституції України. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача - Держави Україна в особі начальника Тернівського відділення ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник Державної казначейської служба України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року визнано протиправною бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. щодо не розгляду заяви (запиту) ОСОБА_1 від 19.04.2019 року вх.С-27 по суті звернення у встановлений законом строк. Зобов`язано начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 19.04.2019 за вх. № С-27 та надати на цю заяву (запит) обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів звернення до державного органу з рішенням суду, неналежного розгляду звернення та не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому душевних страждань, шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем. Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, інші правочини, юридичні факти. За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Норми частини першої статті 1167 ЦК України визначають: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральної шкоди. В свою чергу, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року не може бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є зокрема шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Крім того, апеляційний суд також виходить з того, що сам факт визнання протиправною бездіяльності начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області та зобов`язання відповідача розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 19.04.2019 року за вх. № С-27 і надати відповідь у відповідності до норм встановлених законом, є достатньою сатисфакцією для ОСОБА_2 , шляхом поновлення його прав, пов`язаних з розглядом начальником відділення поліції заяви (запиту) від 19.04.2019 року. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 215/4932/20 та постанові від 07 липня 2023 року у справі № 215/6798/20. За таких обставин, правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 з державного бюджету України 945 900,00 грн на відшкодування моральної шкоди, відсутні. В свою чергу, доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було засвідчено особу позивача і не забезпечено його присутність на засіданнях суду 09 березня 2023 року та 27 квітня 2023 року. Так, згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, судову повістку на засідання, призначене на 09 березня 2023 року, ОСОБА_1 отримав 14 лютого 2023 року, а на засідання, призначене на 27 квітня 2023 року, - 21 березня 2023 року (а.с. 145, 155). Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без його участі. Отже, судом першої інстанції була забезпечена можливість позивачу брати участь в судових засіданнях. Також безпідставними і такими, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, є доводи апеляційної скарги стосовно не розгляду клопотань позивача від 25 жовтня 2021 року та 09 березня 2023 року, оскільки зі змісту даних клопотань випливає, що позивачем вказувались вимоги щодо процесуальних питань пов`язаних з доведеністю обставин, на які посилається кожна сторона, та які встановлюються судом під час судового розгляду, та яким надається судом надається відповідна оцінка при ухваленні рішення у справі. В свою чергу, рішення суду є вмотивованим та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи. Правові підстави для розгляду зазначених клопотань позивача апеляційним судом також відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло