Постанова Донецький апеляційний суд № 219/9052/20

Єдиний унікальний номер 219/9052/20 Номер провадження 22-ц/804/2108/21 Єдиний унікальний номер 219/9052/20 Головуючий у 1 інстанції Худіна О.О. Номер провадження 22-ц/804/2108/21 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 12 жовтня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М. за участю секретаря Володовського Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №219/9052/20 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Комунального закладу «Бахмутський медичний фаховий коледж» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У вересні 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Поліщука Д.П., звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Бахмутський медичний фаховий коледж» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказувала, що згідно наказу № 294-к від 01 вересня 2014 року вона була зарахована на посаду викладача Артемівського медичного училища. Наказом № 35-к від 01 вересня 2016 року позивач була переведена на посаду методиста курсів підвищення кваліфікації, наказом № 308-к від 28 серпня 2017 року була звільнена з посади методиста підвищення кваліфікації та залишена на посаді викладача за зазначеним місцем роботи. Наказом № 325-к від 01 вересня 2020 року її було звільнено з посади викладача на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України з формулюванням «у зв`язку із вчиненням аморального проступку». Вказувала, що звільнення є незаконним, оскільки наказ про звільнення не містить жодних відомостей чи вказівок щодо фактів вчинення нею аморальних проступків, не відповідає вимогам закону. Припускає, що її звільнення пов`язано з неприязним відношенням керівника учбового закладу до неї. Вказує, що зі змісту спірного наказу вбачається, що 30 червня 2020 року до відома керівника КЗ «Бахмутський медичний коледж» було доведено, що в мережі Інтернет розміщено фото та відео матеріали еротико-порнографічного характеру особи зовнішньо схожої на позивача. Того ж дня, розгляд вказаного інциденту було винесено на позачергове засідання педагогічної ради, де рішенням ради було ухвалено вважати зміст фото та відеоматеріалів за участю позивача аморальним для викладача. Вона повідомляла, що 28 червня 2020 року вона встановила факт створення невстановленою особою від її імені «фейкової» сторінки в соціальній мережі «Інстаграм», в профілі якого розміщено її особисті фото, а також створені записи та коментарі, які пригнічують її честь і гідність. У зв`язку з чим вона звернулась до органів поліції з відповідною заявою. Наступного дня керівник установи звернувся з поданням до Голови профспілкового комітету Бахмутського медичного коледжу з пропозицією вирішити питання про надання згоди на розірвання трудового договору з викладачем ОСОБА_1 через вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічної діяльності. За результатами розгляду засідання профспілкового комітету Бахмутського медичного коледжу було постановлено, клопотати перед директором КЗ «Бахмутського медичного коледжу» Красножон Н.М. про можливість викладача ОСОБА_1 написати заяву про звільнення за власним бажанням. Вважає, що такі висновки профспілкового комітету свідчать про те, що виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, не надавав згоду на розірвання трудового договору з позивачем за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Просила визнати незаконним та скасувати наказ №325-к від 01 вересня 2020 року директора КЗ «Бахмутський медичний коледж» Красножон Н.М. «Про звільнення викладача ОСОБА_1 » на підставі п.3 ч.1 ст.КЗпП України. Поновити її на посаді викладача КЗ «Бахмутський медичний коледж» з 01 вересня 2020 року. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 9 119, 80 гривень за вирахуванням податків та інших платежів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до КЗ «Бахмутський медичний фаховий коледж» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Поліщук Д.П., посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, а також порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що оспорюваний наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 не містить відомостей щодо суті правопорушення, що є підставою для застосування до працівника стягнення у вигляді звільнення з займаної посади. Суд першої інстанції помилково в рішенні зазначає, що звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про протиправне розміщення в мережі Інтернет особистих фото та відеоматеріалів позивача було зафіксовано лише 04 липня 2020 року, що не відповідає дійсності. Також зазначає, що матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 , відповідно до протоколу №10 позачергового засідання педагогічної ради Бахмутського коледжу від 30 червня 2020 року, повідомила, що її особистий акант не санкціоновано відкрито сторонньою особою, яка отримала доступ до її приватних фото та без її дозволу розмістила цей матеріал на сторінці коледжу. В свою чергу запрошений на позачергове засідання ст.лейтенант поліції дільничний підтвердив факт подання позивачем заяви до правоохоронних органів. Вказує, що позивача було звільнено лише на підставі загальної оцінки, на що судом першої інстанції не звернуто уваги і жоден із наведених доводів не може бути підставою для звільнення працівника за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, передбачений п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Матеріалами справи не доведено яке саме діяння (дія або бездіяльність) вчинено позивачем, чи є це діяння протиправним та чи винувата ця особа у вчиненні такого діяння. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Поліщук Д.П., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , доводі, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. Подала заяву з проханням розглянути справу без її участі. В судовому засіданні адвокат Гуревич М.Г., який діє в інтересах відповідача КЗ «Бахмутський медичний фаховий коледж», просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно наказу № 294-к від 01 вересня 2014 року зарахована на посаду викладача Артемівського медичного училища. Наказом № 35-к від 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду методиста курсів підвищення кваліфікації. Наказом № 308-к від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади методиста підвищення кваліфікації та залишено на посаді викладача за зазначеним місцем роботи. (а.с. 8) Також судом встановлено, що 01 липня 2020 року директор КЗ «Бахмутський медичний коледж» Н.М. Красножон звернулась із поданням до голови профспілкового комітету з проханням розглянути та вирішити питання про надання згоди на розірвання трудового договору з викладачем ОСОБА_1 , яка виконує викладацькі та виховні функції, через вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічної діяльності. (а.с.12) Відповідно до протоколу № 10 позачергового засідання педагогічної ради Бахмутського медичного коледжу від 30 червня 2020 року, на засіданні якого була присутня позивач ОСОБА_1 , остання повідомила, що її особистий акаунт не санкціоновано відкрито сторонньою особою, яка отримала доступ до її приватних фото і відео та без її дозволу розмістила цей матеріал на сторінці коледжу. Вона вважає себе постраждалою в цій ситуації, тому подала заяву до Бахмутського відділу поліції. Запрошений викладачем дільничний ст. лейтенант Торичко підтвердив факт подання заяви. В результаті засідання ухвалили: вважати зміст даних фото і відео еротичного характеру за участю викладача ОСОБА_1 аморальним для викладача. (а.с.72-73) Відповідно до протоколу засідання комісії з питань службового розслідування від 03 липня 2020 року було ухвалено за підсумками службового розслідування вважати надані фото та відео за участю ОСОБА_1 аморальними для викладача. Порушити клопотання перед директором коледжу про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за її аморальну поведінку. (а.с.75-76) Відповідно до витягу з протоколу № 9 від 17 липня 2020 року засідання профспілкового комітету Бахмутського медичного коледжу було постановлено клопотати перед директором КЗ «Бахмутський МК» Красножон Н.М. про можливість викладача ОСОБА_1 написати заяву про звільнення за власним бажанням. (а.с.13) Відповідно до журналу реєстрації вхідної кореспонденції до КЗ «Бахмутський медичний фаховий коледж» від профспілкового комітету Первинної профспілкової організації КЗ «Бахмутський медичний фаховий коледж» рішення за наслідками розгляду подання директора КЗ «Бахмутський МФК» щодо надання згоди на розірвання трудового договору з викладачем ОСОБА_1 , яка виконує виховні функції, через вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічної діяльності до 27 квітня 2021 року не надходило. Відповідно до наказу № 325-к від 01 вересня 2020 року, виданого КЗ «Бахмутський медичний коледж», 30 червня 2020 року до відома керівника КЗ «Бахмутський медичний коледж» було доведено, що в мережі Інтернет розміщено фото та відео матеріали еротико-порнографічного характеру із зображенням та за участю викладача іноземної мови КЗ «Бахмутський медичний коледж» ОСОБА_1 , які мали необмежений доступ для широкого кола осіб, в тому числі для викладачів КЗ «Бахмутський медичний коледж», а також для студентів коледжу та їх батьків. Огляд вказаних фото та відео матеріалів підтвердив безпосередню участь у їх створенні ОСОБА_1 . Розгляд вказаного інциденту було винесено на позачергове засідання педагогічної ради, під час якого ОСОБА_1 пояснила, що вищезазначені фото та відео матеріали було розміщено в її особистому акаунті в мережі Інтернет, який було відкрито сторонньою особою, що отримала доступ до її приватних фото і відео без її дозволу розмістила цей матеріал на сторінці коледжу. Рішенням педагогічної ради від 30 червня 2020 року було ухвалено вважати зміст вищезазначених фото та відео еротичного характеру за участю викладача ОСОБА_1 аморальним для викладача. За результатами службового розслідування було ухвалено вважати фото та відео еротичного характеру за участю викладача ОСОБА_1 аморальним для викладача. Також у наказі зазначено, що на адресу КЗ «Бахмутський МК» надійшов ряд письмових звернень від батьків студенів, де вони порушують питання щодо подальшого перебування у складі педагогічного колективу викладача ОСОБА_1 у зв`язку з розміщенням в соціальній мережі «Інстаграм» фото та відео еротико-порнографічного характеру за участю викладача ОСОБА_1 , свідками чого стали батьки та більшість студентів. Також у зверненнях батьків звертається увага на застосування викладачем ОСОБА_1 нецензурної лексики та погроз на адресу студентів. Крім цього судом встановлено, що відповідно до наказів № 221-к від 16 червня 2020 року та № 253-к від 07 липня 2020 року, викладач ОСОБА_1 з 01 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року перебувала у основній відпустці, продовженій у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. (а.с. 79-82) Згідно доповідної викладача медичного коледжу ОСОБА_3 директору закладу, відповідно до якої: ОСОБА_3 є викладачем в КЗ «Бахмутський медичний коледж», а також є адміністратором соціальної мережі «Інстаграм» коледжу. Дана сторінка була створена у 2017 році та є молодіжним направленням у профорієнтаційній роботі коледжу та рекламною для абітурієнтів. Дана сторінка є доступною для студентів коледжу. У ніч з суботи 27 червня 2020 року на неділю 28 червня 2020 року невідома особа розмістила у соціальну мережу фотографії з викладачем коледжу ОСОБА_1 , де вона є оголеною, на фото стояла відмітка сайту коледжу та підписано ОСОБА_4 . А також було надіслано відеоролики еротико-порнографічного змісту з участю викладача ОСОБА_1 у особисті повідомлення сторінці коледжу з відміткою доповнити історію. В зв`язку з тим, що сторінка коледжу має громадський доступ, її довелося закрити, та повідомити адміністрацію коледжу. (а.с. 69) Відповідно заяви батьківського комітету, адресованої директору коледжу члени батьківського комітету звернулися з проханням розглянути питання щодо перебування у викладацькому колективі викладача ОСОБА_1 , у зв`язку з її поведінкою. (а.с. 70,74,77,78) Також судом встановлено, що члени педагогічного колективу коледжу звернулися до директора з клопотанням про звільнення з посади викладача англійської мови ОСОБА_1 у зв`язку з неможливість виконання нею педагогічних та виховних функцій у зв`язку з аморальним вчинком, таким, що принижує імідж коледжу та викладача, негативно впливає на виховний процес студентської молоді, переважна більшість якої є неповнолітньою. (а.с.71) Відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань. Номер кримінального провадження 12020055150000017, 04 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про створення невстановленою особою від її імені «фейкової» сторінки в соціальній мережі «Інстаграм», в профілі якої розміщено її особисті фото та відеоматеріали, а також створені записи та коментарі, які пригнічують її честь і гідність. (а.с.11) Відповідно до документальної інформації від 27 квітня 2021 року, наданої головою профспілкового комітету Первинної профспілкової організації КЗ «Бахмутський медичний коледж» - станом на 27 квітня 2021 року рішення профспілкового комітету за наслідками розгляду подання директора КЗ «Бахмутський медичний фаховий коледж» від 01 липня 2020 року щодо надання згоди на розірвання трудового договору з викладачем ОСОБА_1 , яка виконує виховні функції, через вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічної діяльності на адресу КЗ «Бахмутський медичний фаховий коледж» не направлялось. Разом з тим, повідомили, що відповідно до пунктів 2.4, 2.6, 2.8 Посадової інструкції викладача, викладач має здійснювати громадське виховання студентів, використовуючи виховні можливості дисципліни, систематично підвищувати свій фаховий та культурний рівень. Кожен викладач повинен сумлінно виконувати громадське доручення з виховання молоді та чергувати в коледжі згідно з графіком. Викладач несе відповідальність за якість виховання покладених на нього дійсною посадовою інструкцією обов`язків та стан навчально виховної роботи з дисципліни (п. 4.1, 4.4). При розгляді матеріалів стосовно ОСОБА_1 було встановлено, що в мережі Інтернет розміщено фото та відео матеріали еротико порнографічного характеру із зображенням та за участю викладача ОСОБА_1 , які мали необмежений доступ до широкого кола осіб, зокрема, для студентів та їх батьків, з приводу чого до КЗ «Бахмутський медичний фаховий колеж» також були письмові звернення з боку батьків студентів. Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації КЗ «Бахмутський медичний коледж» вважає, що розміщені фото та відеоматеріали еротико порнографічного характеру із зображенням та за участю викладача ОСОБА_1 носять аморальний характер, а сам факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у створенні вищевказаних фото та відеоматеріалів, які стали доступні широкому студентському залу, в тому числі й студентам, безпосереднім викладачем яких є ОСОБА_1 , не узгоджуються з виконанням обов`язків викладача щодо здійснення виховних функцій. Також встановлено, що згідно зазначеної інформації Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації КЗ «Бахмутський медичний коледж» повідомляє про надання згоди на розірвання трудового договору з викладачем ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України у зв`язку із вчиненням нею аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічної роботи, яка включає виконання виховних функцій. (а.с.121) ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення на підставі п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивоване тим, що позивач звільнена з роботи із дотриманням вимог законодавства, тому підстави для поновлення її на роботі відсутні. Факти щодо аморальної поведінки ОСОБА_1 підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами у вигляді доповідної записки викладача медичного коледжу ОСОБА_3 , заяви батьківського комітету, протоколу №10 позачергового засідання педагогічної Ради коледжу від 30 червня 2020 року, фотоматеріалів, а також поясненнями самої ОСОБА_1 . Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також узгоджуються із наявними в матеріалах справи письмовими доказами та встановленими фактичними обставинами справи. Так, згідно з частиною 1 статті 3, частиною 4 статті 43 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти. Отже, позивач у цій справі, обіймає посаду викладача, яка належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини 1статті 41 КЗпП України. Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду, як правозастосовному органу, надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника. За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком. Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників. Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що величезна суспільна значущість педагогічної праці зумовлює надвисокі вимоги як до особистості вчителя, так і до щоденної поведінки педагога, саме тому, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості дітей. Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Відтак, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи. Судом першої інстанції встановлено факти вчинення позивачем ОСОБА_1 дій, які для педагога є аморальними, оскільки вона взяла участь у створенні фото та відео еротико порнографічного характеру, які стали доступні широкому колу осіб, у тому числі студентам, батькам, іншим викладачам. Встановлені судом першої інстанції обставини, як зазначено вище, підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самої позивачки, яка не заперечувала факт участі у створенні зазначених фото та відеоматеріалів. У свою чергу, позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини. Посилання у позовній заяві та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо того, що вказані фото та відео матеріали потрапили у мережу Інтернет поза її бажанням, не спростовують факту її участі у створенні зазначених матеріалів. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог закону, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та її поновлення на роботі відсутні. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та відсутність підстав для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України і також, що позивача було звільнено лише на підставі загальної оцінки, на що судом першої інстанції не звернуто уваги є необґрунтованими та полягають у неправильному тлумаченні п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України, оскільки у цій конкретній справі встановлені судом обставини свідчать про вчинення позивачем, яка є викладачем, проступку, який є аморальним для учителя і неприпустимим, що давало підстави для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, до переоцінки доказів, що, в силу вимог статті 367 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким судом було надано відповідну правову оцінку, а також фактичним обставинам справи у їх сукупності, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення відповідає вимогам закону і підстави для його скасування відсутні. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року. Головуючий О.І. Корчиста