Постанова 4803 № 233/1437/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5178/23 Справа № 233/1437/22 Суддя у 1-й інстанції - Бєлостоцька О.В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 233/1437/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хейло Я.В., суддів Мірути О.А., Тимченко О.О., сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Донецька обласна прокуратура, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, Державна казначейська служба України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційні скарги відповідачів Донецької обласної прокуратури та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, яке ухвалене суддею Бєлостоцькою О.В. у місті Костянтинівка Донецької області, повне судове рішення складено 27 березня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 09 червня 2018 року приблизно о 10 годині 00 хвилин за викликом він прийшов до Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, де у службовому кабінеті працівник поліції ОСОБА_2 під час розмови у зачиненому кабінеті шляхом психічного тиску нецензурними словами із загрозою заподіяння фізичного насилля, змусив визнати факт нанесення декількох ударів та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Після чого ОСОБА_2 відвів його до кабінету слідчого, прізвище якого йому невідоме, нагадавши, що якщо він у своїх поясненнях не вкаже, що саме він заподіяв тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , з відділку не вийде, внаслідок чого він змушений був у письмових поясненнях визнати факт завдання тілесних ушкоджень вказаній особі. Внаслідок сильних нервових переживань та психологічного тиску з боку працівників поліції Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 18 червня 2018 року звернувся до лікарні КЗ «ЦПМСПД» із симптомами, що проявлялись у вигляді головного болю, високого тиску, серцевої судинної дистонії, болю в області серця, які спостерігались протягом двох днів. 10 вересня 2018 року через представника адвоката Розумовського О.С. він звернувся до Прокуратури Донецької області із заявою про вчинення працівниками Костянтинівського ВП відносно нього кримінального правопорушення. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2018 року було зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Донецької області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені в його заяві. В жовтні 2018 року ОСОБА_1 дізнався, що за даним фактом розслідується кримінальне провадження за ч.2 ст.365 КК України № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року. У квітні 2019 року позивач отримав лист № 17/1-481 від 01 квітня 2019 року та постанову про закриття кримінального провадження від 21 березня 2019 року з підстав того, що не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про наявність в діях працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2, ст. 365 КК України. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07 травня 2019 року постанова про закриття кримінального провадження від 21 березня 2019 року була скасована з підстав того, що не допитаний сам ОСОБА_1 щодо обставин застосування до нього недозволених методів ведення слідства та працівники поліції ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , на яких вказують як на осіб, причетних до вчинення злочину. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 отримав відповідь № 17/1-2645 від 13 листопада 2019 року та постанову про закриття кримінального провадження від 13 листопада 2019 року з підстав того, що не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2, ст. 365 КК України. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2019 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 13 листопада 2019 року з посиланням на неповне з`ясування слідчим обставин справи. 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розумовського О.С. звернувся до Прокуратури Донецької області із заявою про залучення його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року, з посиланням на те, що внаслідок сильних душевних переживань та психологічного тиску з боку працівників Костянтинівського ВП погіршився стан його здоров`я, він змушений був звернутись до лікувальної установи; з 18 червня 2018 року по 22 червня 2018 року проходив амбулаторне лікування, а 26 жовтня 2018 року у нього повторився серцевий приступ. Постановою від 07 лютого 2020 року відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року. Ухвалою слідчого судді Кматорського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року постанову слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську від 07 лютого 2020 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання його потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні було скасовано і згодом його було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06 липня 2020 року строк досудового розслідування зазначеного вище кримінального провадження було продовжено на 6 місяців, тобто, до 08 січня 2021 року. 16 серпня 2020 року позивачем було заявлено клопотання у кримінальному провадженні № 42018050000000610 про долучення доказів; проведення оглядів відеозаписів; про допит в якості свідків співробітників Костянтинівського ВП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Листом № 13-01-01/13-07-33/23610 від 21 серпня 2020 року його було повідомлено про задоволення клопотання в повному обсязі. Постановою від 07 жовтня 2020 року кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року було закрито, проте ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в якості свідків допитані не були; також не були допитані і працівники Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2020 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 07 жовтня 2020 року з підстав того, що слідчим не проведено жодних слідчих дій, спрямованих на перевірку обставин злочину, викладених в заяві про кримінальне правопорушення. 04 січня 2021 року адвокат Розумовський О.С. звернувся до Прокуратури Донецької області зі скаргою, в якій порушив питання про притягнення до відповідальності слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську та надання слідчому вказівок про проведення певних слідчих дій. Листом від 02 лютого 2021 року № 31/1-17/1-148-18 його було повідомлено про те, що процесуальним керівником слідчому надано письмові вказівки щодо встановлення та допиту осіб, зазначених у скарзі та ініціювання питання щодо продовження строку досудового розслідування кримінального провадження; в задоволенні скарги в частині притягнення слідчого до відповідальності було відмовлено. Не зважаючи на зазначене, 11 лютого 2021 року слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську виносить постанову про закриття кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року постанову про закриття кримінального провадження від 11 лютого 2021 року було скасовано у зв`язку з тим, що слідчий не допитав свідків, не усунув недоліки досудового розслідування, на які раніше вказав слідчий суддя, не виконав письмових вказівок прокурора. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року було визнано бездіяльність слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого в м. Краматорську щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року з підстав того, що слідчим повідомлено процесуального керівника про часткове виконання вказівок та про необхідність додаткового часу для їх виконання в повному обсязі; разом з тим в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про виконання слідчим вказівок процесуального керівника в повному обсязі або про об`єктивну неможливість їх виконання. Постановою прокурора Першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР від 26 травня 2021 року за клопотанням адвоката Розумовського О.С. кримінальні провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року та № 62020050000002414 від 01 грудня 2020 року (за заявами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про застосування до них недозволених методів ведення слідства в 2018 році) об`єднано в одне провадження якому присвоєно № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року. 27 травня 2021 року слідчим згідно п.14 ч.1 ст. 284 ЦПК України було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року з підстав завершення 14 травня 2021 року строків досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року було відмовлено в задоволенні скарги адвоката Розумовського О.С. на постанову слідчого від 27 травня 2021 року з підстав того, що слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року не можуть проводитись після закінчення строків досудового розслідування. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Розумовського О.С. на постанову слідчого від 27 травня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року було залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Розумовського О.С. на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року та на ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року. Отже, кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року остаточно закрите не за відсутності в діях працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ознак кримінального правопорушення, а у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Тобто, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено не повністю, без встановлення істини. Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську не дотримані розумні строки під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018050000000610, що призвело до закриття у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування та без притягнення винних до кримінальної відповідальності, що завдало потерпілому ОСОБА_1 моральних страждань, які він оцінює в розмірі 50 000 гривень 00 копійок. ОСОБА_1 зазначає, що має місце бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади. Позивач ОСОБА_1 вважає, що шкоду завдано внаслідок злочину, а також тривалим проведенням досудового розслідування, не встановленням особи, яка скоїла злочин, і вона підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України. Розслідування обставин психологічного тиску та загроз фізичного насилля щодо потерпілого ОСОБА_1 тривало майже три роки і не принесло реальних результатів; протягом значного періоду часу органами досудового розслідування не було докладено розумних зусиль для встановлення істини. В період часу з жовтня 2018 року по травень 2021 року органи досудового розслідування спромоглись винести лише п`ять постанов про закриття кримінального провадження, чотири з яких були скасовані. Остання, не скасована постанова є постановою про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, або за відсутністю події кримінального правопорушення, або звернутись до суду з обвинувальним актом щодо особи, на яку він прямо вказував. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. ОСОБА_1 зазначає, що має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок невиправданого затягування правоохоронними органами розслідування кримінального провадження внаслідок невиконання та/або порушення вимог кримінального процесуального закону. Просив суд першої інстанції стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь грошову компенсацію у розмірі 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;ь солідарно стягнути з Донецької обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Короткий зміст вимог апеляційних скарг В апеляційній скарзі відповідач Донецька обласна прокуратура просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги В апеляційній скарзі відповідач - Донецька обласна прокуратура, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Вказує, що факт недотримання слідчим розумних строків має підтверджуватись постановою прокурора про задоволення скарги потерпілого, зокрема вказаний факт має перевірятись та встановлюватись лише у кримінально-процесуальному порядку. Проте у матеріалах кримінального провадження № 42018050000000610 такі постанови відсутні. Наголошує, що у межах цивільного судочинства суд не може перевіряти законність кримінально-процесуальних дій слідчого чи прокурора, що є втручанням у кримінальне провадження. Незгода позивача з прийнятими працівниками органів досудового розслідування чи прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК Україні порядку, не свідчать про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17, зазначає, що позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Вважає, що питання обґрунтованості розміру завданої моральної шкоди під час розгляду судом першої інстанції справи взагалі не досліджувалось, і позивачем розмір шкоди ніяк не обґрунтовувався, отже є безпідставним висновок суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. В апеляційній скарзі відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Вважає, що позивач звертаючись з позовом до суду, переслідував за мету підміну юрисдикції спорів задля уникнення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні по його обвинуваченню. Станом на дату звернення до суду з позовом, кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 перебуває на розгляді у Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області, про що позивачем свідомо замовчується. Вважає очевидним, що ініціювання ОСОБА_1 позовного провадження щодо відшкодування моральної шкоди переслідує мету виключно спростування набуття позивачем статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні, задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. На думку Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, питання неправомірності дій або бездіяльності органів досудового розслідування повинно з`ясовуватись виключно у ході розгляду судом кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. Вважає, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Вказує, що матеріали справи не містять доказів вищезазначеного. Посилається на правовий висновок Верховного Суду 454/287/22 від 17.01.2023 року. Вважає, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не підтверджений належними доказами. Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи Позивач надав відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначено, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставини на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції з кожного відповідача по 500 грн. Фактичні обставини справи, встановлені судом 10 вересня 2018 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розумовського О.С. звернувся до прокурора Донецької області Бондаренка Є.В. із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, в тому числі, ОСОБА_2 за фактом незаконних дій, погроз психологічного та фізичного насильства, примушування до дачі неправдивих показань, незаконного затримання свідків за ст.ст. 371, 373 КК України (т.1а.с.17). Листом начальника першого слідчого відділу прокуратури Донецької області від 20 вересня 2018 року № 17/1-149-18 (2567 вих18) ОСОБА_1 та його представника адвоката Розумовського О.С. повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки зі змісту вказаної вище заяви не вбачається достатніх об`єктивних даних, які б вказували на вчинення посадовими особами Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області кримінального правопорушення (т.1 а.с.18). 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розумовського О.С. звернувся до Краматорського міського суду Донецької області зі скаргою, в якій просив зобов`язати перший слідчий відділ Прокуратури Донецької області прийняти та зареєструвати заяву про вчинення злочину до ЄРДР та розпочати за цією заявою досудове розслідування за ст.373 КК України за фактом психічного впливу, загрози фізичного насильства до ОСОБА_1 та примушування дати неправдиві показання з боку працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області (т.1 а.с.19-21). Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2018 року (справа № 234/15086/18) було зобов`язано уповноважених посадових осіб прокуратури Донецької області внести до ЄРДР відомості щодо кримінального правопорушення, які викладені у заяві ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 (т.1а.с.22). Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в рамках кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року (т.1 а.с 24-25): 09 жовтня 2018 року внесено відомості за ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року щодо зобов`язання внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 від 04 вересня 2018 року з приводу застосування до неї під час допиту в якості свідка психологічного впливу працівниками Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області (правова кваліфікація ч.2 ст.365 КК України); 23 жовтня 2018 року внесено відомості за ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2018 року щодо зобов`язання внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_10 про застосування у вересні 2018 року стосовно підозрюваного ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 недозволених методів ведення досудового розслідування працівниками Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області (правова кваліфікація ч.2 ст.365 КК України); 24 жовтня 2018 року внесено відомості за ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року щодо зобов`язання внесення до ЄРДР відомостей за заявами свідків у кримінальному провадженні № 12018050380000604 від 08 червня 2018 року за підозрою ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про застосування стосовно них недозволених методів ведення досудового розслідування з боку заступника начальника сектору карного розшуку Костянтинівського ВП ОСОБА_2 25 вересня 2018 року ( правова кваліфікація ч.1 ст.365 КК України); 23 березня 2020 року до ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську надійшла ухвала судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 233/3397/18/14531/20 від 10 березня 2020 року щодо можливості здійснення працівниками поліції тиску на свідка ОСОБА_11 під час здійснення з нею слідчого експерименту 22 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018050380000632 від 13 червня 2018 року, а також щодо можливого факту протиправних дій з боку працівника поліції на ім`я ОСОБА_12 , що виразилось у здійсненні тиску на свідка ОСОБА_8 у вищевказаному кримінальному провадженні. Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчих органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області від 21 березня 2019 року закрито кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України (за заявою свідка ОСОБА_8 з приводу застосування психологічного впливу) у зв`язку з відсутністю в діях працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2, ст.365 КК України (т.1а.с.29). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07 травня 2019 року (справа № 234/6679/19) задоволено скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Розумовського (т.1 а.с.30-33), скасовано зазначену вище постанову слідчого від 21 березня 2019 року з посиланням на те, що вжиті слідчим дії по розслідуванню кримінального провадження є недостатніми, оскільки не допитаний сам ОСОБА_1 щодо обставин застосування до нього недозволених методів ведення слідства; не допитані працівники Костянтинівського ВП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на яких заявники вказують як на осіб, причетних до вчинення злочину (т.1 а.с.34-35). Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчих органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області від 13 листопада 2019 року закрито кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України (за заявою свідка ОСОБА_8 з приводу застосування психологічного впливу) у зв`язку з відсутністю в діях працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2, ст.365 КК України (т.1а.с.37-38). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2019 року (справа № 234/19873/19) задоволено скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Розумовського (т.1 а.с.39-43), скасовано вищезазначену постанову слідчого від 13 листопада 2019 року з посиланням на те, що слідство проведено неповно, оскільки закриваючи кримінальне провадження з підстав, передбачених п.2 ч. 1 ст.284 КПК України слідчим не в повній мірі з`ясовані обставини справи (т.1 а.с.44). 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розумовського О.С. звернувся до Прокуратури Донецької області із заявою про залучення в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України, оскільки внаслідок психологічного тиску, загроз застосування фізичного насильства, принизливого ставлення з боку працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП він зазнав сильних нервових переживань, значно погіршився стан його здоров`я (т.1 а.с.45-47). Постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Краматорську від 07 лютого 2020 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року з посиланням на те, що в заяві ОСОБА_1 зазначено, що протиправні дії з боку працівників поліції мали відносно нього ніби-то 09 червня 2018 року, проте документів, які б підтверджували факт звернення за медичною допомогою цього дня ОСОБА_1 не надано; звернення до лікарні мало місце 18 червня 2018 року; з копій медичної документації вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря терапевта з 2015 року з діагнозом ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз 2 ступеню, СМ 2А (т.1 а.с.50-51). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року (справа № 234/2772/20) задоволено скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Розумовського (т.1 а.с.59-62), скасовано зазначену вище постанову слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Краматорську від 07 лютого 2020 року з посиланням на неналежне мотивування висновків, наведених у постанові (т.1 а.с.63-66). Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську від 13 квітня 2020 року задоволено заяву адвоката Розумовського О.С. про залучення в якості представника потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року (т.1 а.с.73); на адресу останнього направлено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у зазначеному кримінальному провадженні (т.1 а.с.70, 71) Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 06 липня 2020 року (справа № 234/1309/19) строк досудового розслідування кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2, ст.365 КК України продовжено на 6 місяців, - до 08 січня 2021 року (т.1 а.с.74-75). Як вбачається з повідомлення від 21 серпня 2020 № 13-01-01/13-07-33/ НОМЕР_1 (т.1а.с.78), клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Розумовського О.С. від 16 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року про долучення доказів, їх огляд та допит свідків (т.1 а.с.76-77) задоволено в повному обсязі. Постановою слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську від 07 жовтня 2020 року закрито кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Костянтиніського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінального правопорушення; факти застосування психологічного насильства зі сторони співробітників поліції до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не знайшли підтвердження (т.1 а.с.79-83). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2020 року (справа № 234/1309/19) задоволено скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Розумовського (т.1 а.с.84-88), скасовано вищезазначену постанову слідчого від 07 жовтня 2020 року з посиланням на те, що слідчий не провів жодних слідчих дій, спрямованих на перевірку обставин злочину, викладених в заяві про кримінальне правопорушення, не встановив та не допитав свідків, які б могли дати показання щодо обставин перебування ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , у Костянтинівському ВП 08 червня 2018 року та 09 червня 2018 року; не встановив хто із співробітників Костянтинівського ВП у зазначені дні безпосередньо спілкувався із ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ; не допитав ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , на яких заявники вказують у своїх заявах як на осіб, причетних до вчинення злочину (т.1 а.с.89-90). 04 січня 2021 року представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Розумовський О.С. звернувся до керівника Донецької обласної прокуратури, в якій порушив питання про притягнення до відповідальності слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську ОСОБА_13 , за недотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року; просив надати вказівки про проведення певних слідчих дій - допит в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.91-94). Листом від 02 лютого 2021 року № 31/1-17/1-148-18 адвоката Розумовського О.С. повідомлено про результати розгляду його скарги від 04 січня 2021 року (т.1а.с.95). Постановою слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м.Краматорську Давидової В.Є. від 11 лютого 2021 року закрито кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Костянтиніського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінального правопорушення; факти застосування психологічного насильства зі сторони співробітників Костянтинівського ВП на ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_11 не знайшли свого підтвердження (т.1а.с.102-106). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року (справа № 234/1309/19) задоволено скаргу потерпілого ОСОБА_1 адвоката Розумовського О.С. (т.1 а.с.107-111); скасовано зазначену вище постанову слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м.Краматорську Давидової В.Є. від 11 лютого 2021 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року з посиланням на неповноту досудового розслідування, яка знайшла свій прояв у тому, що слідчим не усунуто недоліки, на які вказав слідчий суддя в ухвалі від 29 жовтня 2020 року та не виконані письмові вказівки прокурора не допитані свідки оперуповноважений Костянтинівського ВП ОСОБА_5 , оперуповноважений Костянтинівського ВП Купянський Д.В., заступник начальника сектору превенції Костянтинівського ВП Арутюнян В.Р. (т.1а.с.114-115). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року (справа № 234/1309/19) частково задоволено скаргу представника потерпілого адвоката Розумовського О.С. (т.1 а.с.96-101), визнано бездіяльність слідчогоПершого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м.Краматорську Давидової В.Є. щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року. Встановлено, що 01 лютого 2021 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні Пшеничним А. слідчому надані відповідні письмові вказівки та встановлений строк їх виконання; 05 лютого 2021 року слідчим повідомлено процесуального керівника про часткове виконання вказівок та про необхідність додаткового часу для їх виконання в повному обсязі; проте, відсутні відомості про виконання вказівок процесуального керівника в повному обсязі або про об`єктивну неможливість їх виконання (т.1 а.с.112-113). 01 травня 2021 року представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Розумовський О.С. звернувся до прокурора Донецької області із клопотанням про об`єднання в одне провадження кримінальні провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року та № 62020050000002414 від 01 грудня 2020 року (т.1 а.с.116-117). Постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Чапланової С.Ю. від 11 травня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Розумовського О.С. від 01 травня 2021 року про об`єднання кримінальних проваджень (т.1 а.с.118). Згодом, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2021 року, постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Чапланової С.Ю. від 26 травня 2021 року кримінальні провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України та № 62020050000002414 від 01 грудня 2020 року за ч. 2 ст.366 КК України об`єднані в одне провадження, якому присвоєно єдиний номер № 42018050000000610 (т.1 а.с.122-123). Постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську П`ятницина В.Л. від 27 травня 2021 року кримінальне провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року за ч.ч.1,2, ст.365 КК України закрито на підставі абзацу 14 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування (т.1 а.с.125-128). Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року (справа № 234/1309/19) (т.1 а.с.134-135) в задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_1 в особі адвоката Розумовського О.С. від 18 червня 2021 року про скасування зазначеної вище постанови слідчого від 27 травня 2021 року (т.1 а.с.129-133) відмовлено. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката Розумовського О.С. (т.1а.с.136-140), діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову слідчого від 27 травня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000610 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.365 КК України, залишено без змін, оскільки у зазначеному кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування, визначений п.2 ч.2 ст.219 КПК України і в цьому провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру (т.1 а.с.141-142). Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року (т.1 а.с.148-149) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Розумовського О.С. (т.1 а.с.143-147) на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року. Позиція апеляційного суду Апеляційні скарги відповідачів Донецької обласної прокуратури та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2023 року залишити без змін. Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 50 000,00 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції,всупереч доводів апеляційних скарг відповідачів, виходив з наявності передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди та дійшов висновку про те, що тривале досудове розслідування кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року, не дотримання розумних строків під час досудового розслідування, неодноразові необґрунтовані рішення органів досудового розслідування про закриття зазначеного кримінального провадження, які згодом були скасовані слідчими суддями, закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків без притягнення винних осіб до відповідальності, поза розумним сумнівом, мали негативний вплив на моральний стан позивача ОСОБА_1 , призвели до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю постійного звернення до органів досудового розслідування, прокуратури та суду із скаргами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належної оцінки факту заподіяння моральної шкоди позивачу діями відповідачів, а саме тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов`язаною з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Посилання відповідача Донецької обласної прокуратури в апеляційній скарзі на те, що реалізація позивачем свого процесуального права через оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, згідно матеріалів справи вбачається систематичне неприйняття відповідних дій, рішень, згідно вимог КПК України , що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, як наслідок надмірну тривалість досудового розслідування. Судом першої інстанції вірно встановлено, що протиправність дій, бездіяльності органів досудового розслідування в рамках розслідування кримінального провадження № 42018050000000610 від 09 жовтня 2018 року свідчать зазначені в рішенні суду ухвали слідчих суддів Краматорського міського суду Донецької області, якими були підтверджені факти неповноти досудового розслідування та необґрунтованого закриття кримінального провадження; зокрема, ухвалою від 21 квітня 2021 року було визнано бездіяльність слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську Давидової В.Є. щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав належної оцінки неодноразовому прийняттю слідчими прокуратури постанов про закриття кримінального провадження, та враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідачів, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування його доводів, дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості. При цьому колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги відповідача Донецької обласної прокуратури щодо незгоди позивача з прийнятими працівниками органів досудового розслідування чи прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК Україні порядку, не свідчать про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідачів, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, та що вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2018 року по травень 2021 року органами досудового слідства винесено п`ять постанов про закриття провадження, чотири з яких згодом були скасовані. Таким чином, у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження позивач змушений відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань. Доводи відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську про те, що позивач звертаючись з позовом до суду, переслідував за мету підміну юрисдикції спорів задля уникнення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні по його обвинуваченню, колегія суддів вважає безпідставними, нічим не підтверджені, зокрема, у даному випадку застосовуються передбачені у статті 1174 Цивільного кодексу України загальні підстави цивільно-правової відповідності за завдану фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. Посилання відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську в апеляційній скарзі на те, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, зазначаючи правовий висновок Верховного Суду 454/287/22 від 17.01.2023 року, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України. Колегія суддів зазначає, що, оскільки відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, тобто вина органу влади у даному випадку презюмується. Відповідачі всупереч положень ст. 81 ЦПК України не спростували відповідальність держави за завдану у даному випадку моральну шкоду. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає недоречним посилання відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську на правовий висновок Верховного Суду 454/287/22 від 17.01.2023 року, оскільки фактичні обставини у наведеній справі не є подібними з обставинами у справі, що переглядається. Доводи апеляційної скарги відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську про те, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не підтверджений належними доказами, спростовуються матеріалами справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від10 лютого 2010 року). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом позивача ОСОБА_1 Розумовським О.С. при поданні відзивів на апеляційні скарги відповідачів на рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2023 року було заявлено про стягнення з відповідачів Донецької обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з кожного окремо, витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 500,00 грн. та як докази було надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія ордеру на надання правничої правової допомоги, копію договору на надання правової допомоги та копію квитанції (Т.3 а.с. 16-22, 54-60). Враховуючи зазначене, з Донецької обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськуна користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанціїв розмірі 1000 грн., тобто з кожного окремо по 500,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську - залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2023 року - залишити без змін. Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: