Постанова 4857 № 463/2720/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 463/2720/23 пров. № А/857/10568/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Затолочного В.С., за участю секретаря судового засідання Улицької С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2023 року (головуючий суддя Рудаков Д.І., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00006892 від 29.03.2023, винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Соколюком Любомиром Миколайовичем, щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає його незаконним та просить таке скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» Верховною Радою України не було внесено жодних змін чи доповнень, в частині пролонгації свідоцтв про повірку технічних засобів, відтак чинною є норма цього закону про те, що «законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Не було внесено таких змін і в Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», який поширюється на підсистему вагового контролю транспортних засобів № UA.TR. 001 35 322/323-21 щодо періодичної 1 раз в рік повірки цього засобу. Більш того, у цій же ст. 17 вказаного Закону «Про метрологію і метрологічну діяльність» не міститься навіть відсильної норми до постанов Кабінету Міністрів України, з якої б вбачалося право Уряду визначати будь-які «скасувальні обставини» щодо засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці. Зрештою жодні «скасувальні обставини» не визначені і положеннями ЗУ «Про метрологію і метрологічну діяльність». Згідно п. 1 Роз`яснення Міністерства юстиції України від 30 січня 2009 року № Н- 35267-18 «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів», тобто яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акту нормам Закону України: «Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно- правових актів закріплені в Конституції України( 254к/96-ВР ). Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17- рп ( у017р710-02) (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу». Вищенаведені твердження про те, що «Кабінетом Міністрів України вилучено засоби вимірювальної техніки, що підпадають під вимоги Постанови № 412 із переліку категорій засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, є надуманими, адже з Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», за яким міжповірочний інтервал приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь - становить 1 рік, та який, як вбачається із його преамбули, прийнятий на виконання і відповідності до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», тим же Кабінетом Міністрів України також не було вилучено з переліку категорій засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці «приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь», що стверджується текстом Наказу № 1747 на сайті Верховної Ради України. Крім цього, Кабінет Міністрів України не вилучив «прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь», і з п.1 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 374, згідно з якою ці технічні засоби підлягають періодичній повірці. Таким чином, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», суперечать нормам нормативно-правового акту вищої юридичної сили - ч. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно з якими «законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, та суперечать вимогам ч. 1-2, 4 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно з якими у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки. Звідси, твердження про те, що положення абзацу другого частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не застосовуються до засобів вимірювальної техніки, визначених Постановою № 412, на строк, передбачений відповідною Постановою» не ґрунтуються на законі. Таким чином, Свідоцтво про повірку технічного засобу WIM46.46-UA.TR.001 35 322-21. № 323-21, згідно вищенаведених законодавчих положень вже не було чинним на дату складання оскаржуваної постанови серії АА № 00006892 від 29.03.2023 більше ніж на сім місяців. Таким чином, в основу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті при винесенні оскаржуваної постанови покладено результати зважування дорожнього транспортного засобу МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 , що належить позивачу, технічним засобом IM46.46-UA.TR.001 35 322-21. № 323-21, який не пройшов калібрування та повірку в межах строків, які визначені Технічним регламентом ЗВТ, ДСТУ ОІМL R 134 - 1:2010, а також Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», а також такого, що не мав на момент складання протоколу чинного свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та його метрологічні і технічні характеристики не відповідають вимогам ч. 1-2, 4 ст. 8, ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічних регламентів щодо ЗВТ. Відтак, неможна вважати доведеним належними і допустимими доказами факт перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України. У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 29 березня 2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Соколюком Любомиром Миколайовичем було винесено постанову серії АА № 00006892 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, у якій вказано, що відповідальна особа 08.03.2023 о 14 год. 26 хв. за адресою Н-09, км 430+200, Львівська область, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 15.917% (4.138 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 17.512% (3.327 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 метра до 1,8 метра при спарених колесах. Постановою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч) грн. Транспортний засіб МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 , належить ПП «Фасет-Буд» згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вид. ТСЦ 4641 03.04.2018 і директором цього підприємства є позивач по справі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до положень статті 6 Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344 (надалі Закон № 2344) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно з пунктами 1 та 7 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Таким чином Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У той же час, відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 105) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, серед іншого: б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т, трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни), чотирьохвісний автомобіль - 32 т, чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами -38 т; в) навантаження на вісь: на одинарну вісь - 11,5 т. Крім того, пунктом 4 Правил проїзду, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Згідно частини 2 ст. 132-1 КУпАП (в редакції Закону № 1582-IX від 29.06.2021) перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Суд першої інстанції правильно врахував, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2019 № 1174 (надалі Порядку № 1174). Відповідно до п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Відповідно до ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Згідно з п. 11-12 Порядку № 1174 автоматичні пункти, якими правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, забезпечують, зокрема, вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу та вимірювання загальної маси транспортного засобу. Відповідно до п. 8 Порядку №1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. №

163. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу твердження позивача, що технічний засіб, який проводив вимірювання, передає некоректні дані, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях. Розглядаючи спір, суд першої інстанції врахував, що згідно п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно п. 4 Порядку №1174 основними функціями системи, зокрема є: -створення метаданих, інформаційних файлів та їх передача телекомунікаційними мережами до інформаційно-телекомунікаційної системи для подальшого оброблення і зберігання; -перевірка цілісності та достовірності, а також надійне зберігання інформаційних файлів та метаданих, отриманих від автоматичних пунктів; -автоматизований аналіз метаданих та інформаційних файлів, отриманих від автоматичних пунктів; -автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства; -забезпечення послідовності дій уповноваженої посадової особи Укртрансбезпеки щодо розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174). Відповідно до п.12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: -вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; -вимірювання загальної маси транспортного засобу; -визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; -вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; -визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; -вимірювання габаритів транспортного засобу; -фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); -фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; -фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); -первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно- телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; -автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому, суд першої інстанції вірно вважав, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що в основу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті при винесенні оскаржуваної постанови покладено результати зважування дорожнього транспортного засобу МАЗ 6501С5 ДНЗ НОМЕР_1 , що належить позивачу, технічним засобом WIM46.46 - UA.TR.001 35 322-21. № 323-21, який не пройшов калібрування та повірку в межах строків, які визначені Технічним регламентом ЗВТ, ДСТУ OIML R 134 - 1:2010, а також Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», а також такого, що не мав на момент складання протоколу чинного свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та його метрологічні і технічні характеристики не відповідають вимогам ч. 1-2, 4 ст. 8, ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічних регламентів щодо ЗВТ, оскільки відповідачем надано до суду першої інстанції сертифікати відповідності на підсистему вагового контролю транспортних засобів № UA.TR. 001 35 322/323-21 від 09.08.2021, чинні до 08.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми вагового контролю № UA.TR. 001 76-20 REV.1 від 17.06.2021, чинний до 16.06.2030; сертифікати відповідності на підсистему габаритного контролю транспортних засобів № UA.TR.001 23 137-21, 138-21 від 12.08.2021, чинні до 11.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми габаритного контролю № UA.TR.001 6-21 REV.0 від 28.01.2021, чинний до 28.01.2031; сертифікати відповідності на підсистему ідентифікації транспортних засобів № UA.TR.001 132-21, 133-21 від 20.08.2021, чинні до 19.08.2022; сертифікати перевірки типу підсистеми ідентифікації № UA.TR.001 101-20 REV.0 від 31.07.2020, чинний до 31.07.2030, № UA.TR.001 101-20 REV.1 від 16.11.2020, чинний до 31.07.2030; експертний висновок № 1182 від 16.10.2020, чинний до 16.10.2023. Згідно із пунктом 5 абзацу другого частини першої статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», до сфери законодавчо регульованої метрології належить, серед іншого, такий вид діяльності, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів. Згідно із абзацом першим частини першої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Згідно із пунктами 6, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»: «засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал)». Згідно із абзацом першим частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом першим Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 374, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці. Згідно із абзацом другим частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Так, згідно із пунктом першим Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь мають міжповірочний інтервал 1 рік. У той же час, згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 412), позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Вказане у взаємозв`язку із положеннями, передбаченими абзацом першим частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», слід розуміти так, що Кабінетом Міністрів України вилучено засоби вимірювальної техніки, що підпадають під вимоги Постанови № 412 із переліку категорій засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, передбачаючи скасувальну обставину, а саме закінчення воєнного стану. Відтак, положення абзацу другого частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не застосовуються до засобів вимірювальної техніки, визначених Постановою № 412, на строк, передбачений відповідною Постановою. Суд правильно вважав, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, а саме в оскаржуваній постанові серії АА № 00006892 від 29.03.2023 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, наявні відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення та ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації, однак, при введенні вказаних відомостей доступ до Веб-сайту взагалі не надається. Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Враховуючи вищенаведені положення закону та з урахуванням того, що згідно п.4 Порядку №1174 основними функціями системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, є в тому числі, автоматизований аналіз метаданих та інформаційних файлів, отриманих від автоматичних пунктів та автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення, - суд вірно вважав, що зміст вищевказаної оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є доводи позивача про те, що в даній постанові відсутній необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені законодавцем та закріплені в п. 17 Порядку №1174, а також ст. 283 КУпАП. Постанова підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови серії АА № 00006892 від 29.03.2023. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року по справі № 463/2720/23 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. В. Ніколін В. С. Затолочний