Постанова 4857 № 463/2724/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 463/2724/23 пров. № А/857/10566/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М., за участі секретаря судового засідання Єршової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року у справі № 463/2724/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Рудаковим Д.І. у м. Львів Львівської області 02.06.2023), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека, відповідач), в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, від 17.03.2023 серії АА № 00006474 (далі також - Постанова), винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченком Владиславом Олеговичем щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП), а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що в основу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП, посадовою особою при винесенні оскаржуваної Постанови покладено результати зважування дорожнього транспортного засобу неналежним приладом. Також зазначає про відсутність у Постанові коректних даних для доступ до Веб-сайту Укртрансбезпеки з метою перевірки відомостей, що стосуються вчиненого позивачем правопорушення. Тобто, апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались у поданому адміністративному позові, однак, на думку позивача, безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції. Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просив відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю його представника у іншому судовому процесі. Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися. Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи положення даних правових норм, а також скорочені строки розгляду апеляційних скарг у справах даної категорії та те, що відповідач висловив свою позицію щодо апеляційної скарги у письмовому відзиві, його клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відносно ОСОБА_1 17 березня 2023 року було винесено Постанову, у якій вказано, що відповідальна особа 23.02.2023 року о 15 год. 28 хв. за адресою Н-09, км 430+200, Львівська область, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі також - ПДР України): перевищення загальної маси транспортного засобу на 22.93% (5.962тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 23.843% (4,53 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 метра до 1,8 метра при спарених колесах. Вказаною Постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн. Вважаючи Постанову незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для скасування оскаржуваної Постанови відсутні, оскільки вчинення позивачем порушень (пункту 22.5 ПДР України) є доведеним належними та допустимими доказами. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі. Визначення поняття великовагових та великогабаритних транспортних засобів міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», згідно якої це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. Також, як встановлено пунктом 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли хоча б один з їх параметрів не перевищує гранично допустимі максимальні значення, зокрема максимальні значення фактичної маси для різних типів транспортних засобів для їх руху автомобільними дорогами, в тому числі для трьохвісних вантажних автомобілів передбачено максимальне значення фактичної маси для доріг державного значення - 25 т (26 т - для трьохвісного вантажного автомобіля, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни), та для доріг місцевого значення - 21 т; максимальні значення фактичної маси для різних типів транспортних засобів для їх руху автомобільними дорогами, в тому числі для трьохвісних вантажних автомобілів передбачено максимальне значення фактичної маси для доріг державного значення - 25 т (26 т - для трьохвісного вантажного автомобіля, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни), та для доріг місцевого значення - 21 т; максимальні значення навантаження на вісь (в залежності від їх кількості та відстані одна від одної), в тому числі, встановлено максимальне значення навантаження на здвоєні осі, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни, для доріг державного значення - 19 т, та для доріг місцевого значення - 11,5 т. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №

30. Пунктом 4 вказаних вище Правил встановлено, що допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Як встановлено частиною другою статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Крім того, суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП, визначений приписами статті 14-3 КУпАП, за змістом яких адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, транспортний засіб МАЗ 6501С5 державний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 4641 03.04.2018, належить ПП «Фасет-Буд», директором якого є позивач. Матеріали справи свідчать, що перевищення загальної маси транспортного засобу МАЗ 6501С5 державний номер НОМЕР_1 становило 22.93% (5.962 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тонн, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 23.843% (4,53 тонн), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тонн та відстані між осями від 1,3 метра до 1,8 метра при спарених колесах. Дане порушення зафіксовано на фотокартках із зображенням транспортного засобу та його номерного знаку, які отримані за результатами автоматичної фіксації правопорушення. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі також Порядок № 1174) Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку № 1174). Відповідно до пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційної телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку № 1174). Згідно з пунктом 15 зазначеного Порядку метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Зазначені в спірній Постанові порушення зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів марки WIМ. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що в ході зважування встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зокрема, перевищення нормативно допустимого загального навантаження транспортного засобу та навантаження на здвоєну вісь більше дозволених. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 затверджено Технічний регламент засобів вимірювальної техніки (далі також - Технічний регламент № 163). Згідно даного нормативного акта Технічний регламент встановлює вимоги до засобів вимірювальної техніки та розроблений на основі Директиви 2014/32/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку вимірювальних приладів. Відповідно до пункту 7 Технічного регламенту № 163 засіб вимірювальної техніки повинен відповідати суттєвим вимогам, установленим у додатку 1, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12, що стосуються даної категорії засобу вимірювальної техніки. Відповідно до пункту 1 Додатку 1 до Технічного регламенту № 163 засіб вимірювальної техніки повинен забезпечувати високий рівень метрологічної достовірності. Для того, щоб будь-яка сторона була впевнена в результаті вимірювань, засіб вимірювальної техніки повинен бути сконструйований і виготовлений з використанням високоякісної вимірювальної технології та захищеності вимірювань. Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України від 05.06.2014 № 1314-VII «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі також Закон № 1314-VII) у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Відповідно до пунктів 1, 2 Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94 (далі - Технічний регламент № 94) цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями. Дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку

1. Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь зазначені у пункті 52 названого Додатку. Відповідно до пункту 53 Технічного регламенту № 94 у декларації про відповідність зазначається про те, що виконання суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки, було доведено. Відповідно до пункту 57 Технічного регламенту № 94 відповідність засобів вимірювальної техніки цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знаку відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту. Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 1314-VII законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 1 Закону № 1314-VII повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Відповідно до Міжповірочих інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 (далі також Наказ № 1747), міжповірочний інтервал для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь становить 1 рік. Як вбачається із оскаржуваної постанови, технічний засіб WIM46.46 пройшов повірку, про що було видане Свідоцтво про повірку технічного засобу та строк його дії. Згідно з свідоцтвом про повірку UA.TR.001 35 322-21. № 323-21, таке дійсне до 08.08.2022. Разом з тим, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Щодо питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі також Постанова № 412) позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Відтак, положення абзацу другого частини другої статті 17 Закону № 1314-VII не застосовуються до засобів вимірювальної техніки, визначених Постановою № 412, на строк, передбачений відповідною Постановою. На підставі вищезазначеного повірка вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно- вагового контролю є дійсною та чинною на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України. Відповідна інформація також зазначена в бланку оскаржуваної Постанови. Таким чином, Сертифікат відповідності на зважувальне обладнання WІМ46.46 є чинним, оскільки відповідно до Постанови № 412, термін його дії продовжується на період воєнного стану та протягом 3-х місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Також, відповідачем надано до суду сертифікати відповідності на підсистему вагового контролю транспортних засобів № UA.TR. 001 35 322/323-21 від 09.08.2021, чинний до 08.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми вагового контролю № UA.TR. 001 76-20 REV.1 від 17.06.2021, чинний до 16.06.2030; сертифікати відповідності на підсистему габаритного контролю транспортних засобів № UA.TR.001 23 137-21, 138-21 від 12.08.2021, чинні до 11.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми габаритного контролю № UA.TR.001 6-21 REV.0 від 28.01.2021, чинний до 28.01.2031; сертифікати відповідності на підсистему ідентифікації транспортних засобів № UA.TR.001 132-21, 133-21 від 20.08.2021, чинні до 19.08.2022; сертифікат перевірки типу підсистеми ідентифікації № UA.TR.001 101-20 REV.0 від 31.07.2020, чинний до 31.07.2030, № UA.TR.001 101-20 REV.1 від 16.11.2020, чинний до 31.07.2030; експертний висновок № 1182 від 16.10.2020, чинний до 16.10.2023. Саме сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу (чинний 10 років) підтверджують справність обладнання, тому суд апеляційної інстанції вважає, що твердження позивача про те, що посадовою особою відповідача при винесенні оскаржуваної Постанови враховано результати зважування дорожнього транспортного засобу технічним засобом WIM46.46 - UA.TR.001 35 322-21. № 323-21, який не пройшов калібрування та повірку в межах строків, які визначені Технічним регламентом ЗВТ, ДСТУ OIML R 134 - 1:2010, а також Наказу № 1747 не заслуговують на увагу. Отже, доводи апелянта щодо здійснення габаритно-вагового контролю неналежним приладом спростовується матеріалами справи. З урахуванням наведеного, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, доведено належними, допустимими та достовірними доказами з використанням належного технічного приладу. Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, а саме в оскаржуваній Постанові наявні відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення та ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації, однак, при введенні вказаних відомостей доступ до Веб-сайту взагалі не надається, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі також Інструкція № 512), уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені, зокрема, частиною другою статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення). Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - cистема), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа, за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. Відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу. Вимогами статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Інструкції № 512 постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Додатком № 1 до вказаної Інструкції установлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі повинна містити суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, а зокрема: марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги. За нормами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 283 КУпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Колегією суддів перевірено доступ до веб сайту Укртрансбезпеки, а саме Сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі за допомогою QR-коду, наведеного у Постанові, та досліджено номер Постанови, три фотографії транспортного засобу, інформація про дату порушення, дату винесення Постанови, тип порушення, зафіксовані порушення, інформація про транспортний засіб та відповідальну особу, що склала Постанову. Таким чином, апеляційний суд констатує, що позивач мав можливість перевірити правильність зазначених посадовими особами Укртрансбезпеки даних на сайті державного органу, тому наведені вище доводи апелянта є безпідставними. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ним норм законодавства. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 268, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року у справі № 463/2724/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 03.08.2023