Постанова 4857 № 465/1820/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 465/1820/23 пров. № А/857/10696/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2023 року (головуючий суддя Жовнір Г.Б., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача серії РАП №1053701559 від 15.02.2023, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. У зазначеній постанові вказано, що ОСОБА_1 29 грудня 2022 р. о 12 год. 05 хв., будучи водієм транспортного засобу «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 здійснила зупинку за адресою - Львів вул. Словацького, 18 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» чим порушила вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Однак, вона не порушувала вказаних вимог ПДР, оскільки не користується і не керує належним їй на праві власності транспортним засобом «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 , оскільки передала його в оренду ВКПП «Віктуар», яке використовує його як таксі для перевезення пасажирів. Крім того, будь-який водій даного транспортного засобу не порушував вимог знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки даним знаком забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів, розвантаження чи завантаження вантажу, а даний автомобіль використовується саме як таксі. Однак, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Крім того, апелянт зазначає, що ст. 279-3 КУпАП визначено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Вона не могла звертатися до автора спірної постанови із заявою про звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 279-3 КУпАП, оскільки її транспортним засобом протиправним способом ніхто не заволодівав, а він знаходиться в правомірному користуванні ВКПП «Віктур», який не визнає себе винним у скоєнні інкримінованого адмінправопорушення і відповідної заяви не має наміру подавати. Замість того, щоб зґясувати у відповідача, чому автор спірної постанови не отримав відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо автомобіля «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 , суд першої інстанції не знайшов нічого кращого, як визнати законний офіційний документ - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.06.2017 р. недопустимим та неналежним доказом і стверджувати, що вона, нібито, не надала доказів внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача автомобілем. Більше того, згідно листа Територіального сервісного центру МВС № 4641 від 03.06.2023 № 31/13-4641-1766, підтверджується, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів ВКПП «Віктуар» видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.06.2017 р. на автомобіль «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 . Суд першої інстанції вказує, що з фотознімків не вбачається, що водій в салоні автомобіля відсутній, що, на думку суду, є підтвердженням того, що не відбувалося посадки чи висадка пасажирів, завантаження чи розвантаження вантажу. Дана обставина не має прямого відношення до неї, а її мала би пояснювати належна відповідальна особа. В той же час, фотознімок фіксує обставину лише в момент фотографування, а відповідно до п.1.10 ПДР, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хв. або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу. Тобто, водій таксі міг висадити пасажирів з вантажем і допомогти пасажирам донести вантаж додому, тому водія в салоні автомобіля в момент його фотографування нема. Згідно правового висновка, викладеного в Постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 р. в справі № 463/1352/16-а, в справах про адміністративні правопорушення слід застосовувати принцип презумпції невинуватості, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тобто, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності має бути підтверджена належними, допустимими і достатніми доказами. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не має обовґязку доказувати свою невинуватість в силу презумпції невинуватості. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності РАП № 1053701559 від 15.02.2023 року, складеної інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Суряк С.1. позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. В оскаржуваній постанові вказується, що ОСОБА_1 29 грудня 2022 р. о 12 год. 05 хв., будучи водієм транспортного засобу «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 здійснила зупинку за адресою - Львів вул. Словацького, 18 в зоні дії знаку 3.34 («Зупинку заборонено») чим порушила вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Судом першої інстанції з`ясовано, що позивача притягнуто до відповідальності у відповідності до положеньст.14-2 КУпАП, як власника транспортного засобу за здійснення зупинки за адресою в зоні дії знаку 3.34 («Зупинку заборонено» чим порушила вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації). Справа про адміністративне правопорушення розглянута у відсутності позивача, що відповідає правилам розгляду справи щодо правопорушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), визначеному ст. 279-1 КУпАП. Відповідно до ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що позивачем долучено до адміністративного позову, копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 16.08.2016 року, копія реєстраційного посвідчення на транспортний засіб та ліцензію, однак ні позивач, ні будь-хто інший не звертався до відповідача із заявою про звільнення від адміністративної відповідальності чи про визнання факту вчинення вказаного адміністративного правопорушення та надання згоди про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, суду першої інстанції на час розгляду справи, не надано доказів про те, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача транспортного засобу «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 . Відтак, суд правильно вважав, що у такому випадку на підставі положень ст. 14-2 КУпАП, відповідальність несе ОСОБА_1 , оскільки за нею зареєстрований транспортний засіб. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що наданий до апеляційної скарги лист Територіального сервісного центру МВС № 4641 від 03.06.2023 р. № 31/13-4641-1766, з якого вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів ВКПП «Віктуар» видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 , не може братися судом до уваги, оскільки згідно вимог ч. 4, та ч. 5 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Більше того, у згаданому вище листі не зазначено з якого часу видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль «Шевроле Лацетті» н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 . Як вбачається із фотознімків факту правопорушення, такими підтверджується, що транспортний засіб зупинено в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», при цьому в салоні автомобіля водій відсутній, що, як правильно вказав суд першої інстанції, свідчить про те, що ним не здійснювалась посадка чи висадка пасажирів, або розвантаження чи завантаження вантажу. Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2023 року по справі № 465/1820/23 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов