Постанова 4857 № 463/8018/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 463/8018/23 пров. № А/857/21735/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя Яворський С.Й., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області в якому просив скасувати постанову відповідача від 07 лютого 2023 року серії ЕАС №6511559, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає таке незаконним, необґрунтованим, тому просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було. Відповідно до ч.1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно п.24 Постанови пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Однак, і справі відсутні докази у підтвердження правомірності прийнятого рішення, не наведено жодних доказів, котрі підтверджували, що він порушив ПДР. Оцінюючи докази в їх сукупності, можна дійти висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення. Таким чином, були допущені такі порушення:

1. Відповідач позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

2. Відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.278, 279 КУпАП.

3. Ні йому, ні суду не надано/показано належних та допустимих фото чи відеодоказів скоєного правопорушення, відсутні відомості, що стосуються обставин події, суті правопорушення, місця, котрі на думку правоохоронного органу свідчать про вчинення адмінправопорушення. Відсутні докази, що підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення.

4. Незрозуміло, чому суд першої інстанції перебирає на себе функції відповідача/обвинувача, стверджує, що він мав звертатись у правоохоронні органи із заявою про злочин, бо не підписував оскаржуваної постанови. Він військовослужбовець, учасник бойових дій, захищає суверенітет і всіх громадян України від російської агресії і фізично не має часу звертатись у правоохоронні органи про такі події, оскільки перебуває у бойових діях, але чомусь суд першої інстанції цього не розуміє. Крім того, судом першої інстанції в обвинувачення ставиться інша постанова за ч.1 ст.121 КУпАП, котра взагалі немає відношення до даної справи, котра оскаржується окремо взагалі, оскільки він не керував КТЗ.

5. Жодних порушень ПДР України він не вчиняв. З урахуванням викладеного суб`єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено недотримання ним Правил дорожнього руху України, а відповідно факту вчинення правопорушення з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України), не встановлено. Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив численні порушення, які полягають у порушення норм матеріального права (неправильному тлумаченні їх змісту), неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6511559 від 07.02.2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень за ч.4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 07 лютого 2023 року о 10 годині 45 хвилин у м. Львів вул. Хуторівка,4Б керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами Личаківським районним судом м. Львова від 20.10.2022 року строком на 1 рік, чим порушив п.2.1.а ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Частиною 2 ст. 126 КУпАП визначепно, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР ), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Посвідчення водія видається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положень про порядок видачі посвідчення водія і допуск громадян до керування транспортними засобами». Згідно з п. 2 Положенням, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Відтак, особи, які не мають посвідчення водія відповідної категорії, не допускаються до керування цими транспортними засобами. У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що не заперечив позивач в суді першої інстанції, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.10.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та обрано йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один рік). Отже, ОСОБА_1 з 20.10.2022 року по 19.10.2023 року є особою, що позбавлена права керування транспортними засобами. Частиною 4 ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як уже зазначалось вище, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за те, що він 07 лютого 2023 року о 10 годині 45 хвилин у м. Львів вул Хуторівка,4Б ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами Личаківським районним судом м. Львова від 20.10.2022 року строком на 1 рік, чим порушив п.2.1.а ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що жодних порушень ПДР він не вчиняв, відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений статтями 278,279 КУпАП, суд першої інстанції слушно зауважив, що в цей же час, позивач не вказує в чому саме полягають порушення відповідачем даних норм. А в п.8 оскаржуваної постанови міститься підпис, який стверджує, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП йому роз`яснено. Крім цього, в графі 9 оскаржуваної постанови міститься підпис особи, який засвідчує що копію постанови нею отримано ( ОСОБА_1 ). Долучена позивачем постанова не містить записів про обмеження позивача в правах. Матеріали справи не містять доказів того, що в оскаржуваній постанові наявний не його підпис. Крім цього, суд першої інстанції встановив, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz E240, д.н.з. НОМЕР_1 07.02.2023 року о 10-45 год. в м. Львів вул. Хуторівка, 4Б підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №416160 від 07.02.2023 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., за порушення ч.1 ст. 121 КУпАП, керування транспортним засобом у якого був відсутній бампер. На підставі викладеного, суд першої інстанції підставно вважав правильними висновки поліцейського про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч. 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак у задоволенні позову слід відмовити. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2023 року по справі № 463/8018/23 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула