Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2988/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року справа №200/2988/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 р. у справі № 200/2988/22 (головуючий І інстанції Г.А. Чекменьов) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.09.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період навчання з 01.09.1984 по 20.07.1987 та період роботи з 01.01.1991 по 10.05.1994. - стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 057150010011 від 10.09.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні віку 50 років відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів навчання з 01.09.1984 по 20.07.1987 та роботи з 01.01.1991 по 10.05.1994. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. та судовий збір у сумі 992,40 грн. Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що не зараховано до пільгового стажу періоду роботи в ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з 01.01.1991 по 10.05.1994 в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства, обов`язковість надання якої передбачена пунктом 20 Порядку №

637. Згідно наданих документів позивач має загальний страховий стаж - 36 років 09 місяців 26 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 6 років 11 місяців 08 днів. Згідно з розрахунком стажу електронної пенсійної справи, до пільгового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 13.07.1987 та роботи з 01.01.1991 по 09.05.1994. Крім того, за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021, про призначення пенсії за віком (достроково) відповідно до статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області про що прийнято рішення, яке було додане до електронної пенсійної справи. У зв`язку з тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.09.2021 було прийнято рішення №057150010011 про відмову в призначенні позивачці пенсії, управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не має правових підстав повторно розглядати заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 057150010011 від 10.09.2021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії при розгляді заяви від 03.09.2021, оскільки позивач на дату звернення не досягла віку 57 років (24.08.2025 році) відповідно до норм частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно наданих документів позивач має загальний страховий стаж 36 років 09 місяців 26 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 6 років 11 місяців 08 днів. Згідно з розрахунком стажу електронної пенсійної справи, до пільгового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 13.07.1987 та роботи з 01.01.1991 по 09.05.1994. Наданими довідками № 290 від 20.03.2018 підтверджено роботу позивача повний робочий день за Списком № 2 в період з 20.07.1987 по 31.12.1990 машиністом крану у листопрокатному цеху металургійного виробництва та з 10.05.1994 по 04.11.1997 сортувальником здавальником у прокатному виробництві. Вказані періоди зараховані відповідачем до пільгового стажу. Відповідно до довідки від 14.03.2018 ЛПЦ-3000 ОСОБА_1 виконувала роботу за Списком № 2 в період з 20.07.1987 по 31.12.1990 та з 01.01.1991 по 04.11.1997. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017р. Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону № 1788-XII. Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015р. передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного Суду зазначила, що суперечність положень Законів № 1788-XII та № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»). Велика палата Верховного Суду в межах зразкової справи №360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачці виповнилося 50 років, страховий стаж становив більше 20 років, пільговий стаж за Списком № 2 більше 10 років, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15). Щодо доводів апелянта, що не зараховано до пільгового стажу періоду роботи в ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з 01.01.1991 по 10.05.1994 в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданої 15.07.1987 містить запис про прийняття на роботу 20.07.1987 у листопрокатний цех машиністом крану металургійного виробництва 3 розряду в ПрАТ «ММК ім. Ілліча». З 01.01.1991 по 15.09.1994 переведена на посаду сортувальника - здавальника металу. Позивачем надані копії наказів про атестацію робочих місць № 296 від 29.04.2013, № 137 від 10.05.1994, відповідно до яких позивач виконувала роботу передбачену Списком №

2. Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати. Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 13.07.1987, суд зазначає наступне. Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 від 20.07.1987 ОСОБА_1 з 01.09.1984 по 20.07.1987 навчалася в середньому профтехучилищі № 99 м.Жданова Донецької області за професією машиніст крану металургійного виробництва. Запис про навчання також міститься в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , виданої 15.07.1987. Частиною 1 статті 38 Закону України від 10.02.1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявності двох умов, а саме: 1) якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) якщо особа зарахована на роботу за набутою професією. Надані позивачем документи (диплом, копія трудової книжки) підтверджують право на зарахування часу навчання до пільгового стажу. Щодо доводів апелянта, що управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не має правових підстав повторно розглядати заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зобов`язаний прийняти рішення про призначення пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про хибність висновку суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні віку 50 років відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів навчання з 01.09.1984 по 20.07.1987 та роботи з 01.01.1991 по 10.05.1994. Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 р. у справі № 200/2988/22 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 р. у справі № 200/2988/22 - змінити. В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 р. у справі №200/2988/22 слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області» замінити на «Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області». В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 р. у справі №200/2988/22 залишити без змін. Повне судове рішення 25 липня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць