Постанова 4852 № 340/6737/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 340/6737/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року в адміністративній справі №340/6737/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив: - визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023 року №056650008995, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023 року №056650008995 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.06.2023 року зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 p. №202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . періоди роботи з 01.09.1994р. по 28.05.1998р., з 08.06.1998р. по 15.07.2004р., з 03.03.2005р. по 25.11.2010р., з 07.12.2010р. по 20.01.2011р., з 21.02.2011р. по 09.08.2011р., з 31.08.2011р. по 07.12.2012р., з 18.12.2012р. по 30.08.2013р., з 02.09.2013р. по 11.04.2017р., з 24.05.2017р. по 04.10.2017р., з 25.10.2017р. по 09.08.2018р., з 12.10.2018р. по 28.12.2018р., з 19.03.2019р. по 27.12.2019р., з 08.04.2020р. по 15.06.2023р. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, а саме визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023р. №056650008995, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023р. №056650008995 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.06.2023 року зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 р. № 202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 01.09.1994р. по 28.05.1998р., з 08.06.1998р. по 15.07.2004р., з 03.03.2005р. по 25.11.2010р., з 07.12.2010р. по 20.01.2011р., з 21.02.2011р. по 09.08.2011р., з 31.08.2011р. по 07.12.2012р., з 18.12.2012р. по 30.08.2013р., з 02.09.2013р. по 11.04.2017р., з 24.05.2017р. по 04.10.2017р., з 25.10.2017р. по 09.08.2018р., з 12.10.2018р. по 28.12.2018р., з 19.03.2019р. по 27.12.2019р., з 08.04.2020р. по 15.06.2023р., стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений судовий збір. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не погоджується з розрахунком відповідача пільгового стажу позивача який склав 20 років 11 місяців 14 днів, проте за розрахунком позивача стаж роботи складає 27 років 1 місяць 5 днів. Тобто фактично спір виник щодо кількості стажу, а не окремих врахованих чи не врахованих періодів роботи. Під час розгляду справи відповідач надав свій відзив з якого вбачається, що стаж роботи позивача, взагалі не розраховувався відповідачем за записами трудової книжки як основного документу у відповідності із ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, а розраховувався за довідками, тобто стаж роботи за записами трудової книжки позивача яка має належні записи про умови праці, та характер виконуваної роботи взагалі під час розгляду заяви про призначення пенсії не брався до уваги. Отже, судом, необґрунтовано було не вирішено спір по суті, та як між сторонами наявний спір про наявність у позивача достатнього пільгового стажу (в даному випадку підземного 25 років). Щодо наявності у позивача права на пенсію за віком незалежно від віку (стажу 25 років на підземних роботах), скаржник зазначає, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , робота позивача в підземних умовах з повним робочим днем під землею: навчання за фахом, з 01.09.1994р. по 28.05.1998р., відповідно до диплому МК № 10171061 (3 роки 08 місяців 28 днів); з 08.06.1998р. по 15.07.2004р. прийнятий гірничо робочим підземним з повним робочим днем в шахті (6 років 1 місяць 8 днів); з 03.03.2005р. по 25.11.2010р. прийнятий заступником начальника дільниці, підземним, 03.05.2008р., переведений начальником дільниці, підземним (5 років 8 місяців 23 дні); з 07.12.2010р. по 20.01.2011р. прийнятий гірничим майстром підземним, з повним робочім днем в шахті (1 місяць 14 днів); з 21.02.2011р. по 09.08.2011р. прийнятий на посаду начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (5 місяців 20 днів);з 31.08.2011р. по 07.12.2012р. прийнятий начальником дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (1 рік 3 місяці 8 днів); з 18.12.2012р. по 30.08.2013р. прийнятий заступником начальника дільниці, з повним робочим днем в шахті (8 місяців 13 днів); з 02.09.2013р. по 11.04.2017р. прийнятий на посаду начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (3 роки 7 місяців 10 днів); з 24.05.2017р. по 04.10.2017р., прийнятий на посаду заступником начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (4 місяці 11 днів); з 25.10.2017р. по 09.08.2018р., прийнятий на посаду начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (9 місяців 16 днів); з 12.10.2018р. по 28.12.2018р., прийнятий на посаду заступником начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (2 місяці 17 днів); з 19.03.2019р. по 27.12.2019р., прийнятий на посаду заступником начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті (9 місяців 9 днів); з 08.04.2020р. по 15.06.2023р., прийнятий на посаду начальника дільниці підземного, з повним робочим днем в шахті, та працює по теперішній час (3 роки 2 місяці 8 днів). Постановою КМУ від 31.03.1994р., № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років. Вказані періоди на думку скаржника зараховується до стажу роботи, який передбачений Постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202, та дають право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, розрахунок пільгового стажу відповідно до записів у трудовій книжці складає 27 років 1 місяць 5 днів. Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. В обґрунтування зазначено, зокрема, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.06.2023р. № 056650008995 було прийнято головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії листом. Так, до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу зараховано всі періоди пільгової роботи згідно наданих довідок. У довідці № 170123-02-к від 17.01.2023р., яка видана ТОВ Вуглетехник невірно зазначена Постанова КМУ, якою затверджені списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та неповністю зазначена позиція. В довідці № 170123-01-к від 17.01.2023р., яка видана ТОВ Вуглетехник також неповністю зазначена позиція професії що передбачена Списком №

2. Права на призначення пенсії з урахуванням норм частини 3 статті 114 Закону заявник не має. Заявник матиме право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону після досягнення 50-річного віку, з 06.02.2029р. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 15.06.2023р. позивач, 05.02.1979 року народження, звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №056650008995 від 22.06.2023р. відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії згідно ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу 25 років (а.с.10). Згідно оскарженого рішення, відповідачем здійснено обрахунок страхового стажу роботи, який склав 27 років 10 місяців 7 днів (до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності), пільговий стаж по Списку №1 склав 20 років 11 місяців 14 днів (до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно наданих довідок), у зв`язку з чим зроблено висновок, що право на пенсію згідно ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде з 06.02.2029р. після досягнення 50-річного віку. Згідно обрахунку стажу роботи необхідного для призначення пенсії вбачається, що до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 p. №202 зараховані періоди: з 22.12.1997р. по 25.05.1998р., з 08.06.1998р. по 22.09.2002р., з 23.09.2002р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 15.07.2004р., з 08.04.2020р. по 12.01.2023р. (а.с.11). Також, за вказаним обрахунком до пільгового стажу за Списком №1 зараховані періоди: з 21.10.2004р. по 14.02.2005р., з 21.02.2005р. по 01.03.2005р., з 03.03.2005р. по 02.05.2006р., з 03.05.2006р. по 25.11.2010р., з 21.02.2011р. по 09.08.2011р., з 18.12.2012р. по 30.08.2013р., з 02.09.2013р. по 11.04.2017р., з 25.10.2017р. по 09.08.2018р. (а.с.11). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року; Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. За частиною 1 статті 14 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020р., працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік. За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005р. № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією. При цьому, право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. N

637. Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17. Також, як встановлено судами, у спірні періоди позивач працював на посадах передбачених Списком № 1 та №

202. Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу, зокрема і до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 p. №202. Тобто, позивач працював за професіями які підлягають зарахуванню до пільгового стажу з повним робочим днем у шахті у тому числі, як праця на провідній професії. При цьому, як зазначалось, згідно обрахунку стажу роботи необхідного для призначення пенсії здійсненного відповідачем, вбачається, що до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 p. №202 зараховані періоди: з 22.12.1997 по 25.05.1998 (5 міс. 4 дні), з 08.06.1998 по 22.09.2002 (4 р. 3 міс. 15 днів), з 23.09.2002 по 31.12.2003 (1р. 3міс. 9 днів), з 01.01.2004 по 15.07.2004 (7міс.), з 08.04.2020 по 12.01.2023 (2р. 10 міс) (а.с.11). Отже, вказані періоди зараховані до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону, що свідчать про безпідставність вимог в частині зарахування. Також, до пільгового стажу за Списком №1 зараховані періоди: з 21.10.2004р. по 14.02.2005р. (5 міс), з 21.02.2005р. по 01.03.2005р. (2 міс.), з 03.03.2005р. по 02.05.2006р. (1р. 3 міс.), з 03.05.2006р. по 25.11.2010р. (4р. 7 міс), з 21.02.2011р. по 09.08.2011р. (6 міс. 19 днів), з 18.12.2012р. по 30.08.2013р. (9 міс), з 02.09.2013р. по 11.04.2017р. (3р. 8 міс.), з 25.10.2017р. по 09.08.2018р. (11 міс) (а.с.11). Отже, вказані періоди не зараховані відповідачем до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону. Колегія суддів зазначає, що відповідачем необґрунтовано не зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону період роботи позивача: з 03.03.2005р. по 25.11.2010р., з 07.12.2010р. по 20.01.2011р., з 21.02.2011р. по 09.08.2011р., з 31.08.2011р. по 07.12.2012р., з 18.12.2012р. по 30.08.2013р., з 02.09.2013р. по 11.04.2017р., з 24.05.2017р. по 04.10.2017р., з 25.10.2017р. по 09.08.2018р., з 12.10.2018р. по 28.12.2018р., з 19.03.2019р. по 27.12.2019р., з 13.01.2023р. по 15.06.2023р. (дату звернення з заявою до відповідача). Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують роботу позивача. Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду навчання, суд виходить з такого. Приписами підпунктів з, і та к частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя. Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі. Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17. Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу. За правилами пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів. Перерва між днем закінчення позивачем навчання в середньому професійно-технічному училищі і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовується, що позивач навчався в навчальному закладі який надає професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Доказів які б спростовували вказані висновки не надано. Отже, позивачем належним чином підтверджено навчання за спеціальністю, тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача, у тому числі який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону. Колегія суддів зазначає, що період навчання відповідно до диплому МК № 10171061 становить з 01.09.1994р.по 28.05.1998р. При цьому, відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону, період з 22.12.1997р. по 25.05.1998р. з огляду на роботу позивача на посадах які дають право на таке зарахування. Отже, відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу період з 22.12.1997р. по 25.05.1998р., який вже зарахований відповідачем. Таким чином, до пільгового стажу підлягає зарахуванню який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону, період навчання з 01.09.1994р. по 21.12.1997р., з 26.05.1998р. по 28.05.1998р. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи. Як зазначалось, відповідачем належного рішення щодо не зарахування спірних періодів роботи не приймалось, мотивів не зарахування спірних періодів роботи з урахуванням документів наданих позивачем та наявних в матеріалах справи, не зазначалось. З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є: - визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.202р. №056650008995, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023р. №056650008995 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії на пільгових умовах від 15.06.2023р., зарахувавши до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 p. №202 з повним робочим днем під землею, періоди: з 01.09.1994р. по 21.12.1997р., з 26.05.1998р. по 28.05.1998р., з 03.03.2005р. по 25.11.2010р., з 07.12.2010р. по 20.01.2011р., з 21.02.2011р. по 09.08.2011р., з 31.08.2011р. по 07.12.2012р., з 18.12.2012р. по 30.08.2013р., з 02.09.2013р. по 11.04.2017р., з 24.05.2017р. по 04.10.2017р., з 25.10.2017р. по 09.08.2018р., з 12.10.2018р. по 28.12.2018р., з 19.03.2019р. по 27.12.2019р., з 13.01.2023р. по 15.06.2023р. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, частково неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені вимог, з прийняттям нової постанови в цій частині про їх часткове задоволення. Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року в адміністративній справі №340/6737/23 - задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року в адміністративній справі №340/6737/23 - скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог. Прийняти в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023р. №056650008995, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.06.2023р. №056650008995 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії на пільгових умовах від 15.06.2023р., зарахувавши до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 p. №202 з повним робочим днем під землею, періоди: з 01.09.1994р. по 21.12.1997р., з 26.05.1998р. по 28.05.1998р., з 03.03.2005р. по 25.11.2010р., з 07.12.2010р. по 20.01.2011р., з 21.02.2011р. по 09.08.2011р., з 31.08.2011р. по 07.12.2012р., з 18.12.2012р. по 30.08.2013р., з 02.09.2013р. по 11.04.2017р., з 24.05.2017р. по 04.10.2017р., з 25.10.2017р. по 09.08.2018р., з 12.10.2018р. по 28.12.2018р., з 19.03.2019р. по 27.12.2019р., з 13.01.2023р. по 15.06.2023р. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у сумі 2468.38 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст складений та підписаний 06 серпня 2024 року. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко