Ухвала КГС ВС № 752/6166/17

УХВАЛА 25 липня 2023 року м. Київ Справа № 752/6166/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г. розглянув матеріали касаційної скарги

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючої), Пантелієнка В. О., Отрюха Б. В. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Київгума" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кудляка Є. В. до

1. Державного реєстратора Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" Коровайко Оксани Сергіївни

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича;

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

6. ОСОБА_7

7. ОСОБА_8

8. ОСОБА_8 .

9. Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про визнання протиправними та скасування рішень ВСТАНОВИВ: 05.07.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 752/6166/17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 752/6166/17 визначено склад колегії суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.07.2023. З огляду на перебування судді Картере В. І. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 752/6166/17 визначено суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 19.07.2023. Дослідивши матеріали касаційної скарги, судом встановлено таке. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2021 відмовлено в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Київгума" в особі ліквідатора Кудляка Євгена Васильовича про визнання протиправними та скасування рішень. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції 15.05.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Одночасно, скаржниками було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначаючи, що вони не брали участі у даній справі та, що про наявність оскаржуваного рішення дізналися лише у лютому 2023 року після отримання ОСОБА_2 повного тексту постанови суду касаційної інстанції від 25.01.2023 у справі № 752/26843/17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2021 у справі № 752/6166/17 залишено без руху з наданням скаржникам строку на усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на підтвердження своїх доводів щодо підстав поновлення цього строку у справі № 752/6166/17. Зазначеною ухвалою роз`яснено скаржнику, що в разі її невиконання в строк, визначений пунктом 2 її резолютивної частини, а саме неподання в зазначений строк обґрунтованої заяви про поновлення строку особою або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом зокрема встановлено, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 було підписано 16.08.2021, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено 17.08.2021. Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції встановив, що заявниками не надано до апеляційної скарги жодних доказів на підтвердження часу ознайомлення ними із оскарженим судовим рішенням та не обґрунтовують жодним чином поважність причин подачі апеляційної скарги на оскаржуване рішення лише 15.05.2023, тобто через три місяці після того, як дізналися про це рішення (лютий 2023 року, а саме з моменту отримання ОСОБА_2 повного тексту постанови суду касаційної інстанції від 25.01.2023 у справі № 752/26843/17 ), як вони зазначають у апеляційній скарзі. 27.06.2023 Північним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2021 у справі № 752/6166/17. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому пунктом 4 частиною першою статті 261 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що визначений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 10-денний строк наданий на усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 12.06.2023, оскільки поштові відправлення, які були направлені на адреси для листування, зазначені в апеляційній скарзі були отримані скаржниками 31.05.2023 (поштове відправлення № 0411638767830), 01.06.2023 (поштове відправлення № 0411638767856), 02.06.2023 (поштове відправлення № 0411638767848). Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у строк визначений судом, тобто до 12.06.2023, скаржниками не подано обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а відтак недоліки апеляційної скарги не усунено. Разом з тим, в оскарженій ухвалі зазначено, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження представником скаржників подано через електронний суд лише 14.06.2023, тобто із пропуском присічного строку на усунення недоліків апеляційної скарги, який був встановлений судом, який поновленню не підлягає. Відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України). У поданій касаційній скарзі, скаржники не погоджуються з оскарженою ухвалою, зазначаючи зокрема, що строк на апеляційне оскарження, встановлений статтею 256 ГПК України, не розповсюджується на осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, оскільки звернення з апеляційною скаргою таких осіб регулюється статтею 272 ГПК України. Так, за твердженнями скаржників положення статті 272 ГПК України не встановлюють граничного строку для особи, яка не брала участі у справі на звернення до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, навпаки, ГПК України передбачає , що апеляційна скарга від такої особи може бути подана до суду після закінчення апеляційного розгляду справи, тобто у строк, набагато більший, ніж двадцятиденний, встановлений частиною першою статті 256 ГПК України. Щодо зазначених доводів касаційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з приписами частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. За загальним правилом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Обов`язок з доведення поважності причини пропуску покладається на заявника в порядку статей 73, 76-79 ГПК України. Отже, у разі звернення з апеляційною скаргою на судове рішення з порушенням встановлених строків його оскарження особа, яка звертається з цією скаргою, у клопотанні про поновлення строку має навести причини, підтверджені відповідними доказами, які перешкоджали їй звернутися з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У відповідності до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються. За змістом частин першої та третьої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач) та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (органи державної влади, органи місцевого самоврядування та прокурор - стаття 53 цього Кодексу). Згідно з частинами першою та третьою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 41, 254 ГПК України колегія суддів вважає, що до відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа, на відміну від позивача, відповідача, третьої особи чи прокурора, взагалі не має процесуального статусу учасника справи. У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 за результатами аналізу норм права сформульовано правовий висновок про те, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно з частиною другою статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Однак з приписів вищенаведеної процесуальної норми не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності. Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, звільняє її саме від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, саме незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України, проте не звільняє від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без виключення учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб які не приймали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень. Суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності. Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012. Отже, наведеним спростовуються твердження скаржників про те, що строк на апеляційне оскарження, встановлений статтею 256 ГПК України, не розповсюджується на осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, оскільки звернення з апеляційною скаргою таких осіб регулюється статтею 272 ГПК України, зокрема з огляду на те, що залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом встановлено, що скаржниками жодним чином не обґрунтовано поважність причин подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення лише 15.05.2023, тобто через три місяці після того, як вони дізнались про це рішення (лютий 2023 року з моменту отримання Перепелицею М. В. повного тексту постанови суду касаційної інстанції у справі № 752/26843/17 від 25.01.2023), як вони зазначають у апеляційній скарзі. Таким чином, визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд встановив, що скаржниками не обґрунтовано наявність підстав для такого поновлення, оскільки з апеляційною скаргою скаржники звернулись лише через три місяці з моменту, як їм стало відомо про наявність оскарженого рішення. Зазначена підстава не стосується того, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги, а є самостійною підставою для визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відмови у відкритті апеляційного провадження (подібний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 910/1865/18). При цьому скаржниками не обґрунтовано наявності обставин, що об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги у цій справі, а саме упродовж 20-ти днів починаючи з дня, коли скаржник вже дізнався про ухвалення судового рішення. Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. У рішенні у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, зокрема, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. ЄСПЛ визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" "Трух проти України"). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався частиною четвертою статті 260 та пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, щодо недоведеності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутність обставин, які об`єктивно унеможливили звернення скаржника з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2021 у справі № 752/6166/17 в двадцятиденний строк з дня коли стало відомо про існування такого рішення, оскільки можливість такого звернення залежала виключно від волевиявлення самих скаржників та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ГПК України. Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування статей 260 та 261 ГПК України. За змістом частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження від 27.06.2023 у справі № 752/6166/17 діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Так, беручи до уваги конкретні обставини справи, надавши оцінку доводам, викладеним у касаційній скарзі Верховний Суд вважає, що правильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права (частина четверта статті 260 та пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України) є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування при прийнятті ухвали від 27.06.2023 у справі № 752/6166/17 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2021 у справі №752/6166/17. Керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 752/6166/17.

2. Касаційну скаргу повернути заявникам з доданими до неї матеріалами.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. В. Білоус В. Г. Пєсков