Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/6192/23

справа №991/6192/23 провадження №1-кс/991/6204/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А «19» липня 2023 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана вище скарга. Обставини, якими обґрунтована скарга. Скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що 06 липня 2023 року ним на електронну пошту Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) подано заяву (повідомлення), у тому числі про вчинений корупційний злочин начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 , командиром НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , а саме нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету з їх перевищенням (ст. 210 КК України), видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211 КК України), що призвели, в тому числі, до загибелі чотирьох військовослужбовців, отриманню неправомірної вигоди за рахунок здійснення видатків бюджету з їх перевищенням на десятки мільйонів гривень, організацію злочинного угрупування. Проте, в порушення вимог ч.1 ст. 214 КПК України співробітниками НАБУ не було прийнято процесуального рішення за вказаною заявою та не внесено відповідні відомості до ЄРДР. В зв`язку з цим заявник просить визнати бездіяльність детективів та зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР в частині епізодів за ст. ст. ст. 210, 211 КК України, ОСОБА_3 визнати потерпілим від зазначених в заяві кримінальних правопорушень та повідомити його про початок кримінального правопорушення. Позиція сторін у судовому засіданні. Заявник в судовому засіданні 18 липня 2023 року свою скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Зазначив, що ним оскаржується бездіяльність працівників НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою (повідомленням) про вчинення корупційних злочинів, зокрема, передбаченого ст. 210 КК України, а саме щодо нецільового використання бюджетних коштів та здійснення видатків бюджету з їх перевищенням начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 і командиром 94 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 ; видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211 КК України), що призвело до загибелі чотирьох військовослужбовців, отриманню неправомірної вигоди за рахунок здійснення видатків бюджету з їх перевищенням на десятки мільйонів гривень, та бездіяльності військової влади. Вказав, що ним здійснений приблизний розрахунок шкоди нанесеної державному бюджету за викладеними ним у заві фактами, що становить 18 150 000 грн. Представник НАБУ в судове засідання не з`явився. Від детектива НАБУ ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що до НАБУ надходила заява ОСОБА_3 від 06 липня 2023 року щодо захисту його, як викривача корупційних злочинів, а також можливого вчинення щодо нього кримінальних правопорушень насильницького характеру з боку службових осіб Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. Вивченням змісту заяви ОСОБА_3 детективами НАБУ було встановлено, що останній вже звертався 22 липня 2022 року до НАБУ із заявами за фактами схожими на ті, що викладені у заяві від 06 липня 2023 року, внаслідок чого, на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 01 серпня 2022 року внесено відповідні відомості до ЄРДР за №52022000000000250 за ч.3 ст. 410 КК України. 12 вересня 2022 року ОСОБА_3 був поінформований НАБУ, що ці матеріали кримінального провадження були скеровані прокурору для вирішення питання про підслідність, а 13 вересня 2022 року про визначення прокурором підслідності за Державним бюро розслідування. Щодо повідомлення ОСОБА_3 про необхідність його захисту, як викривача корупційних злочинів, то детектив у поясненнях зазначив, що у жодному з кримінальних проваджень ОСОБА_3 статусу викривача не має. Також, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_3 , відомості про яку внесені до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді, здійснюється Територіальним управлінням ДБР, рішення про застосування заходів безпеки, а також про доцільність внесення інших відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 (чи їх приєднання до вже існуючого кримінального правопорушення) має бути розглянуто саме ДБР. Оскільки у зверненнях ОСОБА_3 не наведено конкретних, об`єктивних та фактичних відомостей, які б вказували на наявність ознак складу злочинів, які підслідні НАБУ, то підстав для внесення до ЄРДР відомостей щодо викладених ОСОБА_3 в заяві обставин та здійснення досудового розслідування НАБУ на даний час не встановлено. В зв`язку з цим заява ОСОБА_3 від 06 липня 2023 року була направлена за місцем проведення досудового розслідування, а саме до відповідного ТУ ДБР для прийняття законного рішення щодо його захисту та вирішення питань про внесення додаткових відомостей до ЄРДР за викладеними у заяві обставинами. На підставі викладеного, детектив НАБУ ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 . Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді. Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги з додатками та додатковими письмовими поясненнями, а також письмові пояснення представника НАБУ, слідчий суддя зазначає про наступне. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива) в порядку, передбаченому цим Кодексом. На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України). Зі змісту ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана з одного боку забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України. Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. Зі змісту заяви ОСОБА_3 від 06 липня 2023 року про вчинення кримінальних правопорушень, та про що в судовому засіданні наполягав заявник, вбачається, що у ній, серед іншого, викладені обставини про ймовірне вчинення корупційного злочину начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 , командиром НОМЕР_3 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , а саме нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету з їх перевищенням (ст. 210 КК України), видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження до бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211 КК України), що призвело до загибелі чотирьох військовослужбовців, отриманню неправомірної вигоди, організації злочинного угрупування. Враховуючи факти викладені в заяві, ОСОБА_3 зазначає про необхідність внесення відомостей до ЄРДР за ст. ст. 210; 211; 146 ч.3; 146-1 ч.1,2; 365; 366; 371; 372 ч.2; 382, ч.ч. 3,4; 383; 384; 426 КК України. Ст. 33-1 КПК України встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч.1 цієї статті. У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені, ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України у випадках їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України. У п. 2 ч.5 ст. 216 КПК України йдеться, що предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.ст. 210, 211 КК України повинен у дві тисячі і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою військового формування). Оскільки ОСОБА_3 у заяві про вчинення злочину зазначено про ймовірне вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ст. ст. 210, 211 КК України начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 , командиром 94 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , які на його думку, своїми протиправними діями нанесли державному бюджету шкоди, лише за відомими заявнику фактами, в розмірі 18 150 000 грн, слідчий суддя вважає за можливе дослідити подану скаргу. Так, основний безпосередній об`єкт злочину, передбаченого ст. 210 КК України є встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій. З об`єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах: 1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; 2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; 3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету; 4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів. Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 211 КК України є суспільні відносини з розподілу, перерозподілу та використання бюджетних коштів, що використовуються для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування. Об`єктивна сторона характеризується вчиненням суспільно небезпечної дії у виді видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону. Дослідивши факти, які описані в заяві ОСОБА_3 , вислухавши безпосередні його пояснення у судовому засіданні, вважаю за доцільне зазначити, що описані у заяві скаржника дії начальника штабу Корпусу Резерву бригадного генерала ОСОБА_4 , командира НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 не містять ознак за ст.ст. 210, 211 КК України та не зумовлюють початок досудового розслідування за цими фактами, але з описаних обставин у заяві скаржника вбачається, що є ознаки привласнення військового майна військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , з використанням службового становища (отримання одним і тим же військовослужбовцем грошового забезпечення одночасно за двома посадами; наявність «мертвих душ», тобто здійснення виплат грошового забезпечення тим військовослужбовцям, які жодного разу у військовій частині не з`являлись; використання особового складу в/ч НОМЕР_2 не за призначенням і використання підроблених документів з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок здійснення видатків бюджетів з їх перевищенням; підроблення і використання підроблених документів для оформлення на офіцерській посади, які не мають жодного відношення до ЗСУ; донесення про наявність та рух пально-мастильних матеріалів поточного забезпечення військової частини та ін.), тобто, в заяві ОСОБА_3 містяться ознаки злочину, які доцільно розслідувати за ст.410 КК України. При цьому, з урахуванням пояснень детектива, що не заперечувалося і скаржником, за повідомленими ОСОБА_3 фактами вже проводиться перевірка в межах кримінального провадження №52022000000000250 за ч.3 ст.410 КК України Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Рівному) Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, а тому незгода скаржника з визначеним органом досудового розслідування (діями) не є підставою для його, фактично, зміни. За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 06 липня 2023 року відсутні на даному етапі, а тому в задоволенні таких його вимог слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,- ПОСТАНОВИВ : У задоволенні скарги ОСОБА_3 - відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1