Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/6892/23

справа №991/6892/23 провадження №1-кс/991/6914/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А «18» серпня 2023 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана вище скарга ОСОБА_3 . Обставини, якими обґрунтована скарга. Скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що 19 липня 2023 року ним на електронну пошту НАБУ подано заяву (повідомлення) про вчинений корупційний злочин начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 , командиром НОМЕР_1 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , а саме: нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету з їх перевищенням (ст. 210 КК України), що призвело, в тому числі до загибелі чотирьох військовослужбовців, отримання неправомірної вигоди за рахунок здійснення видатків бюджету з їх перевищенням на 101 (161) мільйонів грн. Проте, в порушення вимог ч.1 ст. 214 КПК України, співробітниками НАБУ не внесено відповідні відомості до ЄРДР. У зв`язку з цим заявник просить визнати бездіяльність детективів та зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за ст. 210 КК України. Позиція сторін у судовому засіданні. Заявник в судовому засіданні свою скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник НАБУ в судове засідання не з`явився, однак надіслав письмові пояснення, з яких вбачається, що до НАБУ надходила заява ОСОБА_3 від 19 липня 2023 року щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовцями Збройних Сил України внаслідок неналежного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та інших фактів. Вивченням змісту заяви ОСОБА_3 детективами НАБУ було встановлено, що неналежний облік нарахування та виплати, на його думку, грошового забезпечення військовослужбовцям має ознаки нецільового використання бюджетних коштів (ст. 210 КК України) та нібито знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із загибеллю військовослужбовців. Водночас, виходячи зі змісту його заяви, питання нарахування та виплати грошового забезпечення було предметом дослідження у судовій справі №460/24226/22, що розглядалася Рівненським окружним адміністративним судом, а факти можливого вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовцями за його заявами є предметом досудового розслідування у кримінальних провадженнях №52022000000000250, №42022252020000086 та №42022252020000086. Крім того, встановлено, що 06 вересня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2022 року НАБУ внесено відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 22 липня 2022 року та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000250 за ч. 3 ст. 410 КК України, підслідність у якому постановою прокурора від 08 вересня 2022 року визначено за Державним бюро розслідувань. З огляду на це, доцільність внесення інших відомостей ЄРДР за заявою ОСОБА_3 має бути розглянута саме цим органом досудового розслідування, у зв`язку з чим його заяву від 19 липня 2023 року з додатками листом від 21 липня 2023 року було надіслано до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, для розгляду в межах повноважень, про що повідомлено заявника. У поясненнях також зауважено, що ОСОБА_3 вже звертався до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на невнесення відомостей до ЄРДР (справа №991/6192/23), обставини якої аналогічні викладеним у скарзі від 06 серпня 2023 року та за результатами розгляду якої слідчий суддя дійшов висновку, що описані ОСОБА_3 обставини не містять ознак, зокрема за ч. 210 КК України. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді. Заслухавши заявника, дослідивши матеріали скарги з додатками та письмові пояснення представника НАБУ, враховуючи невиконання органом досудового розслідування положень ст.214 КПК України, що в свою чергу свідчить про різне бачення/тлумачення учасниками процесуальних норм права, слідчий суддя вважає за доцільне надати оцінку таким взаємовідносинам як в процесуальному аспекті, так і в частині обґрунтованості поданої до правоохоронного органу заяви. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива) в порядку, передбаченому цим Кодексом. На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України). Зі змісту ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана з одного боку забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України. Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. Зі змісту заяви ОСОБА_3 від 19 липня 2023 року вбачається, що у ній, серед іншого, викладені обставини про ймовірне вчинення корупційного злочину начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 , командиром НОМЕР_1 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , а саме: нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету з їх перевищенням (ст. 210 КК України), що призвело, в тому числі, до загибелі чотирьох військовослужбовців, отримання неправомірної вигоди за рахунок здійснення видатків бюджету. Враховуючи факти викладені в заяві, ОСОБА_3 зазначає про необхідність внесення до ЄРДР відомостей за ст. 210 КК України. Ст. 33-1 КПК України встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч.1 цієї статті. У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені, ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України у випадках їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України. У п. 2 ч.5 ст. 216 КПК України йдеться, що предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.ст. 210, 211 КК України повинен у дві тисячі і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою військового формування). Оскільки ОСОБА_3 у заяві про вчинення злочину зазначено про ймовірне вчинення кримінального правопорушення, зокрема передбаченого ст. 210 КК України начальником штабу Корпусу Резерву бригадним генералом ОСОБА_4 , командиром НОМЕР_1 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , які, на його думку, своїми протиправними діями нанесли державному бюджету шкоди, слідчий суддя вважає за можливе дослідити подану скаргу. Так, основний безпосередній об`єкт злочину, передбаченого ст. 210 КК України є встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій. З об`єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах: 1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; 2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; 3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету; 4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів. Дослідивши факти, які описані в заяві ОСОБА_3 , вислухавши безпосередні його пояснення у судовому засіданні, вважаю за доцільне зазначити, що описані у заяві скаржника дії начальника штабу Корпусу Резерву бригадного генерала ОСОБА_4 , командира НОМЕР_1 ОБОО (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 не містять ознак злочину за ст. 210 КК України та не зумовлюють початок досудового розслідування за цими фактами, але з описаних обставин у заяві скаржника вбачається, що є ознаки привласнення військового майна військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , з використанням службового становища (отримання одним і тим же військовослужбовцем грошового забезпечення одночасно за двома посадами; наявність «мертвих душ», тобто здійснення виплат грошового забезпечення тим військовослужбовцям, які жодного разу у військовій частині не з`являлись; використання особового складу в/ч НОМЕР_2 не за призначенням і використання підроблених документів з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок здійснення видатків бюджетів з їх перевищенням; підроблення і використання підроблених документів для оформлення на офіцерській посади, які не мають жодного відношення до ЗСУ; донесення про наявність та рух пально-мастильних матеріалів поточного забезпечення військової частини та ін.), тобто, в заяві ОСОБА_3 містяться ознаки злочину, які доцільно розслідувати за ст.410 КК України. При цьому, з урахуванням пояснень детектива, що не заперечувалося і скаржником, за повідомленими ОСОБА_3 фактами вже проводиться перевірка в межах кримінального провадження №52022000000000250 за ч.3 ст.410 КК України Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Рівному) Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, а тому незгода скаржника з визначеним органом досудового розслідування (діями) не є підставою для його, фактично, зміни. При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу заявника, що питання визначення підслідності у кримінальному провадженні №52022000000000250 може бути предметом розгляду, зокрема в межах скарги за ч.6 ст.36 КПК України до Генерального прокурора або керівника САП. За наведених обставин, слідчий суддя, не відступаючи від своїх висновків, зроблених в ухвалі від 19 липня 2023 року за результатами розгляду аналогічної скарги ОСОБА_3 у справі 991/6192/23, вважає, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 19 липня 2023 року відсутні на даному етапі, а тому в задоволенні таких його вимог слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,- ПОСТАНОВИВ : У задоволенні скарги ОСОБА_3 - відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1